Філософія /2 Соціальна філософія

к.філос.н., доц. Мартинюк В.М.

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

ЦІННІСНІ ОРІЄНТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ: СОЦІАЛЬНО-ФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ

Соціально-філософський аналіз сутності ціннісних орієнтацій особистості в першу чергу вимагає з’ясування сутності та змісту самого поняття “ціннісна орієнтація”, його категоріального статусу.

З позицій методології герменевтики, поняття “ціннісна орієнтація”, з одного боку, постає як синтез, сполучення двох понять “орієнтація” і “цінність”, з іншого – отримує власний і самостійний зміст, який не ототожнюється з механічною сумою властивостей понять “орієнтація” і “цінність”, а являє собою цілісне утворення.

“Орієнтація” (французьке orientation – напрямок на схід, від латинського oriens – схід) – уміння розібратися в навколишній обстановці. У “Словнику російської мови” наводиться три значення поняття “орієнтація”: визначення свого місцезнаходження (орієнтація на місцевості); уміння розібратися в будь-яких питаннях, у навколишній обстановці; спрямованість наукової, суспільної та іншої діяльності, яка зумовлена розрахунком на кого-небудь (на що-небудь), залежність від кого-небудь (чого-небудь) [3, с. 639].

Відповідно до цього, можна стверджувати, що стосовно ціннісної орієнтації доцільно вживати не термін “установка” (А.Г. Здравомислов, В.А. Ядов), “спрямованість” (Б.Г. Ананьев, Л.П. Фоміна), “цілі, прагнення та життєві ідеали” (В.Б. Ольшанський), а – “ставлення”. Саме розуміння ціннісних орієнтацій як ставлення дозволяє, з одного боку, відобразити здатність суб’єкта ціннісних орієнтацій усвідомлювати сутність і зміст цінностей узагалі й систем цінностей особистості, певних соціальних груп і суспільства (орієнтуватися в цінностях), а з іншого – відносно сталу й зумовлену вибірковість, яка відображає сукупність тих предметів, процесів і явищ природи, результатів предметно-практичної й духовної діяльності людей, які вважаються необхідними для задоволення потреб, забезпечення життєдіяльності та ін. Відповідно до цього, ціннісна орієнтація особистості – це усвідомлене й певним чином зумовлене, відносно стале вибіркове ставлення до системи суспільних цінностей.

Соціально-філософський аналіз ціннісних орієнтацій особистості передбачає застосування гносеологічного підходу, який вимагає з’ясування: співвідношення ціннісних орієнтацій з існуючими в суспільстві цінностями; залежності еволюції та розвитку ціннісних орієнтацій від змін та розвитку цінностей; взаємозв’язку між ціннісними орієнтаціями й цінностями. Гносеологічний аспект дослідження орієнтує на застосування каузального методу пояснення феномена ціннісних орієнтацій.

За таким підходом, беручи до уваги розуміння сутності цінностей і розуміння ціннісної орієнтації як певним чином зумовленого, відносно сталого вибіркового ставлення до системи цінностей, можна стверджувати, що ціннісні орієнтації як результат аксіологічного ставлення до світу мають вторинний характер і належать до сфери духовного світу людини, є утворенням свідомості особистості та необхідним компонентом суспільної свідомості. Таким чином, з позицій гносеологічного підходу, ціннісна орієнтація – це сформоване в результаті аксіологічного освоєння світу під впливом об’єктивних і суб’єктивних факторів відносно стале ставлення до існуючих цінностей.

Органічною складовою соціально-філософського аналізу є застосування онтологічного підходу. Дійсно, якщо субстанційну основу зводити лише до матеріального та матеріальних носіїв, то застосування онтологічного підходу до проблем свідомості втрачає смисл. Однак якщо свідомість, особливо суспільну свідомість, розглядати як реальність і визнавати існування об’єктивованого духовного світу, то тоді цілком правомірно ставити питання про її субстанційні основи. Такими субстанційними основами свідомості є багаторівневі й різноманітні за формами результати духовного осягнення й відображення світу.

