Політологія/ 6.Проблемы взаимодействия власти и общественности (отечественный и зарубежный опыт)

К. і. н. Валюх Л. І.

Рівненський державний гуманітарний університет, Україна

Поняття влади в анархізмі: особливості інтерпретації М. Штірнера

Анархізм, це доктрина, що проголошує своєю метою звільнення особистості від усіх різновидів політичної, економічної та духовної влади. Характерними для анархізму є: вороже ставлення до всіх різновидів державної влади, захист дрібної приватної власності, нерозуміння ролі великого виробництва, відмова від всіх легальних форм політичної боротьби, вимога негайної соціальної революції та встановлення бездержавного ладу.

Анархісти вбачають у державній владі абсолютне зло, так як вона звернена проти свободи людини. І тому в ім’я індивідуальних свобод, на думку анархістів, потрібно відмовитися від держави, яка здійснює насильство над індивідом.

Радикальний мислитель, теоретик анархізму Гаспар Шмідт (псевдонім Макс Штірнер) у 1844 р. публікує книгу «Єдиний і його власність», де відстоює думку про те, що ідеали та соціальні атрибути людини є загальними, тоді як всяка емпірична особистість одинична. Він стверджує, що першоджерела права, і моралі – сила і могутність окремої особистості. І цьому єдиному протистоять сили гноблення. При цьому держава має тільки одну мету – сплутати ланцюгами «Я», зруйнувати його динамізм, відняти у справжнього суб’єкта його життя і здійснювати гноблення. Держава – це певний порядок і цілий режим залежності. Як вихід із становища потрібно покінчити з тиранією держави. І це можна здійснити за допомогою асоціації, в якій знайде своє вираження сила індивіда. М. Штірнер бачить в асоціації гнучкий союз індивідів, який до певної міри гарантує свободу суб’єкту. Як бачимо, в такому підході не враховується реальна й життєтворча сила діяльності держави [2].

Тезою, яка послужила головним аргументом на користь анархії, Штірнер виставив гасло свободи особи, яку, за його теорією, необхідно звільнити від усякої підлеглості. Мислитель піддавав критиці державу, право, мораль, сім’ю, суспільство в цілому, принципи, ідеї, оголошуючи, що все це перешкоджає розвиткові єдиної та неповторної особи, зв’язує її внутрішній світ, не дає можливості прояву «Я». Він багаторазово повторював свою ідею, що в державі не може бути свободи для індивіда. «Кожна держава – деспотія», – писав Штірнер. «Ми – держава і Я – вороги. «Я» – смертельний ворог держави, який стоїть вічно перед альтернативою: держава або «Я»» [2].

Але Штірнер виступав не проти існуючої держави і права, не проти моралі, принципів та ідей тогочасного суспільства, а взагалі проти всякої держави і права, проти всяких норм, проти всіляких принципів та ідей, які претендують на загальнозначимість для всіх індивідів. За його теорією, кожна особа повинна в інтересах свого прояву, в інтересах розвитку своєї самосвідомості бути цілком автономною, не зв’язаною ніякими соціальними нормами, принципами, ідеями, суспільними установами; особа не повинна рахуватися з громадською думкою і навіть із власним учорашнім рішенням. Із цих позицій Штірнер критикував політичний лад, буржуазну державу і право, а водночас був непримиренним ворогом ідей комунізму. Він приписував комунізму прагнення обмежити інтереси особи в ім’я загальних інтересів, інтересів колективу [1, с. 4].

М. Штірнер усіляко обстоював приватну власність. Він вважав її необхідною формою реалізації особою свого «Я». Захист приватної власності був характерним для індивідуального анархізму, який хоч і виступав із критикою капіталізму, але тільки з позицій дрібного власника, який ставав злидарем у процесі розвитку капіталізму.

Водночас Штірнер вважав, що держава є джерелом економічної нерівності, поділу на класи, вона – базис власності. Тобто, держава, на його думку, володіє власністю, вона має, наприклад, фабрику на правах власності. Фабрикант – лише підданий держави, а не власник. Але якщо капіталіст – власник лише з ласки держави, то достатньо її знищити, і капіталіст утратить усе.

М. Штірнер протиставляв існуючій державі своє анархічне суспільство егоїстів, в якому кожен егоїст користується не тільки повною свободою у своїй поведінці, а й забезпечений власністю. «Ти повинен бути не тільки вільним, а й власником», – писав він. Тільки за таких умов «єдиний» може забезпечити свій вільний розвиток, стати «самобутнім». Мислитель закликав усіх стати відвертими егоїстами, дбати про збільшення свого достатку, освоювати свій світ будь-якими засобами [2].

М. Штірнер писав: «Що означає, що ми всі користуємося «рівністю політичних прав»? Тільки те, що держава не рахується із моєю особистістю, що я для неї, як і інші, тільки людина і не маю іншого важливого значення в її очах» [2].

Критикуючи державу, Штірнер зазначав, що держава завжди займається тим, що обмежує, приборкує, підпорядковує собі окрему людину, робить її «підданою» чому-небудь загальному.

Однак у своєму анархістському суспільстві Штірнер мимоволі відновлював інститути держави і права, бо для захисту власності кожного «егоїста», розгляду конфліктів між ними пропонував створити «союз егоїстів», здатний примушувати кожного, хто до нього входить, до дотримання загальних умов цього союзу [1, с. 3]. У цьому вбачається типова для анархізму суперечність у питанні про усунення примусу.

Своє учення Штірнер ще не називав анархізмом. Цим терміном вперше скористався П. Прудон.

Таким чином, держава розглядається анархістами через призму примусу. При всій привабливості таких міркувань відзначимо, що політичне не зводиться до соціального, подібно до того як не зводиться до простої економічної реальності й держава. Державна влада є інститутом, що приймає рішення, що забезпечує юридичне, економічне, політичне регулювання соціальної реальності, що дозволяє жити і виживати індивідам. А М. Штірнер не побачив життєствердної функції влади.

Література

1. Рябов П.В. Краткая история анархизма. Краснодар: Леворадикальное издательство «Красное и Чёрное», 2000. – 24 с

2. Штирнер М. Единственный и его собственность. http://avtonom.org/old/lib/theory/stirner/the_one_and_its_ego.html?q=lib/theory/stirner/the_one_and_its_ego.html