Право /1.История государства и права.

Шерба А.І.,

Київський національний університет імені Т.Г. Шевченка

Особливості правового забезпечення трудових прав громадян у США у кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

Насамперед, відзначимо, що регулювання трудових відносин у США здійснюється шляхом застосування норм не тільки трудового, але й конституційного, адміністративного, процесуального і інших галузей права (як і в інших країнах і системах права). Однак основою регулювання трудових відносин є американське конституційне право. У США особлива увага приділяється вирішенню трудових суперечок, взаємодії підприємців, профспілок і держави з метою конституційного й законодавчого закріплення трудових прав. Тому важливо звернути особливу увагу на такі напрямки трудового законодавства, які визначили законодавчий розвиток і конституційне визнання основних прав працівників. Насамперед, це право на організацію й колективний договір, захист від звільнень, використання різних форм протесту й інші права, що мають колективний характер.

На відміну від багатьох країн Західної Європи, в США до періоду «нового курсу» Рузвельта фактично не існувало робочого законодавства, переважало негативне ставлення до закріплення правового статусу працівників і робочих організацій. Небажання закріплювати трудові права в американському законодавстві протягом тривалого часу стало можливим не тільки з політичних причин. Це було результатом особливостей правової системи США, що поєднує загальне (прецедентне) і статутне право [1, c. 35]. Загальне право мало незаперечний пріоритет до другої половини 30-х рр. XX ст., до так званої конституційної революції, що характеризувалася зміною позиції Верховного суду з питання державного невтручання в соціально-економічні відносини. Супротивники соціальних законів аргументували свої позиції традиційним посиланням на Конституцію США, що не наділяє широкими повноваженнями федеральний Уряд (Конгрес і Президента) з регулювання соціально-економічних проблем, залишаючи їх вільному ринку. Це ж, вважали вони, відноситься й до регулювання трудових відносин, де умова вільного найму відповідає вільному ринку.

До 1890 р. американські суди використовували (уперше в 1806 р. за аналогією з прецедентами англійського загального права) правовий стандарт так званої незаконної, або злочинної змови стосовно страйків та інших форм боротьби найманих робітників. Відповідно до доктрини незаконної змови, робітник як окремий працівник володів індивідуальним, особистим («американським», за визначенням американських судів того часу) правом вступати в договірні відносини з продажу робочої сили, у той час як робочі організації права на це не мали – за загальним правом визнаються особисті, а не колективні права. Звідси специфіка трудових договорів XIX ст. (отримали принизливе визначення «договору жовтої собаки»), відповідно до яких працівник приймався на роботу з умовою відмови вступати до профспілки [3, c. 255].

Зі зростанням індустріального виробництва й організованого робочого руху, у зв'язку з невідповідністю старої англосаксонської доктрини новим реаліям, суди в Америці починають поступово визнавати існування робочих об'єднань, але тільки якщо вони ставлять законні цілі й реалізуються їхніми законними способами. Однак, за словами американського історика права Л. Фрідмена, «сам страйк, пікетування, бойкоти й інші форми протесту повсюдно оголошувалися судами незаконними». Страйк, на думку суддів того часу, являє собою порушення необмеженого права розпоряджатися власністю з метою одержання прибутку. Судова тактика кваліфікації страйків як незаконної змови до кінця XIX ст. починала відходити в минуле, оскільки доводити в суді факт «злочинної змови» відносно страйків було важко, тим більше перед присяжними.

Судовий припис вимагав від особи або групи осіб утриматися від будь-яких дій, що наносять збиток приватним інтересам, якщо збиток був непоправним (а власники так і говорили про страйки, маючи на увазі втрату прибутку). Суд забороняв не тільки сам страйк, але й дії, що мають відношення до проведення страйку, наприклад, збір коштів страйкарям. Прискорена процедура під час відсутності звинуваченої сторони була грубим порушенням основного права людини на звернення до суду. Якщо ж профспілка відмовлялася підкоритися, її керівники обвинувачувалися в неповазі до суду, та їх засуджували до величезного штрафу або піврічного тюремного ув'язнення.

Судова влада протистояла діям з визнання профспілок і здійснення соціальних заходів щодо полегшення стану працівників не лише за допомогою процесуальних норм загального права. Як судді, так і органи законодавчої влади на рівні штатів і федерації посилалися не на букву Конституції США, а на її принципи, витлумачені в дусі загального права. Відповідні конституційні положення інтерпретувалися Верховним судом і верховними судами штатів як заборонне втручання у відносини між роботодавцем і працівником, що порушують свободу контракту. Аргументація суду на основі конституційних положень належної процедури, свободи контракту застосовувалася з метою визнання незаконності актів про права профспілок і гарантії захисту трудових прав.

Перші нерішучі кроки щодо захисту прав робітників під впливом росту страйкового руху були здійснені в окремих штатах. Там були заборонені «договори жовтої собаки», оголошені незаконними так звані чорні списки, прийняті акти легіслатур про виплату заробітної плати тільки готівкою. У період «прогресивної ери» в ряді штатів (Нью-Йорк, Вісконсин, Масачусетс, Орегон) усе активніше стали висуватися вимоги про право на створення профспілок, максимальної тривалості робочого дня, забороні дитячої праці. Однак ці нововведення, за деяким винятком, відкидалися судами як неконституційні. Тільки за період 1903-1908 рр. верховні суди штатів визнали неконституційними більше 400 законів легіслатур (спрямованих на забезпечення трудових прав) [2, c. 400]. Окремий прогрес вбачався лише в обмеженні дитячої й регулюванні жіночої праці. Основним фактором цього став масовий жіночий рух.

Література:

1. Сафонов В.Н. Конституция США и социально-экономические права граждан: историко-правовое исследование. Монография. – М.: Норма, 2007. – 272 с.

2. Соединенные Штаты Америки: Конституция и законодательные акты: Пер. с англ. / Сосг. В.И. Лафитский; Под ред. и со вступ. ст. О.А. Жидкова. – М.: Прогресс, Уннверс, 1993. – 768 с.

3. Шишкін В.І. Забезпечення прав людини в судочинстві США. (Організаційні і процесуальні засади) / В.І. Шишкін; Ін-т міжнар. відносин Київ. нац. ун-ту ім. Т.Шевченка. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 320 с.