Відповідно до цього можна стверджувати, що в онтологічному плані ціннісна орієнтація являє собою цілісне системне утворення органічно взаємопов’язаних уявлень, поглядів, суджень, знань, переконань та ідеалів, які зумовлюють схильності, уподобання та прагнення у ставленні суб’єкта до існуючих цінностей.

Соціально-філософський аспект дослідження вимагає структурно-функціонального аналізу ціннісних орієнтацій особистості, спрямованого на визначення місця та ролі ціннісних орієнтацій у процесі її життєдіяльності і виявлення компонентів, що зберігають свою сталість при будь-яких змінах і перетвореннях.

До недавнього часу у вітчизняній філософській літературі визнавалися, як правило, два специфічні аспекти взаємодії суб’єкта й об’єкта: теоретичний і практичний. Однак розробка практично-духовного освоєння дійсності довела, що система суб’єкт-об’єктних стосунків у своїй цілісності, “крім практичного та пізнавального аспектів, має ще один аспект, який мовби виявляє механізм зв’язку практичної та пізнавальної взаємодії суб’єкта й об’єкта, а саме ціннісний аспект” [2, с. 167]. Ця думка, висловлена К.М. Любутіним, має принципове значення, оскільки акцентує увагу на тому, що в суб’єкт-об’єктних відношеннях пізнавальна та предметно-практична взаємодія взаємопов’язані через ціннісні відношення й утворені в процесі їх функціонування ціннісні уявлення, серед яких важливе місце займають ціннісні орієнтації.

За соціологічним підходом, ціннісні орієнтації особистості можуть розглядатися у двох аспектах: як ціннісні орієнтації різних категорій і верств населення та як домінуючі компоненти системи їх ціннісних орієнтацій.

За аксіологічним підходом, ціннісні орієнтації постають у вигляді процесу та результату включення суспільних цінностей у механізм діяльності та поведінки, де цінність та оцінка, вироблена на основі потреб і інтересів, діалектично взаємодіють як об’єктивна та суб’єктивна підстави формування цілей діяльності. Цим підкреслюється той факт, що людина в процесі життєдіяльності не лише пізнає, але й оцінює дійсність.

З’ясуванню сутності ціннісних орієнтацій особистості й специфіки функціонування їх системи сприяє застосування синергетичного підходу [1]. За синергетичним підходом, ціннісні орієнтації – це система, якій притаманні: відкритість і нелінейність розвитку; мінливість і сталість; підвладність випадковості у загальному процесі функціонування та розвитку; підвладність одиничному впливові на хід природного функціонування та розвитку; вибір напрямку розвитку; альтернативність напрямків розвитку; наявність власних тенденцій розвитку ціннісних орієнтацій як самоорганізованої системи; керований розвиток в умовах самоорганізації та ін.

Таким чином, спираючись на методи герменевтики, гносеологічний, онтологічний, соціологічний, аксіологічний, структурно-функціональний та синергетичний підходи до дослідження ціннісних орієнтацій, можна стверджувати, що ціннісні орієнтації – це різнорівневе за ступенем усвідомлення і багатогранне за формою, сформоване в залежності від розуміння сутності цінностей, відносно стале вибіркове ставлення особистості до системи суспільних цінностей, яке визначає характер її взаємовідносин з навколишнім світом, зміст, спрямованість і спосіб життєдіяльності, виконання громадянського обов’язку і завдань її функціонального призначення.

Література

1. Князева Е.Н., Курдюмов С.П. Основания синергетики. Режимы с обострением, самоорганизация, темпомиры / Е.Н.Князева, С.П. Курдюмов. – СПб.: Алетейя, 2002. – 280 с.

2. Любутин К.Н. Проблема субъекта и объекта в немецкой классической и марксистско-ленинской философии / К.Н. Любутин. – М.: Высшая школа, 1981. – С. 167 – 203.

3. Словарь русского языка: В 4-х т. / АН СССР, Ин-т рус. яз.; Под ред. А.П. Евгеньевой. – 3-е изд., стереотип. – М.: Русский язык, 1985–1988. – Т. 2. К-О. 1986. – 736 с.