Н.с. Федорова К. О.

Інститут світової економіки і міжнародних відносин НАН України

ПРОБЛЕМАТИКА БОРГОВОЇ КРИЗИ В ІСПАНІЇ: ДОСВІД ДЛЯ УКРАЇНИ

Вступна частина. Гостра політична та боргова криза охопила Іспанію ще напередодні позачергових всезагальних парламентських виборів, що відбулися 20 листопада 2011 р. В результаті цих виборів був обраний новий прем’єр-міністр, представник Народної партії (НП) Маріано Рахой Брей. Проте, зміна фігури керівника країни не призвела до обіцяних покращень у Королівстві. В такому розрізі, тема дослідження актуалізується новою динамікою сучасної зовнішньої політики Іспанії, зокрема у відносинах з Європейським союзом.

При теоретичному опрацюванні зазначеної проблематики використовувалися напрями політологічних досліджень, розроблені такими авторами: Х. Гомесом, С. дель Кампо, О. Реном, В. Л. Верніковим, П. П. Яковлєвим, та ін. Істотною проблемою, на думку авторки є істотний брак політологічної аналітики особливостей реалізації антикризової політики Іспанії в українських джерелах.

Мета роботи - аналіз впливу політико-управлінської та боргової кризи в Іспанії на сучасну зовнішню політику Іспанії та визначення його прикладного значення для України.

Викладення основної частини. Проблема іспанської боргової кризи є одним з найбільш актуальних питань порядку денного Європейського парламенту, який знаходиться у наполегливому пошуку шляхів вирішення боргової кризи в зоні євро[9]. Дискусія формується навколо двох різних бачень відносно наслідків видачі кредиту Іспанії. З одного боку, це дасть реальний капітал на вирішення поточних справ і тимчасово покращить баланс в Королівстві. Проте, більшість депутатів Іспанії та Маріано Рахой вважають, що такий крок дасть змогу ЄС контролювати бюджет Іспанії, застосовуючи принципи жорсткої економії. Таким чином, йдеться про поступку частини національного суверенітету. До того ж, скупівля збіднілих банків, облігацій та підприємств Іспанії іноземними компаніями ще більше послабить іспанських підприємців, і є очевидним, що народ це не підтримає.

Коріння проблеми полягає в тому, що європейська модель ліберальної економіки в пошуках максимальної вигоди прагне інвестувати капітали в країни, що розвиваються, де привабливими є низька заробітна плата і слабкі податкові вимоги. Завдяки такому вільному обміну, розвиток країн третього світу відбувається на шкоду країн з середнім достатком і їх рівню життя. Затвердження принципів вільного ринку тягне за собою низку негативних наслідків.

У світі з'являються транснаціональні економічні системи надзвичайної ефективності, фінансова потужність яких значно перевищує фінансову потужність держав, що входять в ці системи. У той же час всередині найбільш впливових економічних систем утворюються групи впливу, здатні орієнтувати вибір діючих урядів на користь власних інтересів. Цей процес супроводжується зникненням національних ринків, які до цього часу були усталені, регламентовані і часто захищені місцевою владою. Вільний обмін паралізує їх за рахунок неминучої конкуренції, в якій перемагає єдиний світовий ринок. Часто відзначають, що економічна глобалізація посилює нерівність між просунутими країнами та рештою світу, і що вона є чинником зростання бідності в країнах, що розвиваються.

Дискусії навколо боргової кризи в Європі та надання кредиту Іспанії мають важливе значення як у двосторонніх відносинах Іспанія-ЄС, так і у багатосторонніх відносинах Королівства з кожною з країн-членів, і мають безпосередній вплив на зовнішню політику. Щоб мати найбільш глибоке уявлення про рівень важливості цього питання для країн-членів ЄС, слід зазначити, що канцлер Німеччини Ангела Меркель вже протягом двох років наполягає на ратифікації М. Рахоєм домовленості про надання Іспанії кредиту обсягом 300 млрд. євро та підписання Меморандуму про передачу фіскальної незалежності до інспекторів Євросоюзу. М. Рахой, в свою чергу, досі зберігає нейтралітет у цьому питанні та ігнорує будь-які намагання з боку Європи[8].

Важливо відзначити, що без ускладнення стану внутрішньої політико-управлінської кризи, навряд чи Іспанія б потрапила у таке скрутне становище, як зараз. Можливо ситуація б не була б такою незворотною і комплікативною, та країна могла б протистояти об’єктивним європейським процесам у фінансовій сфері.

