Троценко Л.М.

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Проблеми стомлюваності і працездатності

у процесі фізичних навантажень

Працездатність - це властивість протягом заданого часу і з певною ефективністю виконувати максимально можливу кількість роботи (фізичних навантажень). Вона залежить від рівня підготовки людини, ступеню засвоєння навичок і досвіду (техніка і стаж заняття спортом), її фізичного і психічного стану та інших причин і обставин.

Людська діяльність носить різноманітний характер і за функціями, які виконуються, поділяється на дві групи: фізичну та розумову. Фізична діяльність – це діяльність, пов’язана з конкретними предметними діями та виконанням людиною енергетичних функції, а розумова діяльність пов’язана з психічними процесами, під час яких людина планує свої дії, оперуючи образами та мовними символами.

Частка фізичної і психічної складових у різних видах трудової діяльності неоднакова: під час фізичної праці переважає м’язова діяльність; під час розумової – активізуються процеси мислення. Але жоден із видів праці не відбувається без регулювання центральної нервової системи.

З точки зору фізіології спорту, на фізичну діяльність людини і її організм впливають: біомеханічні й антропометричні дані; обсяг сприймання і переробки інформації; фізичне, нервовопсихологічне, розумове, емоційне перенавантаження; ритм і темп роботи; монотонність рухів тощо.

Для пояснення ефективності роботи слід розглянути криву продуктивності праці в спокійних умовах.

Період втягування в роботу, який може тривати до 1 години й більше, виражається у поступовому підвищення працездатності з певними коливаннями продуктивності праці.

Рис. 1 Крива продуктивності праці:

А – період впрацювання;

Б – період високої працездатності;

В – період втоми.

Цей період нерідко характеризується вираженими функціональними змінами, які полягають у підвищенні частоти пульсу, артеріального тиску, дихання тощо. Особливо вираженими подібні зміни можуть бути при виконанні робіт зі значним нервово-емоційним компонентом. У зв’язку з цим необхідно скорочувати тривалість періоду втягування в роботу і якомога швидше переводити організм у стан оптимальної працездатності.

За періодом впрацювання настає період власної і стійкої працездатності. У цей час усі зміни в організмі людини адекватні робочому навантаженню і перебувають у межах фізіологічних норм. Після цього працездатність знижується. Спочатку не завжди помітно, бо може компенсуватися вольовими зусиллями. Тривалість цього періоду найбільша порівняно з іншими періодами і визначається гігієнічними умовами праці, інтенсивністю, нервово-психічним напруженням, індивідуальними особливостями працівника, тренованістю, фізичним станом, віком.

Початкове зниження працездатності і розвиток стомлюваності характеризується нестійкою компенсацією функцій організму. З’являються відчуття втоми і різні зміни показників фізіологічних систем. Швидше настають зміни у тих органах і системах, що забезпечують виконання конкретної роботи. Якщо в цей період не перервати роботу, то працездатність швидко знижуватиметься, втома стане більш відчутною, фізіологічні зміни – неадекватними виконуваній роботі.

Такий стан може призвести до загострення багатьох захворювань – серцево-судинних, ендокринних, бронхо-легеневих, хронічних тощо.

Проте підчас екстремальної ситуації мозок передає через нервову систему вимоги по ефективному розподілу енергії людини для подолання ризику. Це обумовлено інстинктами самозбереження. В ці моменти по нервових каналах до мозку не надходять сигнали про втому та перевтому, біль, емоційні переживання і т.д. Всі ресурси йдуть на усунення перешкоди. Після ж її усунення настає перевтома та знову повертаються відчуття. Іноді через виснаження організму разом із «відкатом», через бурхливий контраст між повною відсутністю емоцій і болю та поверненням у нормальний стан, приходить втрата свідомості, або ж навіть кома (найчастіше короткочасна). Брак кисню та повне націлювання на подолання лише однієї проблеми за короткий проміжок часу змушує мозок перебудовуватись.

Отже, стомлюваність, що розвивається при фізичних навантаженнях, залежить від ступеню адаптації людини до якого-небудь виду фізичної діяльності та його тренованості, фізичного і психічного стану, рівнів мотивації і нервово-емоційної напруги. При фізичній праці, тренуваннях будь-якої тяжкості (інтенсивності), а також розумовій праці стомлюваність тим менша, чим вищий рівень загальної фізичної працездатності.

Список використаної літератури:

1. Моногаров В. Д. Развитие утомления при напряженной мышечной деятельности и возможности ее прогнозирования и коррекции: дисс. ... д-ра биол. наук. - К., 1989. - 423 с.

2. Холл М. НЛП-тренинг. Увеличение силы ваших способностей / Майкл Холл, 2003. - 322 с.

3. Ячнюк Ю.Б. Відновлювальні засоби у фізичній культурі і спорті/ Навч. посібник. - Чернівці, 2011. - 388 с.