Филологические науки/ 3. Теоретические и методологические проблемы  исследования языка

Мікрюков О.О., Рубан О.В.

Східноєвропейський університет економіки і менеджменту, Черкаси, Україна

Фразеологія в лінгвістичній системі мови

Фразеологія будь якої мови – цінний лінгвістичний спадок, в якому відбивається світогляд, національна культура, звичаї, вірування, фантазія та історія народу, що говорить цією мовою. Фактично не існує жодної ділянки діяльності людини, яку б не охоплювала фразеологія.

Фразеологія – це наука про фразеологічні одиниці (фразеологізми), тобто про тривкі сполучення слів з ускладненою семантикою, що не утворюються за породжуючими структурно – семантичними моделями змінних сполучень.

Фразеологічні одиниці заповнюють лакуни в лексичній системі мови, що не може повністю забезпечити найменування пізнаних людиною нових сторін дійсності, і в багатьох випадках є єдиними позначками предметів, властивостей, процесів, станів і т. д.

Фразеологізми – високоінформативні одиниці мови вони не можуть розглядатися як «прикраси» або «зайвини». Англійська фразеологія дуже багата, і у неї багатовікова історія. Сучасна англійська мова є мовою аналітичною. Підвищений аналітизм пронизує всю англійську фразеологію, впливає на структуру фразеологізмів.

Фразеологія – своєрідна скарбниця мови, в якій знаходить відбиття історія народу, своєрідність його культури і побуту. Фразеологізми часто носять яскраво висловлений національний характер. Англійський фразеологічний фонд – складний конгломерат споконвічних фразеологізмів, що запозичалися з наявною перевагою перших.

Людський чинник грає не останню роль у фразеутворюванні. Більшість фразеологізмів пов'язані з людиною, з різноманітними сферами її діяльності. Ще Ш. Баллі стверджував, що споконвічна недосконалість людського розуму виявляється також і в тому, що людина намагається одухотворити все, що її оточує. Вона не може уявити собі, що природа мертва і нечула; її уява постійно наділяє життям неживі предмети, але це ще не все: людина постійно приписує всім предметам зовнішнього світу риси і прагнення, властиві її особистості.

Фразеологія тісно пов'язана в першу чергу з такими лінгвістичними науками як лексикологія, семантика, граматика фонетика, стилістика, історія мови, етимологія, лінгвістика тексту загальне мовознавство і в останній час з теорією перекладу і соціокультурним варіюванням мови. Не менш тісний зв'язок існує між фразеологією і історією, літературознавством і лінгвокраїнознавством.

Фразеологізми складаються зі слів, а слово є головним об'єктом вивчення лексикології. Дані лексикології дають можливість визначити природу компонентів фразеологізмів і різноманітні ступені «словності» цих компонентів. Розроблена в семантиці теорія лексичного значення допомагає виявленню семантичної специфіки фразеологізмів і виділенню різноманітних типів значення у сфері фразеології.

Слово у складі фразеологізмів далеко не завжди втрачає свої морфологічні особливості, морфологія допомагає встановити, що втрачено, а що збереглося. До складу фразеології входять звороти різноманітних структурних типів, в тому числі фразеологізми зі структурою словосполучення і речення. Дані синтаксису дуже важливі для виявлення граматичної специфіки цих зворотів, їхньої граматичної структури і функцій. Слову у складі фразеологізму властивий певний фонетичний вигляд, але в процесі розвитку він може і мішатися. І в тому, і в іншому випадку дані фонетики не можна не враховувати. Стилістичний потенціал фразеологізмів, особливо ідіоматизмів і ідіофразеоматизмів, дуже значний. В їхньому значенні висока питома вага констативного аспекту.

Фразеологічна стилістика що вивчає стилістичні можливості фразеологізмів, спирається на теорію лінгвістики тексту. В розробці системно-структурного підходу до фразеології, фразеолог використовує розділи загального мовознавства: систему і структуру мови і мовну номінацію. Об'єкт фразеології такий складний і специфічний, що вивчення його дає нові дані, що збагачують зазначені вище дисципліни.

В. О. Чередніченко вважає за необхідне розмежовувати поняття фразеологічних варіантів із поняттям синонімічних фразеологізмів та фразеологічних модифікацій, підкреслюючи при цьому постійні повторення або модифікації фразеологізмів.

Фразеологія збагачує лексикологію інформацією про зміни, які відбуваються зі словами у складі фразеологічних одиниць, а лексичну стилістику – даними про узуальні і оказіональні стилістичні особливості фразеологізмів, а також дає додаткову інформацію в багатьох розділах загального мовознавства.

Аналіз фразеологічного матеріалу дуже важливий для лінгвокраїнознавства. В нинішній час теорія перекладу неможлива без докладного і глибокого аналізу фразеології, тобто переклад фразеологічних одиниць вважається одним з найважчих випадків, що вимагають особливих прийомів – від адекватного і еквівалентного перекладу до адаптивного і описового. В останній час все більше лінгвістів приходять до висновку, що «цілий ряд фразеологізмів містить в своїй семантиці національно-культурний компонент – або синхронно, з позицією сучасної мовної свідомості, або діахронно, тобто тільки з причини спільності з національною культурою словосполучення – прототипу». Фразеологічна інформація дуже важлива для лінгвістики тексту, наприклад, при вивченні текстоутворюючих функцій мовних одиниць з наступним їхнім перекладом.

Література:

1. Білоноженко В. М. Фразеологічний словник української мови / Білоноженко В. М. – К.: Наукова думка, 1993. – 984 с.

2. Купин А. В. Англо – русский фразеологический словарь / Купин А. В. – М.: Русский язык, 1984. – 942 с.