Політико-управлінська криза в Іспанії не вибухнула раптово, а формувалася протягом 2-3 років. Головною провокацією для іспанського уряду стала світова фінансова криза в 2008 р. В Королівстві в тому ж році 9 березня відбулися чергові вибори, в результаті яких Іспанська соціал-робітнича партія (ІСРП) отримала більшість в парламенті, а 11 квітня 2008 р. Хосе Луїс Родрігес Сапатеро був вдруге затверджений на посаді прем’єр-міністра. Тоді ІСРП отримала 169 депутатських місць у парламенті, збільшивши свій результат від 2004 р. на 5 місць. Маріано Рахой, вже тоді лідер Народної партії (НП), отримав на один мільйон менше іспанських голосів та 154 депутатських місця[1].

Протягом трьох років при владі, Х. Л. Родрігес Сапатеро зробив дуже багато для іспанського народу: в 2009 р. вивів іспанський контингент з Косово, в 2010 р. з Боснії та Герцоговини. Вперше за всю історію мачистської Іспанії більшу частину міністерських портфелів (9 з 17) взяли жінки, зокрема такі стратегічно важливі посади, як міністр оборони - Карме Чакон та перший віце-президент - Марія Тереза Фернандес де ла Вега. Нововведенням були два нових міністерства рівності та інновацій, їх також очолили жінки. Міністром внутрішніх справ став Альфредо Перес Рубалькаба, майбутній конкурент М. Рахоя на всезагальних виборах у 2011 р.

22 травня 2011 р. відбулися автономні і муніципальні вибори. На цих виборах перемогла Народна партія. Проте, не просто перемогла, а з великим відривом у 10%. Після травневих виборів стало очевидним, що М. Рахой набрав величезної популярності і скоріше за все переможе і у наступних, що відбудуться в листопаді 2011 р.

Ще 15 травня, за тиждень до виборів організувався іспанський рух проти свавілля влади, масового безробіття молоді, корупції та європейської боргової кризи. Рух так і назвали «15-М» (якому наразі вже виповнився рік). Безробіття било рекорди, 21,3% - найвищий рейтинг в єврозоні[2]. У вересні 2010 р. урядом були запропоновані капітальні реформи у галузі трудового кодексу, але нажаль, Х. Л. Родрігес Сапатеро прорахувався з ними. Профспілки не сприйняли такі реформи, обґрунтовуючи це тим, що працівник не буде достатньо захищеним, бо дуже спростилася процедура як наймання, так і звільнення. До цього додалося збільшення пенсійного віку з 65 до 67 років.

Головним закликом «15-М» було ігнорування виборів, для того, щоб дати перепочити обом партіям і ІСРП, і НП, які згідно англосаксонської політичної моделі держави поперемінно правили з 1982 р. Рік потому, у триваючому травні 2013 р. рух «15-М» виступає за подолання безробіття, рівень якого за рік підвищився до 27%[2]. Молодь виступає вже не за ігнорування виборів, а за активні, радикальні дії проти влади і багатіїв, вважаючи саме їх винними у занепаді малого і середнього бізнесу.

Викладені вище події чітко висвітлюють доволі негативну атмосферу, за якої криза вдарила по Іспанії. Таке хитке підґрунтя погіршило здатність іспанської економіки чинити опір міжнародним процесам. Коли такою великою і багатою ресурсами країною, як Іспанія погано і бездарно керують, це є не тільки образою нації, а й вразливістю Королівства до загроз і проблем зовні. Така ситуація призводить до занепаду держави, соціальної зневіри та падіння іміджу країни на міжнародній арені.

На думку авторки, необхідним є не набирання кредитів, які нічим буде віддавати, а створення нових робочих місць, будування заводів. В Іспанії для цього є все - за площею в Європі вона поступається лише Росії, Україні та Франції. У Іспанії є рівнинна площа (Андалусія та Естремадура), де можна побудувати заводи, і майже 5000 кілометрова берегова лінія, де можна до досконалості розвити торгівельний та військово-морський флот. До того ж, в неї в розпорядженні Канарські та Балеарські острови, що не тільки приносять шалені гроші з туризму, але і мають активний, великий порт Puerto de la Luz.

