Бажанова Т.М.

Хмельницький національний університет, Україна

Реалістичне висвітлення соціального феномену «фарисейства» у романі Джона Голсуорсі «Острів фарисеїв»

Джон Голсуорсі здобув свою широку популярність завдяки роману з недвозначною та сатиричною назвою – «Острів фарисеїв». У ньому автор зображує гострі соціальні протиріччя. У романі Дж. Голсуорсі змістовно відобразив пізню Вікторіанську епоху Англії, буржуазне суспільство і типових його представників. Джону Голсуорсі вдалося настільки точно відобразити типове в житті людей тієї епохи, що багато його сучасників впізнавали у героях роману самих себе.

В ім'я абстрагованих принципів, стверджує Дж. Голсуорсі, таких як «традиційна мораль», «благо суспільства», «шлюб», «колонії», «релігія» – люди жертвують своєю свободою, незалежністю, почуттями. І найжахливіше, що вони приносять жертву несправжнім кумирам.

Суспільство, основу якого складають багатії-аристократи Дж. Голсуорсі алегорично називає «фарисейським». Ця алегорія лежить в основі назви роману, і щоб зрозуміти її, потрібно з’ясувати, що собою являє поняття фарисейства. Щоб правильно зрозуміти номінальний сенс слова «фарисейство», для початку варто з’ясувати, хто такі фарисеї [1].

Фарисеї з’явились в VI ст. до н.е. (івр. «прушім», укр. «відокремлені»). Так спочатку називали релігійно-національну, а пізніше суспільно-політичну течію в Палестині у часи Ісуса Христа. Фарисеї – це одна з трьох давньоєврейських філософських шкіл. Вони видавали себе за істинних зберігачів Святого Письма, проте не могли зрозуміти його справжній зміст і трактували неправильно. У моральному ж відношенні їм була властива така негативна душевна якість, як лицемірство – показне благочестя. Будучи насправді великими грішниками, перед народом вони видавали себе за великих праведників. Проте їх діяння не відповідали їх внутрішньому переконанню.

Саме проблему відокремленості зображує Джон Голсуорсі у своєму романі з характерною назвою «Острів фарисеїв». Проблема ця була центральною для англійського суспільства кінця ХІХ – поч. ХХ ст., яке відособилось і застрягло у правилах своєї особливої, тільки їм характерної моралі.

Отже зрозуміло, що «фарисейство» – поняття з різко негативним забарвленням. Прояви фарисейства – це тип моральної поведінки, який визнає правило, але не завдання моральних вчинків; або, інакше кажучи, поведінка, орієнтована на моральний (праведний, соціально визнаний, тощо) алгоритм вчинків, але не на їх моральний (корисний для людей), реальний результат. Такою була поведінка усіх без виключення представників вищого суспільства Англіїї очима Дж. Голсуорсі, проте усі вони були переконані у власній безгрішності.

У Новому Заповіті фарисеї часто критикуються як лицеміри, що у багатьох країнах стало узагальненим прототипом не зовсім чесних людей. Ця група зробила свою праведність основою для особливого снобізму – так званого праведничого снобізму. Фарисеї наскільки впевнені у своїй особливій праведності, що відокремились за ознакою цієї праведності.

Фарисейська сакралізація морального закону як такого, «законництво», ігнорує в самому законі саме його спрямованість на реальне добро, а відчуття власної праведності дає фарисею сакралізація ним букви закону, перетворюючи його по суті в лицеміра, деколи чванливого і завжди непробивного. Він чесний перед буквою закону, але нечесний перед своєю душею. Таким чином, він лицемірить, фальшивить перед своєю совістю. Саме ця ідея, втілена у понятті «фарисейства», і прослідковується протягом усього роману Дж. Голсуорсі [2].

Ревне служіння букві морального закону, що ігнорує власний дух цього закону, характерне для суспільства, зображеного в «Острові фарисеїв» [3], людей, що жили, відповідно до кодексу холодних законів, не проявляли своїх почуттів, зневажали нижчих за себе, тому що все це було б виявом слабкості. Ніякого прояву емоцій – тільки моральність, вихованість та вишукані, тонкі манери. Служіння цим законам настільки ж ревне, наскільки формальне і лицемірне; за ним криється корисливість, марнославство, деспотизм.

Таким чином, біблійний термін фарисейство, яким Дж. Голсуорсі скористався для назви свого роману, дсить чітко передає суть замислу письменника – у сатирично-критичному стилі зобразити англійське буржуазне суспільство пізньої Вікторіанської епохи. Усі негативні риси, що включає в себе термін «фарисейство» – лицемірство, фальшива мораль, зверхність, відокремленість, марнославство, надмірне самовдоволення – втілені у кожному з персонажів роману. Перед нами постає досить критична картина суспільства Англії межі ХІХ – ХХ ст., представники якого асоціюються у автора з фарисеями.

Література:

1. Вopoпaнoвa М. I. Джoн Гoлcуopci / М. I. Вopoпaнoвa. ‒ Кpacнoяpcьк, 1968, ‒ 495 c.

2. Дюпpе К. Джoн Гoлcуopcи: біографія / К. Дюпpе. – М. : Paдугa, 1986. – 312 c.

3. Ивaшевa В. В. Век нынешний и век минувший. Aнглийcкий poмaн XIX векa в егo coвpеменнoм звучaнии / В. В. Ивaшевa. – 2-е изд., дoп. – М., – 1990. – 479 c.