К. е. н. Акєнтьєва О. Б.
Османов Е. І.
Національний інститут біоресурсів та природокористування. Кримський агротехнічний університет (м. Сімферополь)
Значний внесок у розвиток документування аудиторської перевірки зробили
українські вчені й практики, зокрема: М. Білуха, Ф. Бутинець, Н. Дорош, В.
Рудницького, В. Сопко та ін.; російські науковці − Р. Алборов, М.
Макальська, Я. Соколов, В. Суйц, О. Шеремет та ін. Актуальність дослідження
сутності цієї проблеми в умовах сьогодення полягає в тому, що правильне
розуміння сутності терміну “робочі документи аудитора” (далі - РДА), мети
складання та вимог щодо їх оформлення дозволяє: адекватно спланувати процес
планування та ефективно провести аудит; здійснити нагляд та перевірити якість
аудиторської роботи; накопичити достатні аудиторські свідчення, які одержують в
результаті аудиторської роботи, яка виконується з метою підтвердження думки
аудитора.
Під терміном документація розуміють матеріали (робочі документи), які
складаються аудитором в процесі перевірки (МСА 230 “Документація”). Робочі
документи аудитора – це записи аудиторів, що відповідають загальноприйнятим
аудиторським стандартам. За МСА 230 “Документація” аудитор зобов’язаний вести
документацію зі справ, які стосуються прийняття рішень за результатами
проведених аудиторських процедур, що пізніше будуть покладені в основу
аудиторського висновку. РДА повинні містити: найменування документу;
найменування підприємства-замовника аудиту; період, за який проводиться аудит;
дату застосування прийому або складання документу; зміст; підписи осіб, які
склали та перевірили документи з їх розшифруванням. Відомо, що РДА – це записи,
зроблені ним під час планування, підготовки, проведення перевірки, узагальнення
її даних, також документальна інформація, отримана в процесі аудиту від третіх
осіб, підприємства-клієнта, або усні відомості, задокументовані аудитором за
допомогою тестування. Склад та кількість
РДА визначаються аудитором у кожному конкретному випадку.
При цьому вирішальне значення відіграє мета складання РДА, а саме: (1) планування аудиторської перевірки;
(2) документальне підтвердження виконаних аудитором процедур, робіт; (3) збір
матеріалів для перевірки фінансової звітності з їх подальшим узагальненням; (4)
складання аудиторського звіту і підготовлення висновку про фінансову звітність;
(5) забезпечення юридичної обґрунтованості проведення аудиту, законності; (6)
контроль робочого часу аудитора та обґрунтування оплати його праці (гонорару);
(7) контроль за якістю проведеної перевірки; (8) отримання у випадку
необхідності інформації про перевірку конкретного підприємства, що відбувалася
декілька років тому, наприклад, у випадках судової справи, виникненні спорів,
претензій та ін.; (9) забезпечення можливості отримання відповідей на так
названі зворотні питання (від клієнта, акціонерів та інших зацікавлених осіб),
тобто довести правоту аудитора або доповнити деякі питання; (10) обґрунтований
вибір методики, методів та способів проведення аудиту, напрямів та підходів
перевірки; (11) документальне оформлення встановленого або визначеного самим
аудитором аудиторського ризику з наведенням його величини; (12) формування
уявлення про професіоналізм, кваліфікацію аудитора, його компетентність та
можливості їх підвищення; (13) отримання матеріалів для наступних аудиторських
перевірок.
РДА повинні відповідати наступним вимогам:
(1) містити достатньо повну і детальну інформацію, щоб інший аудитор, який не
приймав участі у перевірці, мав змогу скласти чітке уявлення про виконану
роботу і підтвердити висновки цієї перевірки; (2) документи повинні бути
складені в процесі перевірки, їх складання після закінчення перевірки і
підготовлення висновків не дозволяється; (3) при складанні робочих документів
аудитор повинен враховувати не лише інформацію, що стосується звітного періоду,
а й дані минулих періодів (наприклад, сальдо по рахункам на кінець попереднього
періоду), а також інформацію, отриману після складання бухгалтерської
звітності, про події, що сталися після завершення звітного періоду і можуть
істотно вплинути на діяльність або фінансовий стан підприємства; (4) документи
повинні відображати найбільш істотні моменти, стосовно яких аудитор повинен
висловлювати свою думку, охоплювати найбільш важливі напрями перевірки та
завдання, поставлені та вирішені аудитором; (5) дозволяти оцінити фінансову
звітність згідно зі встановленими критеріями; (6) містити інформацію, необхідну
або корисну для наступних аудиторських перевірок; (7) відображати стан та
оцінку системи внутрішнього контролю на підприємстві та ступінь довіри до неї;
(8) фіксувати проведені аудиторські процедури з перевірки та оцінки системи
бухгалтерського обліку клієнта, дотримання прийнятої (встановленої) облікової
політики та відповідність бухгалтерського обліку на підприємстві встановленим
принципам, стандартам, вимогам та законам; (9) повинні бути складені чітко та
розбірливо; (10) скорочення та умовні позначення повинні бути пояснені на
початку папки робочих документів; (11) необхідно обов’язково вказувати місце та
дату складання документу, прізвище аудитора та його підпис, номер документу,
порядковий номер сторінки в робочій документації; (12) повинні бути вказані
джерела інформації та дані про походження наведених документів, що фіксують
господарсько-фінансову діяльність підприємства, а також про виконані
аудиторські процедури. Аудиторська фірма повинна забезпечити надійність та
конфіденційність зберігання РДА, які не підлягають вилученню з аудиторської
фірми, за винятком випадків, передбачених законодавством.
Висновки: 1. Робочі документи аудитора – це власність аудиторської фірми (МСА
230“Документація”). 2. Документальне
оформлення аудиторської перевірки складається з двох видів документації —
робочої та підсумкової, яку необхідно
зберігати скомпоновано і в заведених для кожного клієнта папках (файлах). 3.
Після завершення аудиту робочі документи залишаються в аудиторській фірмі. Вона
не зобов’язана надавати клієнту робочі документи.