Філологічні науки

Шалаєва А.В., Лехкун Г.В.

Буковинський державний медичний університет, Україна

Аналіз термінології лікарів-стоматологів з точки зору її семантики

Розвиток медицини в нашій країні, який спостерігається за останні роки, дав поштовх виникненню нових термінів і понять, яких раніше не було в українській мові.

В час бурхливого розвитку різних галузей медицини і збільшення потоку інформації старі засоби утворення термінів не можуть вичерпати собою всі можливі і необхідні найменування понять. З цією метою використовуються складені найменування, тобто термінологічні словосполучення. Медична термінологія належить до найбільш інтенсивно прогресуючих частин словникового складу мови, що зумовлюється, перш за все, стрімким розвитком медицини та міжнародною науковою інтеграцією у цій сфері знань. Виникнення нової лексики на позначення медичних понять, які відображають розвиток сучасної англійської медичної терміносистеми, складає значну групу новотворів, що ускладнює процес спілкування фахівців цієї галузі. Сучасна медична термінологія характеризується високим рівнем розвитку та спрямуванням до максимальної стандартизації й уніфікації термінів.

Теоретично кожне слово може бути потенційним терміном, але воно стає ним тільки при умові актуалізації – виведенні його з лексично-синтаксичної системи мови і включенні в систему термінів для позначення спеціального поняття як елемента системи спеціальних понять в даній галузі науки і в медицині зокрема. Таким чином медичний термін – це актуалізоване слово, що позначає одне і тільки одне спеціальне поняття в кожну одиницю своєї актуалізації.

Термін взагалі, і медичний так само, є перш за все, мовний знак, елемент комунікативної системи мови, слово. З цього однак не випливає, що все, властиве слову як елементу лексико-синтаксичної системи мови, не чуже і медичному терміну як елементу системи спеціальних термінів. Термін має бути назвою спеціального поняття і в цьому його головна номінативна функція. Медичному терміну сучасної англійської мови властивий цілий ряд функцій, серед яких провідну роль відіграє номінативна функція та співвідносні з нею: когнітивна функція – здатність представити реальну дійсність семіологізованим ланцюжком звуків; епістемічна – відображення дійсності та збереження знань; евристична – відкриття нового знання, комунікативна – передача спеціалізованої інформації. За допомогою реалізації зазначених функцій термінологія бере активну участь у формуванні колективної мовної картини світу. Формування англомовної медичної терміносистеми відбувається як за рахунок відбору термінів з інтернаціонального фонду, так і за допомогою одиниць германського походження, включаючи кореневі дієслова, які здатні набувати термінологічних значень та брати участь у процесі творення медичних термінів різних тактів деривації.

В результаті актуалізації слово позбавляється своїх словесних властивостей, притаманних йому як елементу лексико-синтаксичної системи мови − полісемії, антонімії, омонімії та емотивності – воно стає елементом системи термінів і набуває нових властивостей елемента даної системи – однозначності, системності та не емотивності.

Дуже важливою властивістю термінів є його семантична двоплановість: слово як потенційний термін є елементом комунікативної системи мови і володіє своїм власним інваріантним мовним значенням, що зближує його з іншими словами по лінії синонімії і відрізняє від інших слів по лінії антонімії та омонімії. Будь-яке дослідження термінологічної лексики спирається на окреме визначення терміна. З питань визначення терміна, вимог, що ставляться до нього, взаємовідносин загальновживаного слова, терміна та поняття в лінгвістичній літературі існують різні, часто протилежні точки зору.

