Клєба А.А.

Науковий керівник: канд. пед. наук, доцент Осова О.О.

Комунальний заклад

“Харківська гуманітарно-педагогічна академія”

Харківської обласної ради, Україна

Гра як ефективний засіб розвитку іншомовної

лексичної компетенції учнів на уроках іноземної мови

Інтеграція українського суспільства до міжнародного соціально-економічного, інформаційного та культурного простору зумовлює потребу у спілкуванні та співпраці між країнами й народами з різними мовами та культурними традиціями.

Як відомо, лексичний аспект є одним із найбільш складних аспектів теорії і практики вивчення іноземних мов. У зв’язку із цим особливої актуальності у методиці навчання іноземної мови набуває проблема формування іншомовної комунікативної компетенції учнів.

Невід’ємним складником іншомовної комунікативної компетенції, метою якої є формування здатності успішно вирішувати завдання взаємопорозуміння і взаємодії з носіями мови, є лексична компетенція [6].

Реалізації освітнього і розвиваючого потенціалу формування лексичної компетенції школярів мають сприяти добір навчального матеріалу і технологія роботи з ним. Лексична компетенція визначається сучасними вченими (О.П. Аматьєва, А.М. Богуш, С.Л. Куліш, С.Ю. Ніколаєва та ін.) як наявність певного запасу лексичних одиниць (ЛО) з урахуванням віку школярів, здатність адекватно їх використовувати: коректно вимовляти і писати, правильно організовувати граматично, розуміти на слух і в процесі читання, оперувати ними в актах комунікації у потрібному темпі і в різноманітних значеннях, доречно вживати образні вислови, прислів'я, приказки, фразеологічні звороти для досягнення відповідного комунікативно-функціонального результату. Таким чином сформована лексична компетенція стає підґрунтям для реалізації мовленнєвої, соціокультурної та соціолінгвістичної компетенцій школярів [5].

Як свідчить аналіз науково-методичної літератури з теми дослідження [2,3,4,5], одним із ефективних засобів формування лексичної компетентності учнів є гра. Як відомо, існує безліч різних ігрових завдань, використання яких допомагає урізноманітнити і розширити межі змісту і технології навчання.

Проблемою впровадження ігрових прийомів у навчання іноземної мови займалися багато вчених, зокрема Біболетова М.З., Верещагіна І.М., які розробили підручники, побудовані на масовому використанні ігрових прийомів; Колеснікова О.А., Пасов Б.І., Царькова В.Б., що вивчали залежність рівня мотивації від застосування ігрових прийомів та інші.

Необхідність постановки питання про місце гри в процесі навчання дуже велика. Про це наголошували ще видатні педагоги минулого. Так, К.Д. Ушинський радив з самого початку навчання відокремлювати заняття від гри і вважав виконання навчальних завдань серйозним обов'язком дитини. При цьому він пропонував робити серйозне заняття для дитини цікавим.

Гра являє собою вправу для оволодіння навичками і вміннями діалогічного мовлення в умовах міжособистісного спілкування. У цьому плані рольова гра забезпечує навчальну функцію [4, с. 66].

Аналіз методичної літератури [4] дозволяв виділяти такі види ігор: фонетичні, орфографічні, ігри для роботи з алфавітом, лексичні. Гра, введена в навчальний процес на заняттях з іноземної мови, в якості одного з прийомів навчання, повинна бути цікавою, нескладної і жвавою, сприяти накопиченню нового мовного матеріалу і закріпленню раніше отриманих знань. Мовні ігри призначені для формування вимовних, лексичних та граматичних навичок і тренування вживання мовних явищ.

Цілями лексичних ігор є: тренування учнів у вживанні лексики в ситуаціях, наближених до природної обстановки; активізація мовленнєвої діяльності учнів; розвиток мовної реакції учнів; знайомство учнів із сполучуваністю слів.

Під час вивчення лексики, в момент уведення ігрових прийомів, слід використовувати наочність, яка також сприяє кращому засвоєнню лексичних одиниць.

