Троценко Л.М.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

ПРОБЛЕМИ СТОМЛЕННЯ І ВІДНОВЛЕННЯ

ЯК КРИТЕРІЇ ПРИСТОСУВАННЯ ДО ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Стомлення - особливий вид функціонального стану людини, що тимчасово виникає під впливом тривалої або інтенсивної роботи і приводить до зниження її ефективності. Стомлення виявляється у зменшенні сили і витривалості м'язів, погіршенні координації рухів, в зростанні витрат енергії при виконанні однієї і тієї ж роботи, в уповільнені реакцій і швидкості переробки інформації, утруднює процес зосередження і перемикання уваги і в інших явищах.

Гострі і хронічні форми стомлення можуть бути обумовлені самими різними причинами, які можна звести до п'яти основних груп - фізіологічні, психологічні, медичні, матеріально-технічні і спортивно-педагогічні.

Відновлення - процес, що протікає як реакція на стомлення і направлений на відновлення порушеного гомеостазу і працездатності. Відновлення після фізичних навантажень це не тільки повернення функцій організму до початкового або близького до нього рівня. Якщо після тренувальної роботи функціональний стан організму лише повертався до початкового рівня, зникла б можливість його вдосконалення шляхом цілеспрямованого тренування.

Прогресуючий розвиток тренованості є результатом того, що реакції слідів, що спостерігаються в організмі після окремих фізичних навантажень, не усуваються повністю, а зберігаються і закріплюються. Виконання напруженої м'язової роботи пов'язане з витрачанням потенціалу функцій, його відновленням до робочого рівня, зверхвідновленням і подальшою стабілізацією на доробочому або близькому до нього рівні.

Тренування в стані стомлення, що компенсується, є вельми ефективним для створення специфічних умов, адекватних діяльності спортсмена в змаганнях, коли він, долаючи стомлення, прагне досягти результату.

При фізичних навантаженнях різного рівня стомлення грає в основному позитивну роль, оскільки його розвиток і компенсація є необхідними умовами для підвищення функціональних можливостей організму, свого роду стрес-синдромом, який повинен широко використовуватися в різних видах спорту для стимулювання зсувів пристосовувань в організмі людини (Моногаров, 1986; Сологуб, 1993).

Потрібно враховувати і темпи протікання процесів відновлення після навантажень, окремих вправ, їхніх комплексів, серій занять тощо. Відомо, що відновні процеси після будь-яких навантажень протікають з різною інтенсивністю. Щонайбільша інтенсивність відновлення спостерігається відразу після навантажень. Початок м'язової діяльності супроводиться постійною активізацією діяльності регулюючих, вегетативних і старанних функцій організму - відбувається процес впрацювання. Він характерний для будь-якої м'язової діяльності і є біологічною закономірністю.

Величина навантажень, за даними протікання відновного періоду, може бути об'єктивно оцінена не тільки по різноманітних фізіологічних і біохімічних показниках, але і по об'єктивним характеристикам: забарвленню шкіри, зосередженості, загальному самопочуттю і ін.

o Спрямування на підвищення неспецифічної стійкості та опірності організму доцільно на всіх етапах фізичних навантажень.

o Відновлювальні заходи слід включати у загальну підготовку спортсменів у тісному зв'язку із загальною організацією тренувального режиму.

o Необхідно планувати перебування спортсменів у спеціальних відновлювальних центрах, що володіють набором всіх засобів відновлення, особливо в поєднанні зі спеціальним руховим режимом, дією сприятливих кліматичних і санаторно-курортних факторів.

o Раціональне харчування, вітамінізація, гідропроцедури, самомасаж, деякі теплові процедури та інші, що не вимагають складної апаратури і особливого спостереження, можуть використовуватися самостійно за умови кваліфікованого інструктажу і консультації лікаря.

o За ефективністю відновлювальних засобів потрібен об'єктивний контроль, оскільки зникнення відчуття втоми ще далеко не завжди означає наступ відновлення (відновлення працездатності не завжди збігається в часі з відновленням окремих функцій).

o Контроль повинен бути комплексним, з обов'язковим дослідженням показників основних функціональних систем, що відображає стан організму і реакцію на фізичне навантаження.

Чергування занять різної спрямованості є дієвим шляхом управління формуванням стомлення і протікання відновних процесів для досягнення заданих термінових і відставлених реакцій пристосовування організму

Отже здібність до більшого вичерпання функціональних резервів, розвитку глибокого стомлення, а також здібність до інтенсивного протікання відновних реакцій є реакціями довготривалого пристосовування організму до фізичних навантажень.

Список використаної літератури.

1. Моногаров В. Д. Развитие утомления при напряженной мышечной деятельности и возможности ее прогнозирования и коррекции: дисс. ... д-ра биол. наук. - К., 1989. - 423 с.

2. Оздоровча фізична культура: Учеб. для студентів вузів / О.Г. Фурманов, М.Б. Юспа. - Мн., Тесей, 2003. - 528с.

3. Федотов Ю.М., Востоков І.Є. Спортивно-оздоровчий туризм: Підручник / За заг. Ред. Ю.Н. Федотова. - М.: Радянський спорт, 2002. - 364с.

4. Ячнюк Ю.Б. Відновлювальні засоби у фізичній культурі і спорті/ Навч. посібник. - Чернівці, 2011. - 388 с.