На сучасному етапі в термінознавстві можна виділити два основні підходи до проблеми дослідження терміна. Вчені, що представляють першу точку зору, розглядають терміни як особливі, штучно утворені слова або словосполучення для позначення наукового поняття, які в термінологічній функції вживаються лише в спеціальній літературі та професійному спілкуванні і протиставляються словам загальновживаної лексики. Лінгвісти, які підтримують другий підхід до визначення терміна, спираються на положення про те, що в ролі терміна може виступати будь-яке слово. Терміни розглядаються не як особливі слова, а як слова в особливій функції. Сучасна мова науки і медицини висуває до термінів кілька вимог. Найважливіші з них:

- термін має відповідати правилам та нормам відповідної мови;

- термін має бути систематичним;

- для терміна характерна дефінітивність, тобто кожен термін співставляється з чітким окремим визначенням, яке орієнтує на відповідне поняття;

- терміну властива відносна незалежність від контексту;

- термін повинен бути точним;

- термін має бути коротким, хоча дана вимога часто вступає в протиріччя з вимогами точності, тобто повноти терміна;

- термін має прагнути однозначності, але такої однозначності варто добиватися в межах однієї терміносистеми, тому що на рівні декількох підмов доволі розповсюдженою є полісемія термінів;

- для термінології характерна синонімічність, що заважає взаєморозумінню;

- терміни експресивно нейтральні;

- термін повинен бути милозвучним.

Тематично лексика стоматології називає предмети, стани та процеси, а також їх характеристики у відношенні до існуючих мовних норм. Найголовнішими медичними категоріями є:

- органи тіла та їх опис за системами органів;

- хвороби та їх перебіжний характер, тривалість, інтенсивність, а також модифікації;

- синдроми та симптоми;

- методи обстеження пацієнтів;

- оперативні методи та техніки;

- лікарські інструменти.

До специфічного словникового запасу належать також назви наукових дисциплін, напрямків, а також назви медичного персоналу та пацієнтів. Медицина як галузь науки має завдання якомога точніше описати свій предмет − людину з усіма її станами та хворобами. Конкретність та однозначність слова-терміна визначається тим, що в кожну одиницю своєї актуалізації воно диференціює одне і тільки одне поняття в межах одного класу понять і ніколи більше одного одночасно.

Терміни-словосполучення, терміносистеми такої галузі медицини як стоматологія побудовані на базі традиційних термінів.

Інколи переклад таких словосполучень, скомпонованих із складних лексичних одиниць, які потребують різного ступеня переосмислення, викликає деякі семантичні труднощі. Тому необхідно кожний термін-словосполучення розглядати як єдність та мати певні навички орієнтації в структурі таких термінів-словосполучень, розуміти їх похідні, складні та складові одиниці і вміти правильно знаходити їх еквіваленти в рідній мові.

Найчастіше при перекладі складених термінів виникає необхідність звертатися до тлумачних словників як до найнадійнішого джерела інформації про значення слова. Словникові дефініції дають можливість відштовхуватися від накопиченого у мові та письмово зафіксованого досвіду вживання лексичних одиниць.

Визначення структурних лексико-семантичних компонентів треба починати з центральної частини – ядра, або слова-ідентифікатора. Далі має іти аналіз лексикографічних даних для встановлення слів, що знаходяться з ним у відносинах семантичної зв’язаності.

Під час читання іншомовної літератури перед багатьма спеціалістами виникають труднощі, пов’язані з семантизацією невідомої лексики. Знання значення терміноелементів сприяє семантизації терміна в цілому. Наявність певної понятійної бази й широкий світогляд також стимулюють процес виведення значення термінів.

Тлумачення і переклад термінів в галузі стоматології базується на умінні сприймати термін в цілому з урахуванням значення всіх його терміноелементів. Конкретне поняття виникає в результаті взаємодії загального поняття терміну та поняття окремих мовних одиниць.

Література

1. Градобик М.С. Термінологічні особливості навчання перекладу спеціального англомовного тексту / М.С. Градобик // Іноземні мови в навчальних закладах. – Київ. – 2008. – С.120-123.

2. Мельник А.І. Навчання студентів-медиків читання професійно-орієнтованих текстів англійською мовою / А.І. Мельник // Іноземні мови: Київський національний університет, 2005. − №4. – С.22-27.

3. Материнська О.В. Типологія найменувань частин тіла: Типологічні, зіставні, діахронічні дослідження / О.В. Материнська. Донецьк. – 2009. – Т.5. − 294с.

4. Кобякова І.К. Про деякі аспекти мовотворчої функції / І.К. Кобякова, С.О. Швачко // Іноземні мови. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – Т.1. – С.21-30.