Право/8. Конституційне право

Юринець Ю.Л.

Національний авіаційний університет, Україна

МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ПРОТИДІЇ ДИТЯЧІЙ ПОРНОГРАФІЇ

Міжнародна протидія обігу порнографічних матеріалів та видань бере свій початок [1] від підписання Угоди стосовно припинення обігу порнографічних видань [2], серед учасників якої значиться і Росія. Зокрема, цей акт розміщений у Збірці діючих договорів, угод і конвенцій, укладених СРСР з іноземними державами (вип. IX, 1938 р.) [2].

12.09.1923 р. була підписана [3] Міжнародна конвенція про припинення обігу порнографічних видань та торгівлі ними. Конвенція визнавала караними: а) виготовлення або зберігання творів, малюнків, гравюр, картин, друкованих видань, зображень, афіш, емблем, фотографій, кінематографічних фільмів або інших порнографічних предметів, з метою їх продажу або розповсюдження, або ж публічного їх виставляння; б) ввезення, провезення, вивезення особисто або через іншу особу у вищевказаних цілях перерахованих… предметів, або пуск їх тим чи іншим шляхом в обіг; в) торгівля ними навіть не публічна, здійснення з ними будь-яких операцій будь-якого виду, поширення їх, публічне їх виставлення або ж здача їх, у якості професії, у прокат; г) анонсування або оголошення будь-яким шляхом, з метою заохочення обороту або торгівлі, які підлягають припиненню, що будь-яка особа займається одним з перерахованих вище караних дій, анонсування або оголошення, як і через кого ці… предмети можуть бути отримані, або безпосередньо, або через чиєсь посередництво.

На даний момент ця Конвенція вважається діючою [1].

Однак сучасні тенденції у протидії обігу порнографічних матеріалів та видань полягають у тому, що караною є не обов’язково всяка порнографія. Так, у Австрії, Колумбії, Естонії карана тільки дитяча порнографія, в Бельгії, Данії, Іспанії, Коста-Ріці, Македонії, Мексиці, Сальвадорі, Словенії – лише дитяча порнографія і розповсюдження порнографії серед неповнолітніх, в Албанії, Федерації Боснії і Герцеговини, Перу, Узбекистані – тільки поширення порнографії серед неповнолітніх. У деяких країнах (Німеччина, Латвія, Фінляндія, Чехія, Швейцарія) законодавець ділить всю порнографічну продукцію на дві категорії: відносно допустиму та абсолютно неприпустиму. До останньої категорії відносяться дитяча порнографія, а також зображення насильницьких сексуальних дій і деяких статевих збочень [1].

Водночас, безумовною є заборона дитячої порнографії. Так, у Рекомендаціях [4] визнано за необхідне застосувати наступні заходи протидії дитячій порнографії: а) передбачити відповідні санкції, враховуючи тяжкість злочину, вчиненого тими особами, які беруть участь у виробництві і збуті будь-яких порнографічних матеріалів, у яких фігурують діти; б) вивчати доцільність введення кримінальних санкцій просто за володіння дитячими порнографічними матеріалами; в) забезпечити, зокрема, через міжнародну співпрацю, виявлення фірм, товариств або осіб, часто пов'язаних з двома або більше країнами, що використовують дітей для виробництва порнографічного матеріалу; г) передбачити інформування громадськості, щоб підвищити її обізнаність про втілення кримінальної політики, кількості звинувачень і засуджень у справах, пов'язаних з дитячою порнографією, забезпечуючи при цьому анонімність дітей та обвинувачених.

Варто підкреслити, що Рекомендації [4] вважають за необхідне ввести покарання вже тоді, коли встановлене володіння предметами дитячої порнографії, незалежно від фактів їх поширення.

У п. 48 Віденської декларації Всесвітньої конференції з прав людини 25.06.1993 р. [5] вказується на необхідність дієвих заходів щодо припинення використання дітей на шкідливих роботах, торгівлі дітьми та органами, дитячої проституції, дитячої порнографії, а також інших форм сексуальної наруги.

У п. b) ст. 3 Конвенції № 182 [6] найгіршою формою, яка потребує негайної заборони, визнане використання, вербування або пропонування дитини для заняття проституцією, виробництва порнографічної продукції чи для порнографічних вистав.

У п. 58 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Подальші ініціативи в інтересах соціального розвитку» [7] наголошується на необхідності протидіяти розповсюдженню дитячої порнографії та інших непристойних матеріалів, нетерпимості, в тому числі релігійної нетерпимості, ненависті, расизму, дискримінації за ознакою статевої приналежності й за віком та підбурювання до насильства за допомогою засобів масової інформації та інформаційних технологій, включаючи Інтернет.

Згідно з вимогами Факультативного протоколу до Конвенції про права дитини [8] (ст. 1), Держави-учасниці забороняють торгівлю дітьми, дитячу проституцію і дитячу порнографію, як це передбачено цим Протоколом. Відповідно до пп. c) ч. 1 ст. 3 та пп. c) ст. 2 цього протоколу, визнає́ться злочином виробництво, розподіл, розповсюдження, імпорт, експорт, пропозиція, продаж або зберігання у вищезазначених цілях дитячої порнографії, яка визначена як будь-яке зображення будь-якими засобами дитини, яка здійснює реальні або змодельовані відверто сексуальні дії, або будь-яке зображення статевих органів дитини, головним чином в сексуальних цілях.

Згідно ст. 9 Конвенції про кіберзлочинність [9], кожна Сторона вживає такі законодавчі та інші заходи, які можуть бути необхідними для встановлення кримінальної відповідальності відповідно до її внутрішнього законодавства за навмисне вчинення, без права на це, наступних дій: a) вироблення дитячої порнографії з метою її розповсюдження за допомогою комп'ютерних систем; b) пропонування або надання доступу до дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем; c) розповсюдження або передача дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем; d) здобуття дитячої порнографії за допомогою комп'ютерних систем для себе чи іншої особи; e) володіння дитячою порнографією у комп'ютерній системі чи на комп'ютерному носії інформації. Варто звернути увагу, що злочином в мережі вважається не будь-яка порнографія, а саме дитяча порнографія.

Отже, дитяча порнографія вважається у світі неприпустимою і не підпадає під захист положень про свободу самовираження.

Література

1. Капинус О.С. Ответственность за порнографию в современном уголовном праве / О.С. Капинус, В.Н. Додонов. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://www.blog.servitutis.ru/?p=396

2. Соглашение относительно пресечения обращения порнографических изданий (Париж, 04.05.1910 г.). – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_591

3. Международная конвенция о пресечении обращения порнографических изданий и торговли ими (Женева, 12.09.1923 г.). – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_592

4. Рекомендация № R(91)11 Комитета министров государствам-членам относительно эксплуатации секса в целях наживы, порнографии, проституции, торговли детьми и несовершеннолетними (09.09.1991 г.). – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/994_046

5. Венская декларация и Программа действий: Принята на Всемирной конференции по правам человека 25.06.1993 г. в Вене. – [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_504

6. Конвенція про заборону та негайні заходи щодо ліквідації найгірших форм дитячої праці № 182 (Женева, 01.06.1999 р.). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/993_166

7. Резолюція Генеральної Асамблеї ООН «Подальші ініціативи в інтересах соціального розвитку» (01.07.2000 р.). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/995_c58

8. Факультативний протокол до Конвенції про права дитини щодо торгівлі дітьми, дитячої проституції і дитячої порнографії. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=995_b09

9. Конвенція про кіберзлочинність (23.11.2001 р.). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=994_575