Філологічні науки / Теоретичні і методологічні проблеми дослідження мови

Онуфрієнко Олексій

студент факультету транспортних систем

Харківського національного автомобільно-дорожнього університету

Науковий керівник: Нікуліна Неля Василівна, доцент кафедри українознавства, кандидат філологічних наук, магістр педагогіки вищої школи

Теоретичні питання номена у мовознавчих студіях українських термінологів

На сучасному етапі розвитку українського термінознавства все частіше розглядаються проблеми номінування понять за допомогою номенклатурної одиниці, тому на часі вироблення теорії номена і системи ключових вимог до нього. Українські науковці неодноразово розглядали теоретичні питання номена у своїх наукових розвідках, зокрема Т.Р.Кияк, Ж.В.Красножан, А.В.Крижанівська, Т.О.Луковенко, Б.П.Михайлишин, Т.В.Михайлова, Н.В.Нікуліна, О.І.Павлова В.М.Овчаренко, С.М.Руденко, О.О.Селіванова, С.Б.Стасевський, Л.В.Туровська, Н.А.Цимбал та інші.

На думку українського термінолога Н.В.Нікуліної, уточнення вимог до номена повинно відбуватися відповідно до сучасних критеріїв оцінювання термінологічної одиниці й у зіставленні з основними вимогами до неї. Система основних вимог до номенклатурної одиниці слугуватиме своєрідною гарантією стандартизованості та нормативності номенклатурної одиниці й унеможливить процес формування в галузевих термінологічних базах квазіноменів, сприятиме уніфікації наявних уже номенів, а також буде контролювати процес формування нових [1].

Мовознавець Л.В.Туровська вказує на такі ознаки номенів: 1) номени співвіднесені з поняттям через терміни й функціюють у спеціальній комунікації завдяки існуванню відповідних термінів; 2) номени співвідносяться не з будь-яким поняттям, а лише з таким, яке є показником класу (не на основі родо-видових понять); 3) номени посідають проміжне місце між власними назвами та термінами; 4) номени входять до системи, яка належить до однієї з найпростіших, і є переліком однорідних понять, що перебувають на одному рівні абстракції та відбивають класи однорідних предметів [4].

Як уважає науковець О.І. Павлова, основними ознаками номенклатурних одиниць є такі: 1) номени співвіднесені з поняттями через терміни і функціюють у спеціальній комунікації внаслідок існування відповідних термінів, причому співвіднесені не з будь-яким поняттям, а з таким, яке є показником класу; 2) вони є власними назвами або посідають проміжну позицію між термінами і власними назвами; 3) номени входять до такої системи, яка належить до найпростіших і є переліком однорідних понять, які лежать на одному рівні абстракції і відображають класи однорідних предметів; 4) вони є нижчою ланкою спеціальної лексики в тому сенсі, що розуміння їх неможливе без співвіднесенності з іншими термінологічними одиницями; 5) номени мають підсилену денотативність і конвенційність внаслідок того, що вони є результатом штучної номінації, призначеної для найменування спеціальної діяльності людини; 6) номенклатурні найменування характеризуються смисловою похідністю і вторинністю; 7) номенклатурні позначення перебувають на периферії відповідної терміносистеми, на відміну від термінів, які належать до її центру; 8) номени не фіксуються словниками та існують лише у сфері функціонування; 9) номену, що характеризує предмет, відповідає опис, який містить ознаки цього предмета, тимчасом як терміну відповідає дефініція, яка відображає істотні ознаки поняття [3].

У нашій статті варто більш детально зупинитися на технічному номені як спеціальній ідентифікаційній одиниці термінологічної системи, що називає конкретний одиничний об’єкт, конкретний зразок чи серію предметів масового виробництва й репрезентує номенклатуру певної галузі науково-технічних знань [2].

Більша частина транспортних номенів побудована за принципом: абревіатура терміна + символьна або цифрова частини. Наприклад: ВАЗ-2103 «Жигулі» – легковий автомобіль Волзького автомобільного заводу, 3 модель, сімейство «Жигулі»; МД-2 – митна декларація, 2 форма; ЕР 9 – Електропоїзд Ризький, 9-й тип. На думку Н.В.Нікуліної, досить часто у транспортній термінологічній системі під час утворення номена використовуються абревіатура заводу: ВАЗ – Волзький автомобільний завод; ГАЗ – Горьківський автомобільний завод, ЗАЗ – Запорізький автомобільний завод. Але в деяких випадках для утворення номена використовують прізвища або імена людей: Туполєв Андрій Миколайович( Ту-154, Ту-16); Яковлєв Олександр Сергійович (Як-40, Як-42); Ленін Володимир Ілліч (ВЛ8, ВЛ80, ВЛ82м).

