Виконала: Нарольська А. І.

Керівник: Банар В. Ф.

Необхідність розробки стратегій розвитку регіонів в сучасних умовах

В сучасних умовах досить важливим питанням є знаходження найоптимальнішої стратегії розвитку регіонів. При розробці довгострокових стратегій розвитку регіонів потрібно включати те, що вони розташовані в різних природокліматичних зонах, мають різні природні ресурси, мають різні промислові, трудові та фінансові потенціали, володіють різною транспортною інфраструктурою та мають інші відмінності. Регіон – це територія держави, на якій впроваджується особлива політика розвитку. Визначення пріоритетів і перспектив кожного конкретного регіону є шляхом для встановлення найкращих стратегій розвитку. Але в наш час жодна регіональна стратегія не пропонує заходи для оцінки та моніторингу реалізації прийнятих стратегій. В регіонах недостатньо приділяють уваги розвитку малого підприємства хоча ми знаємо, що великі підприємства складають основу економіки країни, роль малого підприємства не можна вважати «малою» у соціально-економічному плані. Найголовнішою проблемою для переважного числа регіонів є недостатня кількість кваліфікованих управлінських кадрів.

Необхідною вимогою до стратегії соціально-економічного розвитку України є наукове обґрунтування її регіонального аспекту, що припускає адекватне віддзеркалення виняткової різноманітності природних, геоекономічних, національно-культурних та інших умов у різних частинах країни і забезпечення ефективного розвитку єдиного економічного простору, відкритого для міжнародного економічного співробітництва. Методологічною базою такої стратегії є системний підхід, якій передбачає розглядати Україну як багаторегіональний організм, що функціонує у вертикальних (центр - регіони) та горизонтальних (міжрегіональних) взаємовідносинах, які також можуть входити у світові господарські зв’язки.

Стратегічне планування розвитку регіонів є важливим інструментом державного регулювання, що допомагає підтримувати необхідні економічні пропорції, забезпечує узгоджене цілеспрямування функціонування всіх ланок господарської системи суспільства. Для економіки України стратегічне планування особливо актуальне, тому що дозволяє передбачати процеси розвитку приватизації та демонополізації, становлення різних форм власності наслідки технічного оновлення виробництва і тому подібне. У міру стабілізації економіки розширюються можливості для виявлення закономірностей та тенденцій регіонального розвитку, підвищується ступінь передбаченості змін та поведінки різних суб’єктів господарювання.

Основні цілі Державної стратегії:

- підвищення конкурентоспроможності регіонів та зміцнення їх ресурсного потенціалу;

- розвиток людського потенціалу;

- розвиток міжрегіональної співпраці;

- створення інституційних умов регіонального розвитку.[1]

Проблема державного регулювання регіонального розвитку є системою, що синтезує і політичний, і соціальний, і економічний та інші виміри.

Визначення пріоритетів і перспектив, адекватне формування цілей розвитку кожного конкретного регіону з урахуванням наявного ресурсного забезпечення потребує запровадження стратегічного підходу до державного регулювання регіонального розвитку. Стратегічний підхід до регіонального розвитку: допомагає свідомо уявити, що і навіщо робити, чого не треба робити; орієнтує на осмислення регіонального розвитку крізь призму головної мети; розглядає територію в контексті її зовнішнього середовища; поєднує найважливіші та різнотермінові цілі, політики і програми в єдине ціле.

Україна разом з іншими постсоціалістичними країнами запровадила практику стратегічного планування на національному, регіональному та місцевому рівнях. Сьогодні в кожному регіоні країни розроблені або розробляються регіональні стратегії розвитку, що є іншою стороною впровадження децентралізованої моделі управління – регіони, маючи безпосередній доступ до ресурсів, повинні чітко визначитись із цільовою концепцією свого розвитку. Вибір стратегічних цілей та пріоритетів розвитку дозволяє зосередити зусилля регіональної влади на найбільш перспективних для конкретного регіону напрямах.

Проте, реалізація регіональних стратегій досі залишається найбільш невизначеним і складним питанням. Розроблені стратегії не повинні залишатись черговим документом, розробленим «на вимогу часу», потрібне чітке визначення заходів фінансового та організаційного забезпечення, спрямованих на реалізацію стратегічних завдань. Враховуючи складність вирішення проблеми ресурсного забезпечення реалізації регіональних стратегій, необхідно визначити та обґрунтувати першочерговість та терміни реалізації пріоритетів, які мають бути економічно доцільними з огляду на державні й регіональні інтереси. [2]

Підсумовуючи зазначимо, що при формуванні стратегій розвитку потрібно враховувати розташування кожного окремого регіону, наявність в регіонах промислових ресурсів, наявність різних потенціалів для розвитку та розвиток транспортної інфраструктури в регіонах. Можемо зробити висновок, регіональна стратегія розвитку – це засіб спрямованості регіонального розвитку, методологічною основою якої є стратегічне планування. Отже, стратегічний підхід – це процес забезпечення узгодженості дій різних гілок влади шляхом безперервного взаємного спілкування в межах підпорядкування, відповідальності та звітності. Тому чим кращий буде стратегічний підхід до кожної проблеми, яка виникає перед формуванням стратегій розвитку регіонів, тим краще і швидше буде відбуватись розвиток регіонів, а на основі цього і держави в цілому.

Література:

1. Практика стратегічного планування розвитку регіонів/ Д. А. Ісаченко//Регіональна економіка.-2009.-№4.-с.24-32

2. Особливості формування і реалізації регіональних стратегій розвитку/ Я. Ф. Ковнірчик//Інвестиції: практика та досвід.-2009.№19.-с.39-41