Іспанський уряд не користується тим, чим володіють іспанці. Іспанія має найбільший в Європі риболовний флот, перевищити норвезький було непросто. В Іспанії є близько 130 джерел мінеральних вод, вона є ексклюзивним постачальником морських водоростей та морської капусти до Європи. В неї купують скоріше ніж переплачують за коштовні трансфери з Японії, де зараз неспокійна ситуація через землетруси, цунамі та витоки радіації. Іспанія займає 3 місце в світі за виробництвом вина, 2 - з цитрусових та оливок і оливкової олії. На півдні широко вирощується рис, складова відомої середземноморської дієти, для цього виділено більше ніж 106 тис. гек. землі. Головними провінціями, в яких вирощується рис є: Андалусія - 208.100 т., її наздоганяє Естремадура (199.900 т.), також Каталонія (128.000 т.), Валенсія (125.100 т.), Арагон (62.800 т.), Наварра (10.300 т.) та Мурсія і Альбачете (3.200 т.)[6].

Іспанія має багато вугільних покладів, вона лідер Західної Європи, з постачання вугілля з Ов’єдо, Леону, Севильї, Ла-Коруньї, Леріди та Теруелю. В 60-х рр. ХХ ст. були знайдені поклади нафти і газу. Наразі функціонує три нафтогазоносних басейни, від Піренеїв до Кордильєри, це Бургос, Більбао і Ампоста, проте Іспанія імпортує 98% нафти та 90% газу. Найкрупнішими постачальниками нафти до Іспанії є Мексика, Лівія, Саудівська Аравія, Ірак, Іран, Нігерія та ін. Найбільшим газовим постачальником до Іспанії є Алжир (46%), Нігерія, Катар, Єгипет, Норвегія та ін.[3]. З цього ясно видна залежність Іспанії від постачань енергоносіїв з арабського світу і зрозуміло її участь у конфліктах на близькому Сході на арабській стороні. Проте, треба віддати їй належне, що країна не зациклилась на одному постачальнику і не зробила себе залежною та ізольованою. Наявність багатьох партнерів по енергетиці дає можливість гнучко проводити зовнішню політику держави. До того ж, Іспанія сама постачає нафту до Європи, Франції, Андорри та ін.

Таким чином, Іспанія має всі економічні показники для вдалого і, навіть, успішного існування в Європейській системі. Рішенням повинен стати успішний, мудрий, зважений політичний менеджмент, який зараз не використовує повною мірою існуючий державний потенціал, для того щоб припинити згубні, деструктивні кризові процеси.

Іспанські вчені-політологи вважають альтернативним виходом з економічної кризи - використання всіх потужностей країни. Королівство розділене на 17 провінцій, кожна з яких має незліченний потенціал, що нерозумно і неповно використовується. Взяти за приклад Галісію, батьківщину М. Рахоя. 50% її території відведено під м’ясо-молочне тваринництво, натомість вся молочна продукція йде на експорт з Барселони, де взагалі корів немає[4]. Так само і з рибною промисловістю: центр експорту баскське місто Віторія, де взагалі немає виходу до води, а не Галісія, яку омиває Атлантичний океан, яка має не тільки іспанський, а величезний світовий потенціал з вилову риби та морепродуктів. Таким фірмам, як «Pescanova» та «Pescapuerta» у місті Віго, не дають можливості давати повноцінний прибуток зі свого потенціалу. Так само це стосується деревообробної промисловості, що може стати основою експорту меблів та целюлози. Натомість, галісійські землі віддають під будування котеджів[7].

Цей маленький регіональний приклад повторюється в кожній з провінцій по-своєму і тут М. Рахою необхідно приділити увагу розподілу праці, секторів функціонування економіки та правильному підбору кадрів. Можливо, ця реформа почнеться з його рідної Галісії та охопить всю Іспанію, тоді можна очікувати на позитивні зміни у кризовій ситуації Королівства.

На думку авторки, для покращення іміджу і впливу Іспанії, задля оздоровлення відносин з ЄС південь Середземномор'я повинен стати об'єктом першочергової уваги. Політика регіону не відповідає рівню тих завдань, з якими стикаються середземноморські країни. Рівень розвитку сільського господарства недостатній для забезпечення населення продовольством, промисловість тільки почала розвиватися, населення сконцентроване в міських центрах. Ще не сформовані демократичні структури, правові держави, повага до прав людини; існує соціальна напруженість. Все це виклики для ЄС та Іспанії і там вони повинні вирішувати проблеми своїх життєво важливих інтересів разом у тісному співробітництві.

