Древаль Є.В., Скрипник Т. В.

Автомобільно-Дорожній Інститут Донецького Вищого Навчального Закладу «Донецький Національний Технічний Університет»

Проблема влаштування паркувальних майданчиків в Україні

У зв’язку з активним розвитком автомобільного транспорту, щорічним приростом інтенсивності вантажообігу та пасажирообігу, на перший план починає виходити не проблема збільшення пропускної здатності існуючих мереж автомобільних доріг, а влаштування обслуговуючих конструкцій, в тому числі – паркувальних майданчиків. Це пов’язано з необхідністю надати транспортним засобам місця не лише для руху, але й для планової чи вимушеної зупинки.

За оцінками спеціалістів, зупинені на узбіччі дороги транспортні засоби в міських умовах створюють найбільшу проблему вільного безаварійного руху. Це пояснюється тим, що таким способом припарковані автомобілі зменшують не лише робочу ширину проїзної частини, а й видимість, радіус обзору інших водіїв.

Ліквідація зазначеної проблеми шляхом облаштування паркувальних майданчиків в міських умовах має забезпечити вільний безаварійний рух автомобільного транспорту.

Хоча проблема влаштування паркувальних майданчиків існує давно, визнання та активний пошук її рішення вона отримала лише нещодавно. З 1 серпня 2007 на території України діє нормативний документ _{ДБН В.2.3-15:2007 «}Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів», в якому закріплені основні положення щодо проектування паркувальних майданчиків, стоянок та гаражів, визначенні основні поняття та терміни.

Паркувальний майданчик – спеціально обладнаний майданчик відкритого чи закритого типу для постійного або тимчасового зберігання автомобілів та інших транспортних засобів. Він може розташовуватися окремо або бути влаштованим у будівлі іншого типу, вище рівня землі чи нижче нього.

Паркувальні майданчики є штучними спорудами на автомобільних дорогах і в промислово-житлових будівлях, вони мають свої особливості будівництва та експлуатації. Розроблена нормативна документація висуває певні вимоги до проектування та влаштування цих споруд, встановлює основні положення та вимоги до об'ємно-планувальних рішень, а також до інженерного обладнання автостоянок та гаражів.

Вищезазначений нормативний документ визначає такі види паркувальних майданчиків як: автостоянка; гараж; гараж наземний відкритого типу; гараж підземний; гараж в цокольних та підвальних поверхах, гараж манежного, боксового та манежно-боксового типу, механізований гараж.

Місткість автостоянок і гаражів, склад об'єктів і площі приміщень для обслуговуючого персоналу, санітарних вузлів, їхнє об'ємно-планувальне рішення, кількість в'їздів-виїздів з однобічним або двобічним рухом і їхнє розміщення стосовно міських вулиць і дворових проїздів, необхідність влаштування накопичувального майданчика перед в'їздом, огородження території визначаються завданням на проектування, містобудівними та санітарними нормами.

Паркувальні майданчики наземного типу влаштовуються висотою не більше 9 поверхів, підземного – не більше 5. Розміри одного машино-місця на майданчику зберігання середніх автомобілів (з врахуванням мінімально припустимих зазорів безпеки 0,5 м) – 2,5 × 5,3 м. Для тимчасових автостоянок допускаються розміри стоянки 2,3 × 5,0 м. Зазори безпеки допускається збільшувати до 0,7 м. Мінімальна ширина проїздів: із двобічним рухом – 6 м, з однобічним рухом – 3,5 м. Радіуси заокруглення бортового каменю приймаються не менше ніж 6м.

Паркувальні майданчики для постійного та тимчасового зберігання більше 50 автомобілів повинні мати не менш двох в'їздів-виїздів: один для регулярного руху (головний), інші – для аварійної евакуації автомобілів. Аварійні виїзди можуть виходити на внутрішньоквартальні проїзди житлового району. Кількість аварійних виїздів встановлюється виходячи з розрахунку – один виїзд за кількості понад 50 до 200 автомобілів і додатково один виїзд на кожні наступні повні або неповні 200 автомобілів. За малої місткості (до 50 місць) допускається об'єднаний в'їзд-виїзд завширшки не менш ніж 4,5 м. На автостоянках більшої місткості в'їзд і виїзд повинні бути розосередженими. В'їзди і виїзди з автостоянок (ворота, шлагбаум) повинні розташовуватися з відступом від краю проїзної частини на відстань не менше найбільш довгої моделі автомобіля (6,0 м).

Паркувальні майданчики повинні проектуватися з твердим покриттям (асфальтобетонне, бетонне, гравійне, щебеневе) та ухилами в поздовжньому напрямку осей автомобілів не більше 1% і в поперечному – не більше 4%. Мінімальний похил призначається залежно від типу покриття з урахуванням забезпечення поверхневого стоку.

Проблема влаштування паркувальних майданчиків завжди залишатиметься відкритою, не можна недооцінювати її значення для транспортної галузі. З кожним роком кількість транспортних засобів зростає, тому зростає й необхідність будівництва місць для їх зупинок, тимчасового і постійного зберігання. Влаштування паркувальних майданчиків дозволяє не лише отримати прямі прибутки від їх експлуатації, але в майбутньому й непрямі завдяки зменшенню ризику створення аварійних ситуацій і виключення колонного руху автомобілів.