Право/8. Конституційне право

Лобода Ю.В.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

РЕАЛІЗАЦІЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

Український народ обрав шлях побудови демократичної Держави, тобто Держави, в якій буде здійснено принцип панування права, що ґрунтується на визнанні прав і свобод людини. Питання прав і свобод людини і громадянина нині є найважливішою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики всіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави й суспільства в цілому.

Гарантії прав та свобод людини і громадянина – це передбачена Конституцією і законами України система правових норм, організаційних засобів і способів, умов і вимог, за допомогою яких здійснюються охорона і захист прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина [4].

Конституційно-правові гарантії конституційних прав та свобод людини і громадянина поділяють на дві основні групи: 1) нормативно-правові гарантії конституційних прав та свобод людини і громадянина; 2) організаційно-правові гарантії конституційних прав та свобод людини і громадянина

У чинній Конституції України юридичними гарантіями реалізації прав і свобод людини і громадянина є такі положення [2, c. 125-131]:

1) неможливість зміни Конституції України, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав та свобод людини і громадянина (ч. 1 ст. 157);

2) покладення на державу обов'язку дотримуватися і захищати права та свободи людини і громадянина (ч. 2 ст. 3);

3) визнання прямої дії норм Конституції України, в тому числі тих, які закріплюють права та свободи людини і громадянина в Україні (ч. 3 ст. 8);

4) встановлення в нормах Конституції України та поточного законодавства юридичної відповідальності громадян, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об'єднань громадян та посадових осіб за порушення прав і свобод людини і громадянина в Україні;

5) конституційне визнання права кожного захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань всіма засобами, не забороненими законом (ч. 5 ст. 55);

6) конституційне визнання права особи на правову допомогу (ст. 59);

7) конституційне закріплення права кожного на судовий захист (ч. 1 ст. 55);

8) закріплення в Конституції України та поточному законодавстві демократичних принципів судочинства (статті 58-63, 129), гуманного поводження з особами, притягнутими до кримінальної та адміністративної відповідальності (статті 28-29);

9) конституційне закріплення системи особливих державних органів, до компетенції яких належать повноваження щодо захисту конституційних прав і свобод (Конституційний Суд України);

10) закріплення в Конституції України інших видів гарантій прав і свобод (основ демократичної системи влади, основних напрямів соціально-економічної політики України як соціальної держави).

Поряд із поділом гарантій прав та свобод людини і громадянина на нормативно-правові та організаційно-правові, існують і інші класифікації. Так, Б.М. Габрічідзе та А.Г. Чернявський поділяють конституційні гарантії на загальні, до яких відносять конституційний лад, державний захист прав та свобод людини і громадянина, самозахист прав і свобод, судовий захист, міжнародний захист, та гарантії правосуддя [3, c. 573-578].

Найбільш ефективним інститутом судового захисту прав людини у сучасній демократичній державі і суспільстві є конституційне правосуддя. Серед механізмів захисту прав та свобод людини і громадянина в Україні від свавілля державних органів та посадових осіб при здійсненні ними владних повноважень особливе місце посідає інститут омбудсмана.

Обмеження прав і свобод людини і громадянина зумовлені перш за все необхідністю поважати права та свободи інших людей, а також необхідністю нормального функціонування суспільства і держави. Але будь-які обмеження допустимі лише в передбачених конституцією випадках. Так, ч. 1 ст. 64 Конституції України встановлює, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України [1]. Обмеження прав і свобод можуть бути загальними, тобто стосуватися реалізації всіх прав і свобод, та конкретними, тобто такими, що належать до окремих прав і свобод. Крім того, в конституціях досить часто передбачається можливість тимчасового обмеження прав і свобод в умовах воєнного або надзвичайного стану [5, 6].

Конституція України створила принципово нову та якіснішу модель механізму реалізації прав, свобод і обов'язків людини і громадянина, але цей процес ніколи не може вважатися закінченим.

Отже, оцінюючи в цілому комплекс прав, свобод і обов'язків людини і громадянина України, переконуємося, що він відповідає положенням Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права і Факультативного протоколу до Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, що ратифіковані Україною. Цей комплекс значною мірою узгоджується і з Європейською конвенцією про захист прав і основних свобод людини та протоколами №№ 2, 3, 8 та 11 до цієї Конвенції, що ратифіковані Україною.

Литература

1. Конституція України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 5 вересня 2012р.: (ОФІЦ.ТЕКСТ). – К.:ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 64 с.

2. Совгиря О.В. Конституційне право України. Повний курс: навч. посіб. / О.В. Совгиря, Н.Г. Шукліна. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 544 с.

3. Габричид Б.Н. Конституционное право России: Учеб. для вузов / Б.Н. Габричид, А.Г. Чернявский. – М.: Дашков и К, 2007. – 1124 с.

4. Конституційне право України: Підруч. для юрид. вузів / За ред. проф. В.Ф. Погорілка. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: Наукова думка. 2000. – 732 с.

5. Конституційні права, свободи і обов'язки людини і громадянина в Україні / За ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. – К.: Юридична думка, 2008. – 252 с.

6. Конституція незалежної України: Навч. посіб. / Кол. авт.; за ред. В.Ф. Погорілка, Ю.С. Шемшученка, В.О. Євдокимова. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, Спілка юристів України. – 2000. – 428 с.