Ігрові прийоми виконують безліч функцій в процесі розвитку дитини, полегшують навчальний процес, допомагають засвоїти матеріал, який збільшується кожного року.

Ігри можна використовувати на етапі первинного закріплення матеріалу, безпосередньо після введення нової лексики. На наступних уроках гра стає способом повторити пройдене раніше. Гра – ефективний засіб активізації навчально-пізнавальної активності учнів на уроці. Після складних вправ, гра – це спосіб розслабитися і зняти напругу. Ігри допомагають зняти скутість, особливо, якщо виключити з них елемент змагання або звести його до мінімуму. Слабкий учень відчуває себе більш впевнено і братиме участь у грі активніше, якщо мета гри - просто повеселитися, а не рахувати бали і вигравати. Хоча елемент змагання часто додає пожвавлення і підвищує активність, саме він створює великий психологічний тиск на учнів, вони бояться не впоратися із завданням, що виводить з гри соромливих і відстаючих.

Спонтанна гра підвищує увагу, оживляє, покращує сприйняття. Гра дозволяє вчителю виправляти помилки учнів швидко, у ході справи, не даючи їм закріпитися в пам'яті учнів. Ігри допомагають запам'ятовувати матеріал глибоко і надовго, оскільки відбувається вплив на мимовільну пам'ять дітей. Ігри роблять важкий і виснажливий процес навчання більш веселим для дітей, що підсилює мотивацію до навчання [2].

Ігри поділяються також на комунікативні та лінгвістичні. Часом їх неможливо розмежувати, оскільки на практиці метою лінгвістичної гри для учня буде здійснення спілкування. Гра допомагає навчити усного та письмового видів мовлення. Готуючи картки із завданнями, запрошення чи листівки, діти вже в ранньому віці розвивають комунікативну компетенцію. Все більшу популярність набувають проекти – особливий вид організації ігор. У них школяр отримує можливість поговорити про свої звички, улюблені речі в порівняння з тими ж явищами в іноземних країнах. Крім того, що проекти створюють мотив вивчення мови і культури, в них враховуються основні особливості дітей молодшого шкільного віку, вони ще навчають школярів вчитися, виконувати різноманітні види роботи - збирати інформацію, організовувати текст, брати інтерв'ю, робити аудіо записи тощо. Дитина вчиться працювати самостійно, використовувати різні джерела інформації і нові технології.

Проведення уроків з використанням ігрового матеріалу активізує школярів, сприяє досягненню високої результативності на уроках та пробуджує інтерес до вивчення іноземної мови.

Таким чином, гра – це ефективний засіб розвитку лексичної компетенції. Завдяки використання гри у процесі навчання іноземної мови учнями набагато легше засвоюється лексичний матеріал. Вважаємо, що стійкий позитивний ефект можливий лише за умови цілеспрямованої роботи протягом тривалого часу.

Література

1. Верещагіна І.М. Методика навчання англійської мови на початковому етапі в загальноосвітніх установах. - М., 1998.

2. Колеснікова О.А. Рольові ігри в навчанні іноземним мовам. / Іноземні мови в школі. - 1989. - № 4. с. 73-74

3. Пасов Б.І. Урок англійської мови в початковій школі. - М.: Просвещение, 1988. - 164 с.

4. Конишева А. В. Ігровий метод у навчанні іноземної мови .- СПб.: КАРО, Мн.: Видавництво «Чотири чверті», 2006.

5. Коломінова О. О, Формування англомовноїї лексичної компетенції // Іноземні мови. - 2005. - №2. - С.48-51.

6. Методика формування міжкультурної іншомовної комунікативної компетенції: Курс лекцій: навчально-методичний посібник (для студентів мовних спеціальностей освітньо-кваліфікаційного рівня "магістр")/(Бігич О.Б., Борненко Н.Ф., Борецька Т.Е. та ін.); за ред. С.Ю. Ніколаєвої. – К: Ленгвіч, 2011. – С.29.