Право/8. Конституційне право

Ткач І.О

Національний авіаційний університет, Україна

Науковий керівник: к.ю.н., доцент Юринець Ю.Л.

ПРОБЛЕМИ ТЛУМАЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЇ УКРАЇНИ І НОРМ ПРАВА ТА ЇХ РЕАЛІЗАЦІЯ У СФЕРІ СУСПІЛЬНОГО ЖИТТЯ

З прогресивними змінами у розвитку суспільства та прагненням до розбудови правової демократичної держави, важливим сьогодні є питання ґрунтовного дослідження проблем тлумачення Конституції України та норм права, що має велике теоретичне і практичне значення. Темі юридично-лінгвістичного тлумачення текстів нормативно-правових актів присвячено наукові праці Л.I. Чулінди, а також цю проблему розглядали B.C. Стефанюк, та Ю.О. Тихомиров. Політико-правовий аспект значущості реалізації і тлумачення Конституції України та норм права полягає насамперед у тому, щоб забезпечити здійснення прав і свобод людини й громадянина, поступальний розвиток суспільства на демократичних засадах, взаємодію влад у режимі злагоди, консенсусу тощо. Саме юридичне трактування має вирішальне значення у право реалізаційному процесі та впливає на його результат. На сьогодні в правовій державі вкрай необхідне кваліфіковане наукове тлумачення норм права всіма суб’єктами. Адже від того, яке смислове навантаження надається певному юридичному поняттю, залежить ефективність правозастосування і врешті решт порядок у державі. Як зазначав свого часу Президент США Джон Адамс: «Конституція є прапором, опорою та об'єднуючим началом лише після того, як її зрозуміли, ухвалили і полюбили...»

При дослідженні проблеми тлумачення Конституції України і норм права, та їх реалізації у сфері суспільного життя, важливим є з’ясувати зміст поняття «тлумачення» та дати відповіді на питання «Хто повинен здійснювати тлумачення норм права?». Зокрема, відомий науковець Тесленко М.В. вважає, що завдання тлумачення полягає не у визначенні змісту правового припису, а в розкритті цього змісту і його роз’ясненні [2, с. 148]. І.Д. Сліденко зазначає, що тлумачення конкретизує зміст конституційних норм, і в таких випадках відводить їх від початкового значення, а значить, розвиває конституцію [1, с. 149]. Розділяючи точку зору Тодики Ю.М., який вказує, що тлумачення – це діяльність державних органів, посадових осіб, суспільних організацій, окремих громадян, направлена на встановлення змісту норми права і розкриття волі соціальних сил [3, с. 378-379]. З огляду на вищесказане, можна дійти висновку: що чи не найважливішою стадією застосування конституційних норм є їх тлумачення відповідними органами державної влади і що без офіційного тлумачення норм Конституції України, по суті, неможливо її існування.

На сьогодні головна проблема полягає у тому, що юридичне тлумачення у процесі реалізації норм права завжди є формальним, тобто має вигляд офіційного документа. Даний факт обумовлений тим, що адміністративні органи повинні завжди діяти у межах доктрини, діяти тільки у межах дозволеного законодавством та дотримуючись правил діловодства. Ця теза зафіксована у Конституції України. Так, згідно зі ст. 19 Конституції: «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України» [4, с. 6]. Ось чому правозастосовна діяльність адміністративних органів щодо юридичного тлумачення завжди ґрунтується на принципах суворого позитивного права, тобто права «писаного», зафіксованого на папері, відображеного у кодифікаціях і такого, що обов’язково має офіційний статус чинного закону України. Але розуміння смислу закону не слід ототожнювати з питанням його знання, існує презумпція знання закону, але не має презумпції, що закон завжди є ясним.

Слід зазначити, що здійснюючи офіційне тлумачення Конституції, Конституційний Суд України не повинен виходити за рамки норми, що тлумачиться. І якщо Конституцією передбачено необхідність врегулювання певних суспільних відносин законом, Конституційний Суд України повинен утримуватися від офіційного тлумачення відповідних норм Конституції до видання такого закону, щоб не зв’язувати законодавця в цих питаннях і не бути зв’язаним самому своїм рішенням.

Насамкінець підкреслимо, що під час тлумачення кожний текст має розглядатися на тлі суспільства та правової системи певної країни. Актуальним стало питання про створення такої професії як юридична журналістика, яка могла б забезпечити повне та ясне тлумачення для кожного громадянина країни, тому що найбільш вагоміша проблема яка сьогодні існує в Україні це - проблема правової освіченості суспільства. Значний відсоток населення України не розуміє чи не знає своїх юридичних прав та обов’язків, але не знання закону, не звільняє від юридичної відповідальності. Отже як зазначає А.С. Шабуров: «Закон живе, коли він виконується, реалізується в поведінці людей. Однак реалізація формального правового імперативу можлива лише у випадку поняття адресатом його змісту, переходом його у внутрішнє бажання, свідомість індивіда. Не випадково для права, правового регулювання характерна презумпція знання закону – припущення, що суб’єкти права, його адресати “знають“ (тобто усвідомлюють, розуміють) зміст правових приписів. Але це неминуче припускає їх тлумачення» [5].

Література

1. Сліденко І.Д. Тлумачення конституції: питання теорії і практики в контексті світового досвіду / І.Д. Сліденко. – Одеса: Фенікс, 2003. – 20 с.

2. Тесленко М.В. Судебный конституционный контроль в Украине / М.В. Тесленко. – К.: Ин-т государства и права им. В. М. Корецкого НАН Украины, 2001. – 344 с.

3. Тодика Ю.М. Конституція України: проблеми теорії і практики: Монографія / Ю.М. Тодика. – Харків: Факт, 2000. – 608 с.

4. Конституція України: офіц. текст: [прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р.]. – К.: Верховна Рада України, 2006. – 51 с.

5. Академія прокуратури України (збірник наукових праць): Збірник праць. 2009. – 400 c.