Прогнозуючи сучасну середземноморську політику Іспанії, все більш очевидним стане поступове отримання реальних контурів схеми Середземноморської регіональної співпраці, що формується під егідою Європейського Союзу. Мадрид в цьому процесі буде відігравати помітну роль, перетворившись на одного з головних учасників міжнародних зусиль по наданню цьому регіону світу більшої безпеки і стабільності. Важливою особливістю середземноморської політики Іспанії, є те, що Королівство має змогу її здійснювати, як за допомогою власних ініціатив, так і ініціатив ЄС. Ця політика має бути специфічною і в той же час погодженою з курсом ЄС. Специфічною – для того, щоб адаптуватися до непередбачуваних, конфліктних ситуацій та викликів (Близький Схід, Магріб, Кіпр, Балкани). Погодженою – для того, щоб створити спільний фронт запобігання і протидії, в умовах зростаючої політичної, економічної і військової ролі країн Південного Середземномор'я.

Виходячи з вищепроведеного аналізу, слід зазначити, що зазначені спостереження мають важливе значення для України і постає необхідним зробити висновки з іспанського досвіду, який є негативним. Іспанська ситуація знайома українцям і з корупційними скандалами, і з безробіттям молоді, і з труднощами працевлаштування і, найголовніше - з кризою політичного вибору та браком спеціалістів на високих посадах. Україні слід придивитися до проблем, з якими стикнулась Іспанія, і зробити висновок, що поринаючи з головою у корупцію, держава втрачає довіру іноземних партнерів, інвестори не хочуть ризикувати і врешті-решт, відбувається рецесія економіки. Таким чином, саме політико-управлінська криза часто приводить за собою економічну та, як наслідок - боргову.

На превеликий жаль, ситуація в Україні є далеко не найкращою, хоча вона і не знаходиться у такій глибокій борговій кризі, як Іспанія. Структурна криза, що прогресує у державі відчутна всім верствам населення, і йдеться не тільки про найменш захищені верстви населення, такі як інваліди, афганці, пенсіонери, чорнобильці, паралімпійці. Криза б’є і по звичайним дітям, на яких не вистачає дитячих садків та якісних вакцин; і по студентам, що отримують невеличкі стипендії, та на яких не вистачає місць у дорогих гуртожитках; і по молодим людям, які прагнуть створити сім’ю, проте не можуть отримати ні власне житло, ні адекватну зарплатню, бо пробити собі шлях без великих сум грошей та знайомств наразі неможливо. Молоді спеціалісти після випуску з ВНЗ, навіть з дипломом магістра з відзнакою, не можуть влаштуватися на посаду, гідну їх знань, що вони накопичували і вдосконалювали протягом років. Безробіття серед молоді в Україні має спільну з Іспанією історію: корупція. Справжні вчені «просиджують» свої знання на посадах, далеких від їх спеціальності, в той час, як достойні найкращих вчених посади обіймають невігласи, родичі можновладців.

В Україні комплікативність ситуації не обмежується лише економічною відсталістю, яка прогресує - занепадає наука, технології; взагалі не розвивається туризм (як літній, так і зимовий), до нечуваної бідності дійшли військові структури. Гальмування розвитку прогресує з кожним роком, країнами за всіма показниками відкочується назад, у минуле 90-х років. Невелика кількість вчених та інтелігенції, що раніше допомагали тримати державу на плаву і прагнути до європейських стандартів – вже покинули Україну, адже зарплатня професора в Україні в декілька разів менша за зарплатню того ж професора у Європі чи США. Інтелектуальний відтік є суттєвою проблемою для нашої держави, проте сучасна українська влада не надає належної уваги цьому. В цьому Україна та Іспанія мають відмінності: Україна страждає від еміграції, а Іспанія від імміграції.

Висновки. Отже, на підставі аналізу теоретичних розвідок з проблематики статті та практичних кроків, виходячи з аналізу сучасного іспанського становища на міжнародній арені та враховуючи внутрішні проблеми Іспанії, авторка виокремлює таке твердження. Головними передумовами політико-управлінської нестабільності, що погіршила загальний стан держави і дозволила борговій кризі захлеснути Іспанію були: світова фінансова криза, що зіштовхнула Королівство у економічну рецесію, іпотечна криза; безробіття, що більше за всіх поширилося на молодь, прийняття непопулярних соціальних реформ, задля подолання кризи (наприклад, підвищення пенсійного віку з 65 до 67 років).

