К.п.н. Камінська О.В.

Рівненський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, Україна

Формування та прояви інтернет-залежності від соціальних мереж

Залежність від соціальних мереж на сьогоднішній день набуває все більшого поширення, особливо серед молоді. Молодих людей приваблює можливість вільно спілкуватися з особами, які знаходяться від них на значній відстані, заводити нові віртуальні знайомства, підтримувати стосунки в мережі. У випадку сформованої залежності спілкування в соціальних мережах виходить на передній план, витісняючи інші види діяльності людини та замінюючи спілкування у реальному житті. Інтернет стає тією сферою, де особистість задовольняє свої основні потреби, при чому реальне життя починає сприйматися як нудне, наповнене тривогами та проблемами, що змушує людину все більше заглиблюватись у віртуальну реальність.

Теоретичний аналіз даної проблеми ґрунтувався на дослідженні праць Т. Ю. Больбот [1], В.В. Бурової [2], Т.М. Вакуліч [3], Ю. Вінтюк [4], Є.В. Змановської [5], Т.О. Ісакової [6].

Основна небезпека залежності від соціальних мереж полягає в тому, що особистість надає перевагу віртуальному спілкуванню, обмежуючи при цьому взаємодію з оточуючими у реальному житті. Задовольняючи потребу комунікації в мережі людина не відчуває необхідності підтримувати стосунки з оточуючими, оскільки спілкування в реальному житті пов’язане з рядом труднощів та перешкод. Натомість віртуальна взаємодія є легкою, не вимагає зусиль, оскільки завжди можна знайти нового партнера по спілкуванню. Таким чином особистість втрачає навики долати конфлікти та перешкоди на шляху до побудови гармонійних стосунків та перериває контакти при виникненні перших труднощів, що в свою чергу призводить до соціальної ізоляції особистості та зведення її контактів лише до віртуальних.

Формування адикції може початися з моменту реєстрації в соціальній мережі, коли перед людиною відкриваються нові можливості. Вона отримує можливість знайти старих друзів, однокласників, однокурсників та колег, отримати інформацію про їх життя, відновити втрачені зв’язки. Особистість може заводити нові знайомства, стаючи членом віртуальної групи, спілкуватися з людьми, що мають спільні з нею інтереси, може підтримувати візуальний контакт використовуючи скайп тощо. Однак таке спілкування є епізодичним та поверхневим, не дозволяє людям встановити глибокі дружні зв’язки, краще пізнати один одного, оскільки часто особистість презентує вигаданий образ, що в значній мірі відрізняється від справжнього «Я» людини. Прагнучи виглядати краще на фоні знайомих, з якими людина давно не спілкувалася, особистість може приписувати собі більшу успішність, фінансову забезпеченість тощо. Ще простіше демонструвати віртуальний образ «Я» при спілкуванні з незнайомими людьми в мережі, оскільки в цьому випадку можна обрати інші риси зовнішності та навіть іншу стать. Обираючи альтернативний образ особистість прагне задовольнити в мережі ті потреби та бажання, які не дозволяє собі проявляти в реальному житті, демонструючи приховані риси, або ж ті властивості, які їй не притаманні, але які вона вважає бажаними та хотіла б мати. Отже, інтернет надає людині широкі можливості для самопрезентації та спілкування, що формує потребу в перебуванні в соціальних мережах, які стають джерелом отримання задоволення та реалізації прихованих бажань, що сприяє виникненню залежності.

Наступний етап формування залежності полягає в тому, що особистість проводить все більше часу в соціальній мережі, намагається знайти старих знайомих, зацікавлена в отриманні інформації про них, очікує відповіді на повідомлення. На цьому етапі відбувається закріплення такого виду діяльності оскільки він приносить задоволення, дозволяє розвіятись та приємно провести час.

Після того, як особистості вдалося знайти знайомих якими вона цікавилась, провідним видом діяльності в мережі може стати епізодична переписка з ними, зміна статусів, що вказують на певні події в житті індивіда, ігрова діяльність, знайомство з новими людьми, включення до різних груп за інтересами. Отже, відбувається розширення тих видів діяльності, якими особистість займається в соціальній мережі та все більше заглиблення в неї. Людина починає все більше часу проводити в мережі, при чому інші захоплення та інтереси відходять на другий план.

Про наявність адиктивної поведінки свідчить те, що людина вже не уявляє свого життя без соціальних мереж, відчуває роздратування, злість та відчай коли не може зайти на улюблений сайт. Особистість проводить в мережі весь вільний час, повністю втрачає цікавість до всіх інших видів діяльності, приділяє все менше уваги родині, навчанню чи роботі, що провокує появу конфліктів як в особистому, так і в професійному житті. Часто людина обирає перебування в соціальній мережі замість відпочинку, що призводить до виснаження, ще більшого зниження можливості виконувати свої обов’язки та загострення конфліктів з оточуючими. Така особистість втрачає здатність до підтримання стосунків в реальному житті, не хоче докладати зусиль для встановлення контактів з оточуючими, оскільки в мережі взаємодіяти з іншими людьми набагато легше та простіше. Це, в свою чергу, призводить до руйнування існуючих стосунків та до ізоляції особистості.

На наступному етапі відбуваються значні поведінкові та особистісні зміни викликані залежністю. Адикт проявляє конфліктність та агресивність, або ж замкнутість та надмірну тривожність, характеризується низьким комунікативним потенціалом та нездатністю будувати гармонійні стосунки. В деяких випадках людина стає нездатною відділити реальність від віртуального світу та відмежувати своє альтернативне «Я» від «Я» реального, що зумовлює неадекватну поведінку та зрушення в структурі особистості.

В ході вивчення специфіки адикції від соціальних мереж були виділені етапи її формування та встановлено, що серед детермінант, що впливають на її появу найважливішими є особистісні властивості людини, специфіка взаємодії індивіда з навколишнім середовищем, специфіка внутрішньосімейних відносин, властивості інтернет-середовища, що роблять віртуальне життя привабливішим ніж реальне. Були також виділені психологічні механізми, що сприяють формуванню адикції.

Серед методів профілактики цієї форми адикції, на нашу думку, найбільш ефективними є розвиток комунікативного потенціалу особистості, розширення поведінкового діапазону при встановленні та підтриманні контактів, вироблення здатності будувати гармонійні стосунки.

Корекційні заходи повинні бути основані на врахуванні того чинника, що призвів до формування адикції, та можуть бути реалізовані у формі індивідуального чи групового консультування, психотерапії та тренінгової роботи.

Література

1. Больбот Т. Ю. Психічні та поведінкові розлади в осіб молодого віку з комп’ютерною залежністю (клініка, корекція та профілактика) / Т. Ю. Больбот автореф. дис. на здобуття наукового ступеня кандидата медичних наук - К., 2005. - 36 с.

2. Бурова В.В. Социально-психологические аспекты Интернет-зависимости
/ В.В. Бурова– М., 2001.

3. Вакуліч Т.М. Психологічні чинники запобігання інтернет-залежності підлітків / Т.М. Вакуліч. Текст: дис... канд. наук. - 2006.

4. Вінтюк Ю. Психологічні закономірності виникнення узалежнень у шкільному віці та способи протидії їм / Ю. Вінтюк // Здоровий спосіб життя, 2008. № 34. С. 13–20.

5. Змановская Е.В. Девиантология: психология отклоняющегося поведения. / Е.В. Змановская - М.: ИЦ «Академия», 2003. - 288 с.

6. Ісакова Т. О.Інтернет-залежність як новий феномен сучасного світу: сутність і проблеми/ Т. О. Ісакова. - К.: НІСД, 2011. - 47 с.