Гаденко А. Д., Яремин М.М.

Буковинська державна фінансова академія

Науковий керівник – Калинич Я.Д.

ПРОБЛЕМИ І ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ НЕДЕРЖАВНОГО ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

Постановка проблеми. Проведення пенсійної реформи в Україні пов'язане цілою низкою проблем, серед яких: активне просування страхових пенсійних продуктів (пенсійне страхування в системі страхування життя) без відповідного нормативно-правового регулювання; прогалини й суперечливі положення в нормативно-правових актах, які регулюють сферу недержавного пенсійного страхування; непрозора конкуренція в системі недержавною пенсійного забезпечення тощо. Наявні проблеми й суперечності розвитку добровільної накопичувальної пенсійної системи України актуалізували пошуки науково обгрунтованих шляхів їх розв'язання. Зокрема, постає потреба у визначенні проблем і перспектив діяльності вітчизняних страхових компаній у системі недержавного пенсійного забезпечення.

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Дослідженню різних аспектів пенсійної системи України присвячено праці відомих вітчизняних та іноземних вчених-економістів: Терещенко Г.М., Мусатова Т.А., Мальований М.І., Ганаковська Д. Н.П. Борецької, М. Вінера, В.І. Грушка, Б.О. Зайчука, В.Б. Івашкевича, В.А. Колбуна, Е.М. Лібанової, М. Мак Таггарта, Б.О. Надточія, В.П. Яценка . А також М.В. Лазебної, Д.А. Леонова, М.О. Свердела, А.А. Федоренка.

Мета статті - виокремити проблеми та окреслити напрями подальшого розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні.

Виклад основного матеріалу. На сьогодні страхові компанії є активними учасниками системи недержавного пенсійного забезпечення, пропонуючи поліси пенсійного страхування. Пенсійне страхування передбачає, що основні виплати страхового забезпечення здійснюються при досягненні застрахованою особою пенсійного віку, встановленого законодавством. Якщо договором страхування визначено, що страхова компанія (страховик) зобов'язана виплачувати страхове забезпечення після досягнення застрахованою особою пенсійного віку, такі виплати набувають значення пенсії [1,c.82].

Недержавний пенсійний фонд - це найбільш надійний спосіб забезпечити пенсійні виплати крім державного забезпечення, оскільки відповідно законодавства України недержавний пенсійний фонд не може бути оголошеним банкрутом. Над НПФ передбачений потрійний нагляд держави: Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг, Державною комісією з цінних паперів і фондового ринку, Національним банком України. Ці органи контролюють НПФ у щоденному режимі й за необхідності можуть прямо впливати на роботу фондів для збереження накопичень громадян. Більше того, всі НПФ зобов'язані захищати активи від інфляції. Фонди інвестують власні активи та заощадження у вигляді пенсійних внесків у різні інструменти, вартість яких зростає в умовах інфляції. Держава встановила тверді вимоги до надійності таких інструментів і обмежує інвестиційні можливості НПФ, зобов'язуючи їх диверсифікувати інвестування. [4].

Аналізуючи роль НПФ у системі недержавного пенсійного забезпечення, слід наголосити, що відповідно до Закону "Про недержавне пенсійне забезпечення", саме НПФ має право здійснювати "повний цикл" такого забезпечення з моменту прийняття пенсійній внесків до моменту здійснення пенсійних виплат і для виконання цих функцій залучає спеціалізованих суб'єктів — адміністраторів і компанії з управління активами. НПФ може здійснювати виплату пенсій на певний термін (пенсійні виплати, здійснювані періодично впродовж певного терміну), але не може виплачувати довічні пенсії[1,c.84].

Усе ж таки для більшості громадян України система НПЗ - відносно нове, а для декого й невідоме поняття, тоді як у багатьох країнах НПЗ є важливою складовою й загальному пакеті соціального забезпечення працівника поряд із заробітною платою, преміями, медичним страхуванням тощо. Якщо брати до уваги, що кожен шостий долар інвестицій у світову економіку належить НПФ , можна зробити висновок, що цей сектор в Україні надто малий.

Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд з державною.Розмір пенсії з НПФ не залежить від трудового стажу, на відміну від державної пенсії, а залежить від суми коштів учасника, накопичених в НПФ. Пенсійні накопичення учасника НПФ формуються за рахунок пенсійних внесків та доходу від їх інвестування за вирахуванням адміністративних витрат на обслуговування фонду. Чим нижче адміністративні витрати, тим більшою буде сума накопичень. Але у будь-якому разі оплата послуг обслуговуючих компаній не може перевищувати встановлених граничних розмірів. Частка інвестиційного доходу, що додається до суми внесків, значною мірою залежить від тривалості участі в НПФ – чим раніше стати учасником фонду, тим більшу суму пенсійних коштів можна накопичити. При цьому в НПФ можна робити порівняно невеликі періодичні внески. НПФ може виплачувати пенсію на визначений строк, а також одноразову виплату у передбачених випадках. Крім того, учасник, досягнувши пенсійного віку, може перерахувати пенсійні кошти з НПФ до страхової організації і отримувати довічну пенсію. Учасник НПФ самостійно визначає свій пенсійний вік та строк виплати пенсії. Пенсійний вік може бути меншим або більшим від загального пенсійного віку для державної пенсії, але не більш ніж на 10 років, тобто для жінок – це 45-65 років, а для чоловіків – 50-70 років. Строк виплати пенсії на визначений строк може становити 10 або більше років, і при розрахунку пенсії сума накопичених пенсійних коштів розподіляється на весь строк[5].

З огляду на значний потенціал НПФ, їх соціальне значення та вагому роль у розвитку економіки держави, заслуговує на увагу питання сприяння їх розвитку.

На нашу думку, для розвитку системи НПФ необхідні:

— диверсифікація структури активів НПФ із метою оптимального співвідношення між дохідністю, ліквідністю і ризиковістю розміщення коштів (зокрема експерти Світового банку рекомендують дозволити НПФ інвестувати кошти за кордон);

— відновлення довіри з боку населення - НПФ не зможуть подолати стереотипи недовіри ні рекламними компаніями, ні гучними обіцянками - лише надійною й ефективною роботою упродовж трьох-п'яти років;

— вдосконалення та поглиблення механізмів взаємодії та зворотного зв'язку між НПФ та іншими учасниками системи НПЗ;

— вдосконалення законодавства та нормативно-правової бази у сфері НПЗ;

— наявність відповідної інфраструктури, що забезпечуватиме високу ліквідність та абсолютну прозорість фінансових вкладень НПФ;

— розвиток інформаційної системи звітності НПФ та їх адміністраторів[3,c.211].

Висновки. Завдяки здійсненню цих заходів, на нашу думку, можна поліпшити діяльність недержавних пенсійних фондів, зацікавити громадян у подальшому розвитку цих небанківських фінансових інститутів та розв'язати ряд проблем, пов'язаних із соціальним захистом населення. І тоді ми матимемо стабільну систему недержавного пенсійного забезпечення, а отже, забезпечену старість та потужне фінансове джерело внутрішніх інвестицій для розвитку національної економіки.

Також слід зазначити, що непрозора конкуренція у сфері недержавного пенсійного забезпечення, якщо не буде подолана, створить довгострокові проблеми та призведе до зростання витрат унаслідок:

— зменшення довіри клієнтів;

— гіршого розуміння продукту широким загалом;

— уповільнення темпів розвитку добровільних пенсійних схем;

— зростання попиту на створення виняткових умов для нових схем, засновником яких виступає державний сектор.

Список використаних джерел:

1. Терещенко Г.М., Мусатова Т.А. Проблеми розвитку недержавного пенсійного страхування в Україні// Фінанси України.-№12.-2008р.-с.76-88

2. Мальований М.І. Перспективи розвитку недержавного пенсійного страхування сільського населення// Економіка АПК.-№2.-2009р.-с.136-142

3.Ганаковська Д. Перспективи розвитку недержавних пенсійних фондів в Україні// Регіональна економіка.-№4.-2006р.-с.207-212

4. [сайт http://udau.edu.ua/library.]

5.[ сайт http://ukraine.usaid.gov/lib]