Право/8. Конституційне право

Манукян А.Ж.

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ ПРАВОВОГО СТАТУСУ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА В УКРАЇНІ

Правовий статус особи – це юридичне закріплення правового положення людини і громадянина у сучасному суспільстві.

Правовий статус громадянина – це правове положення в суспільстві людини, що володіє громадянством даної держави.

Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. І саме держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Тобто утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави [1].

Звичайно, існує і проблема забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина, яка є одним із ключових питань у науці конституційного права. Це пояснюється тим, що у самому понятті «конституційно-правовий статус людини і громадянина» відбувається фіксація основ взаємовідносин між людиною, державою і суспільством, окреслюються їхні права і взаємні обов’язки, встановлюється система забезпечення, гарантування і захисту прав усіх учасників зазначених взаємовідносин.

Система принципів конституційно-правового статусу людини і громадянина складає таку загальну структуру: принцип гарантованості конституційно-правового статусу людини, принцип невід’ємності прав і свобод людини, а також неможливості внесення державою обмежувальних змін до номенклатури конституційних прав та принцип поєднання конституційних прав з конституційними обов’язками при неможливості абсолютизації будь-якого з названих аспектів [2].

Центральна роль серед усіх елементів конституційно-правового статусу людини і громадянина належить інститутові прав і свобод людини, значимість якого пояснюється тим, що саме завдяки йому розкривається зміст конституційно-правового статусу людини, тобто визначаються і встановлюються основи її вільного розвитку, а також основоположні норми, що регулюють характер її взаємодії як з державою, так і з іншими членами суспільства.

Проблематика забезпечення встановлених конституцією прав людини і громадянина в Україні, як невід’ємної складової її конституційно-правового статусу на сьогоднішній день має розглядатись у двох основних аспектах.

З одного боку, йдеться про завершення формування необхідної нормативно-правової бази. З іншого боку, ті правові інститути, які вже сформовані і діють в Україні, повинні бути надійною запорукою того, що всі визначені Конституцією громадянські, політичні та соціально-економічні права реалізовуються повною мірою і дозволяють кожному громадянинові брати активну участь у житті суспільства і держави, задовольняти свої життєві інтереси і потреби.

Надаючи оцінку закріпленим в Конституції правам, свободам та обов’язкам людини і громадянина, можна зробити висновок, що вони в цілому відтворює визнану і закріплену на рівні міжнародного права систему прав людини і громадянина. Однак, на відміну від інших сучасних держав, найбільш актуальною для України проблемою механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини залишається спроможність держави у повному обсязі виконувати ті обов’язки, які покладаються на неї чинною Конституцією, а також реально гарантувати права, що утворюють базис як інституту прав і свобод людини і громадянина, так і конституційно-правового статусу людини в цілому [3].

Поняття механізму забезпечення конституційно-правового статусу людини може бути розглянуто з точки зору інститутів механізму забезпечення конституційно-правового статусу та процесу забезпечення конституційно-правового статусу людини. Розглянутий інституційний механізм забезпечення конституційно-правового статусу людини являє собою взаємодію системи інститутів конституційного права, які визначають місце та роль людини в системі суспільних відносин, та органів державної влади, функцією яких є регулювання, реалізація і захист прав людини.

Саме інститут гарантій конституційно-правового статусу людини є обов’язковим елементом загального процесу побудови демократичної, правової держави. До гарантій конституційного статусу людини відносять: захист прав і свобод людини і громадянина та підтримання стабільних демократичних стосунків між державою та особою, так і загальні умови політичного, економічного, соціально-культурного та правового характеру, які узгоджують конституційні приписи з реальною практикою суспільних відносин.

Отже, вирішення проблем забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина є одним з основних завдань усіх без виключення вищих органів державної влади. На суто нормативному рівні це завдання повинно бути прямо закріплено в системі нормативно-правових актів, які безпосередньо стосуються функціонування тих чи інших органів держави [4].

Литература

1. Кравченко В.В. Конституційне право України: Навч. посіб. – 4. вид., випр. та доп / В.В. Кравченко. – К.: Атіка, 2006. – 568 с.

2. Шляхтун П.П. Конституційне право України: підручник / П.П. Шляхтун. – К.: Освіта України, 2008. – 592 c.

3. Совгиря О.В. Конституційне право України: навч. посібник / О.В. Совгиря, Н.Г. Шукліна. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 632 c.

4. Француз-Яковець Т.А. Забезпечення конституційно-правового статусу людини і громадянина в Україні: автореф. дис… канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 «Конституційне право; муніципальне право» / Т.А. Француз-Яковець. – Одеса, 2007. – 19 с.