Марія Шостак

Буковинської державної фінансової академії

 

СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КОНКУРЕНЦІЇ

 

  Конкуренція є необхідною і визначальною умовою нормального функціонування ринкової економіки. Воно як і будь-яке явище має свої плюси і мінуси. До позитивних рис можна віднести: активізацію інноваційного процесу, гнучке пристосування до попиту, високу якість продукції, високу продуктивність праці, мінімізацію витрат, реалізацію принципу оплати по кількості і якості праці, можливість регулювання з боку держави. До негативних наслідків відносять: "перемогу" одних і "поразку" інших, розходження в умовах діяльності, що веде до використання нечесних прийомів, надмірну експлуатацію природних ресурсів, екологічні порушення [4].

Вагомий внесок у дослідження питань конкуренції зробили А. Сміт, А. Маршал, Ф. Еджуорт, А. Курно, Дж. Робінсон, Е. Чемберлін, Й. Шумпетер, Ф. Хайек, М. Портер та інші. Їх положення були розвинені в працях Ф. Шерера, Д. Росса, А. М. Брандербургера, Б. Дж. Нейлбаффа, Дж. Мура, Л. Вавермана, А. Шастітко, С. Авдашевої, Н. Розанової та інших.

На жаль, на сьогодні є досить поширеними елементи нечесної конкуренції в Україні. Порушуються законодавчі акти, пов'язані з підприємницькою діяль­ністю, організації торгівлі та захисту прав споживача. Застосовуються недобросовісні способи отримання при­бутку в сфері побутового обслуговування, копіювання товарних і фірмових знаків, приховування прибутків від податкових органів, підробка офіційних документів, дезінформація споживачів  про споживчу якість продуктів і товарів широкого вжитку.

До негативних тенденцій у розвитку структурних передумов конкуренції, що виявилися станом на початок 2009 року, слід віднести зменшення інтенсивності вступу нових суб’єктів господарювання на товарні ринки, що знайшло відображення у скороченні темпів зростання кількості підприємств, організацій та установ, які здійснюють господарську діяльність. Результати аналізу показників за 2007 – перше півріччя 2009 року свідчать, що у першому півріччі 2009 року темпи приросту кількості економічних агентів, тобто, відповідно, інтенсивність вступу нових суб’єктів господарювання, істотно уповільнилися: в цілому майже у три рази порівняно з першим півріччям 2007 року, і при цьому за всіма основними видами економічної діяльності [3].

Становище дещо покращилося у другому півріччі 2009 року, хоча інтенсивність вступу суб’єктів господарювання в цілому та у більшості галузей залишилася істотно меншою, ніж у першому півріччі 2008 року.

Так, частка опитаних керівників промислових підприємств, які відчувають високий рівень конкуренції з боку вітчизняних конкурентів, зменшилася з 35-36 відсотків у 2006–2007 роках та 32–34 відсотків у 2008 році до 27–29 відсотків у 2009 р. Порівняно з 2007 роком збільшилася частка промислових підприємств, які повідомили, що не мають як українських, так і закордонних конкурентів на ринках збуту своєї продукції, хоча в цілому вона залишається незначною (вітчизняних виробників як конкурентів немає лише у 8 відсотків опитаних).

Скорочення частки підприємств, що відчувають значну конкуренцію, спостерігалося наприкінці 2008 – у 2009 році також у:

будівництві: з 31–36% у 2007–2008 роках до 25–28% у 2009 році;

роздрібній торгівлі:  з 53% у 2008 році до 40% у 2009 році;

галузі транспорту:  з 51–54% у 2008 році до 44% у 2009 році;

сільському господарстві також спостерігалося певне зменшення відчутності конкуренції в І та ІІ кварталах 2009 року порівняно з попереднім (на 3%). При цьому, в цій галузі, на відміну від решти, відчутність впливу зовнішньої конкуренції дорівнює, а  в деякі періоди перевищує відчутність впливу внутрішньої конкуренції.

За останні роки в економіці України створено певну самостійну стра­тегію в демонополізації виробництва. Вона пов'язана з прийняттям За­конів України «Про економічну конкуренцію», «Про обмеження монопо­лізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», «Про захист від недобросовісної конкуренції». В цих законах викладені основні принципи державного антимонопольного регулюван­ня діяльності суб'єктів господарювання.

Для здійснення державного контролю за розвитком конкуренції і об­меження монополістичних проявів створено Антимонопольний комітет України.

Діяльність Антимонопольного комітету щодо контролю за концентрацією суб'єктів господарювання, розгляду заяв та справ про надання дозволу на узгоджені дії, концентрацію суб'єктів господарювання, розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та про недобросовісну конкуренцію регламентують закони України "Про захист економічної конкуренції" та "Про захист від недобросовісної конкуренції" [1].

Враховуючи особливості сучасного стану монополізованої економіки України, необхідно зосередити зусилля у таких напрямах.

1.        Провести низку організаційних заходів, насамперед подолання монополізму окремих міністерств, відомств, територіальних органів, підприємств; розукрупнення виробничих і науково-виробничих об'єднань і окре­мих великих підприємств; подолання монополізму виробника і посередника.

2.        Здійснити комплекс економічних заходів: розгортання конкуренції; диверсифікацію діяльності підприємств і фірм; демонополізацію систе­ми матеріально-технічного постачання; демонополізацію процесу ціно­утворення, встановлення твердих державних цін на монопольну продук­цію монопольних утворень, надання права ціноутворення підприємствам, що виробляють продукцію, яка користується значним попитом; вилучен­ня додаткових доходів, отриманих підприємствами-монополістами шля­хом підвищення податків; впровадження пільгового кредитування під­приємств, які вперше починають випуск дефіцитних видів продукції; роз­гортання самостійної зовнішньоекономічної діяльності.

3.        Створити юридично-правову основу: вдосконалити прийняті антимонопольні законодавчі акти; здійснювати постійний контроль з боку державних органів за розвитком конкуренції і обмеженням монополістичної діяльності; забезпечити дієвість системи правового захисту товаровиробників і спо­живачів від державного і ринкового монополізму.

4.        Сприяти розвитку громадського антимонопольного руху у вигляді створення вільних об'єднань, спілок, асоціацій виробників; створення асоціацій споживачів продукції виробничо-технічного призначення [2].

Антимонопольна служба України зробила кроки до нормалізації ситуації за даними проблемам. Однак, в майбутньому дії антимонопольних органів повинні здійснюватися одночасно з  удосконаленням  антимонопольного  законодавства  України.  У  даному напрямку потрібно звернути увагу на більш ніж  віковий зарубіжний досвід антимонопольного законодавства  і на антимонопольну  практику інших розвитих країн.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1.                      Про Антимонопольний комітет України: Закон України 26 листопада 1993 року № 3659-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. -  № 50.

2.                      Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницький діяльності: Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2132-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1992. - № 21. 

3.     Офіційний сайт Антимонопольного комітету України [http://www.amc.gov.ua].

4.     Тарнавська Н. Новітні прояви конкуренції в суспільстві, яке базується на знаннях / Н. Тарнавська // Економіка України – 2008. - №2. – С. 4-7.