Низова В. В.

Хмельницький національний університет, Україна

«Геній» Теодора Драйзера як яскравий приклад реалістичного напряму в американській літературі кін. ХІХ – поч. ХХ ст.

Як і у всіх романах Т. Драйзера, в «Генії» події розвиваються на ретельно описаному реалістичному тлі, багатому яскравими картинами американського життя. Вітла-юнак вирушає шукати щастя у велике місто – Чикаго. Нужда змушує його братися за будь-яку роботу: він розвозить білизну з пральні і збирає гроші за продані в кредит товари.

Звернення до власного життєвого досвіду, вже перекладеного на мову образів, допомагає робити романи такими переконливими, життєвими, правдивими, дозволяє також і більш ретельно виписувати деталі, відкидаючи те, що в першоджерелі – нарисі, замальовці, оповіданні – виявилося поверхневим, слабким, доповнюючи його новими, більш вдалими, свіжими, дрібними виразами, епітетами, порівняннями. Майстерність реалістичної деталі була результатом виключно ретельної, кропіткої та наполегливої роботи письменника. І епізод з чергою безробітних біля редакції газети в «Генії» переосмислюється, доповнюється і поглиблюється знову знайденим влучним порівнянням.

Млинові жорна, що розмелюють полову, відчутно і наочно передають невідворотність загибелі цих людей, розчавлених, розмелених законами капіталістичної Америки.

Т. Драйзер в «Генії» називає серед знайомих молодого Вітли Елізабет Стейн. Портрет Стейн у «Генії» разюче нагадує вже відому нам замальовку Т. Драйзера Елізабет Герлі Флінн, опубліковану в журналі «Бродвей мегазін» в 1906 році під заголовком «Жанна д'Арк з Іст-Сайда» [2].

Цей епізодичний образ, намальований Т. Драйзером проникливо і з великим теплом, підтверджував не лише його симпатії і співчуття передовим людям свого часу, але і свідчив про інтерес, з яким він ставився до їхніх поглядів на мистецтво.

Реалістичний фон, таким чином, допомагає письменникові показати точніше те особливе місце, яке головні дійові особи роману займають у суспільстві, і висловити в тій чи іншій формі своє ставлення до них. У «Генії» він аж ніяк не вичерпується картинами життя простих людей, в нього входять і блискучі замальовки світу американських художників, дій рекламних компаній і видавництв. Реалістичний фон «Генія» значно розширює діапазон охоплених в романі тем, крім головної і основної проблеми – становища мистецтва і культури в буржуазній Америці.

Закінчивши перший варіант «Генія», Т. Драйзер писав своєму другові, відомому американському журналістові, сатирику, Генрі Льюїсу Менкену: «Це похмуро, на жаль, але життєво» [3].

Виступаючи в «Генії» на захист реалізму, Т. Драйзер, однак, не завжди утримується від впливу натуралістичної літератури, яка проявилася в трактуванні образу Юджина Вітли і численних супутниць його серця, а також і в композиції роману.

Біологізм в мотивуванні вчинків іноді заступає соціальну обумовленість, висувається на перший план. Цим значною мірою можна пояснити композиційний поділ роману на три книги: «Юність», «Боротьба», «Бунт» [1]. Перелом у житті Вітли викликаний великою мірою, за словами Т. Драйзера, не тільки відмовою буржуазної Америки прийняти реалістичні творіння Вітли, але і його нервовим захворюванням, яке як би прирівнюється до творчого безсилля. У боротьбі проти хвороби автор і бачить назву другої книги роману «Боротьба». У книзі «Бунт» розповідається не тільки про повстання Юджина Вітли проти несприйняття його таланту, а й про його бунт проти сімейних уз, які його дружина Анджела спробувала зміцнити. Все це дозволяє говорити про суперечності в мотивуванні вчинків героїв роману «Геній».

Підмітивши ідейний розбрід, характерний для значних кіл американської буржуазної інтелігенції, містичні і релігійні пошуки виходу з кризи капіталістичної дійсності, яка наростала в початкові роки першої світової війни, Т. Драйзер виходить за рамки роману про художника. Тимчасовий фон, на якому розвивається дія роману, набуває істотного самостійного значення. Увага до деталей, настільки властива Т. Драйзеру-романістові, набуває нової якості – письменник вловлює суттєві деталі ходу історії, виступаючи як проникливий історик сучасності.

Не можна, однак, перебільшувати вплив натуралізму в цьому романі. Прагнучи послабити фізіологічне мотивування вчинків Вітли, Т. Драйзер називає культом нав'язливе, небезпечне для людського розуму уявлення Юджина Вітли про красу дівчини у вісімнадцять років. Тим самим біологічне мотивування відразу ж позбавляється загальності і нездоланності.

Таким чином, ми бачимо як автор досконало передав реалістичне зображення тогочасної дійсності, де навіть живопис стає предметом експорту, тому що зовнішньополітична експансія США підсилюється і захоплює навіть цю сферу, яка, здавалося б, повинна була б служити лише для задоволення духовних та естетичних потреб людини, а не як черговий спосіб накопичення матеріальних благ.

Література:

1. Анисимов И. Новая эпоха всемирной литературы / И. Анисимов. – Москва : Светский писатель, 1966. – 688 с.

2. Батурин С. С. Жизнь замечательных людей. Драйзер / С. С. Батурин. – Москва : Молодая гвардия,1975. – 336 с.

3. Засурский Я. Н. Теодор Драйзер. Жизнь и творчество / Я. Н. Засурский. – Москва : Изд-во МГУ, 1977. – 353 с.