Нічого нового не принесла діяльність уряду М. Рахоя. Іспанія скотилася у прірву боргів і всі магнати, що підтримували лідера НП протягом виборчої кампанії не змогли нічого дати країні. Ще доволі рано пророкувати провал М. Рахоя та Народної партії, проте ту відповідальність, яка була на них покладена першочергово, те, що вони обіцяли у передвиборчій кампанії – все це залишилося нездійсненим. Неспроможність і нерішучість лідера НП не призведе до революційних змін у оздоровленні іспанської економічної системи, залишається сподіватися на те, що кредит від ЄС не погіршить ситуацію в Іспанії і не призведе до такої критичної ситуації, як у Греції.

Актуальними є висновки іспанського досвіду для України, яка застигла у структурній кризі, що блокує природний розвиток держави. Головним і найважливішим висновком має стати корупційна системність, що поглинула всю політико-управлінську сферу Королівства. Саме корупція стала фундаментом слабкості політичного рішення в Іспанії, і тепер, за умов економічної кризи в ЄС, Іспанія вже не може опанувати ситуацію. Корупція в Україні, явище ще більш загрозливе, ніж в Іспанії, яка має постійно звітувати перед Європейською Комісією та всіма структурами ЄС, що проводять моніторинг. В Україні явище корупції прогресує на абсолютно всіх рівнях, а не тільки на політичному, проте відповідальна за це державна влада, адже лише вона має важелі впливу та повноваження на подолання цього згубного явища.

Україні слід якнайшвидше проводити антикорупційну реформу та люстрацію влади – це стане першим кроком від колапсу, до якого зараз наближується держава. Тільки після цього можна казати про розвиток і розквіт України, як європейської країни, про залучення всіх її потужностей та можливостей, багато з яких є унікальними пропозиціями для Європи. Величезна площа України не менш багата, за іспанську на добрива, корисні копалини, продовольчі товари, деревину, текстиль, метал, цукор, величезний спектр послуг та туризм. Україна має відкритися для Європи (як для інвесторів, так і для простих туристів) з вигідної сторони, тоді лише за декілька років відбудеться справжній прогрес і відродження нашої Вітчизни.

Література:

1. El PSOE revalida su victoria de 2004 [Електронний ресурс] / El Pais, від 09.03.2008. Режим доступу: http://www.elpais.com/especial/elecciones-generales/

2. España: desempleo superó el 21%, récord desde 1997 [Електронний ресурс] / Оbservador global, від 29.04.11. Режим доступу: http://observadorglobal.com/espana-desempleo-supero-el-21-record-desde-1997-n21537.html

3. España importa el 100% del uranio, el 99,5% del gas y del petróleo, el 55% del carbón y el 40% del gasóleo [Електронний ресурс] / El Portal de los Profesionales de la Seguridad, від 26.01.2006. Режим доступу: http://www.belt.es/noticiasmdb/home2_noticias.asp?id=342

4. Gómez J. L. No todo es culpa de la crisis [Електронний ресурс] / El País, від 16.01.2012. Режим доступу: http://www.elpais.com/articulo/Galicia/todo/culpa/crisis/elpepiautgal/20120116elpgal_7/Tes

5. La energía en España [Електронний ресурс] / Кalipedia, від 18.04.2007. Режим доступу: http://www.kalipedia.com/ecologia/tema/recursos-naturales/vias-petroleo-gas-espana.html?x=20070418klpcnaecl_93.Kes&ap=0

6. Los precios del arroz en España subirán [Електронний ресурс] / Faro de Vigo, від 25.04.2008. Режим доступу: http://www.farodevigo.es/secciones/noticia.jsp?pRef=2008042500_10_219635__Economia-precios-arroz-subiran

7. Испания: анфас и профиль :[сб. науч. раб. / науч. ред. Верников В. Л. ]. – М.: Весь Мир, 2007. с.131

8. Испания противится полноценной программе помощи [Електронний ресурс] / CBONDS, від 05.09.2012. Режим доступу: http://www.cbonds.info/by/rus/news/index.phtml/params/id/594905

9. Рен О. Европарламент – за интеграцию ЕС, лишь бы не было кризиса [Електронний ресурс] / Euronews, від 04.09.2012. Режим доступу: http://ru.euronews.com/2012/09/04/eu-commission-pushes-banking-union-plan/