Згідно з ДСТУ 3966-2000 та аналогічним йому ДСТУ 3966-2009 основними вимогами до терміна, в тому числі й номена є:

- однозначна відповідність терміна поняттю. Порушення цього пункту призводить до омонімії терміна, що не сприяє однозначному розумінню номінованого поняття. Наприклад, ВШ-400 – побутовий вентилятор і ВШ-400 – візок-штабелер;

- відповідність лексичного значення терміна позначеному ним поняттю. Значення елементів (формантів), що входять до складу терміна, повинно відповідати саме тому поняттю, яке він позначає: К-88 – карбюратор двигуна вантажного автомобіля ЗІЛ-130;

- термін повинен бути системним, тобто відображати відношення між названим поняттям і пов’язаними з ними іншими поняттями предметної галузі;

- термін повинен мати оптимальну довжину. При цьому розробники стандарту вказують на небезпеку порушення норм мови в разі беззастережного задоволення вимоги стислості терміна, а також рекомендують кілька заходів для скорочення довжини терміна, серед яких є вилучення малоінформативних елементів, заміна багатоелементних термінів коротшими синонімами, використання абревіаційного способу термінологічного словотвору;

- словотворча (дериваційна) здатність, що забезпечує формування нового терміна на основі наявного терміна за участю одиниць нижчого рівня (суфіксів, префіксів, флексій) : ВЛ82 – електровоз «Володимир Ленін», тип 82; ВЛ82м - електровоз «Володимир Ленін», тип 82, модифікований;

- мовна правильність, що повинна забезпечувати внутрішньомовну гармонію української термінології із загальною структурою національної мови.

Науковці вважають, що до існуючих вимог потрібно додати ще декілька таких вимог, що усунуть такі проблеми як повторюваність і неточність.

Спробуємо більш детально зупинитися на утилітарних вимогах до номенклатурної одиниці, що були вироблені Н.В.Нікуліною [2]:

1) відсутність емоційного забарвлення. В основному зазначена вимога дотримується, окрім випадків, коли до формування номенклатурної одиниці залучається онім, що може вказувати на додаткове конотативного значення, тобто мати певний емоційний відтінок. Наприклад, авіаційна номенклатурна одиниця Ан-225 «Мрія», залізничний номен поїзд №321 «Біла акація», автомобільний номен УАЗ-3163 «Патріот»;

2) опосередкована дефінітивність. Кожен номен орієнтує на відповідний об’єкт чи поняття, що позначається терміном, а термін має чітку дефініцію: номен екраноліт «Волга-2» має у своєму складі термінологічну одиницю екраноліт, що має чітку дефініцію: літальний апарат, що призначений для польоту поблизу поверхні землі та який використовує для утворення аеродинамічних сил ефект екрана;

3) системність. Номени входять до номенклатури певної галузі, вони не існують окремо один від одного. Досить часто нові характеристики техніки (приладу) формуються з додаванням до існуючого номена цифри, букви чи символа. Наприклад, авіаційний номен АН-70Т – транспортний літак із чотирма двигунами Д-27 для цивільної авіації і АН-70ТК – варіант АН-70Т з вантажно-пасажирською кабіною.

4) відпрацьованість у творенні, відповідно й фіксації в мові. Тільки загальноприйняті принципи побудови технічних номенів і неухильне дотримання правил побудови номенклатурної одиниці винахідниками й виготівниками може зазначену вимогу зробити дієвою. А на сьогодні в українських реаліях ми маємо в номенклатурах низку недоречностей, що чекають на виправлення й приведення до єдиного зразка хоча б у межах галузевого вжитку. На майбутнє, можливо, варто було б задуматися над розробкою комп’ютерної програми для потреб побудови й уніфікації номенклатур.

Як висновок, вироблення й дотримання утилітарних вимог до технічних номенів, а саме: відсутність емоційного забарвлення; опосередкована дефінітивність; системність; відпрацьованість у творенні та фіксація в мові; мовна правильність; словотворча (дериваційна) здатність; термін повинен мати оптимальну довжину; термін повинен бути системним; відповідність лексичного значення терміна позначеному ним поняттю; однозначна відповідність терміна поняттю – є основою правильності їх складання.

Література

1. Нікуліна Н.В. Дискусії щодо терміна «номен» в українському та зарубіжному мовознавстві / Н.В.Нікуліна // Вісник: Проблеми української термінології. — Львів: Національний університет „Львівська політехніка”, 2010. — № 676. — С. 56–61.

2. Нікуліна Н.В. Утилітарні вимоги до номена (на матеріалі транспортної мегасистеми) / Н.В.Нікуліна // Вісник: Проблеми української термінології. — Львів: Національний університет „Львівська політехніка”, 2012. — № 733. — С. 139–144.

3. Павлова О. І. Терміни, професіоналізми і номенклатурні знаки (до проблеми класифікації спеціальної лексики) / Ольга Павлова // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка» : Серія «Проблеми української термінології». – 2008. – № 620. – С. 49–54.

4. Туровська Л. В. Терміни та номени в науково-технічній сфері / Л.В. Туровська // Українська термінологія і сучасність : Зб. наук. праць. – Вип. VІ [відп. ред. проф. Л. О. Симоненко]. – К. : КНЕУ, 2005. – С. 225–229.