Павленко М.А.

Науковий керівник: Пентелейчук О.В.

Буковинська державна фінансова академія,

м. Чернівці

ВИБІР   СТРАТЕГІЇ    ІНВЕСТУВАННЯ   ПІДПРИЄМСТВ

 

 На сучасному етапі інвестиційна активність в Україні істотно зменшилась. А як відомо перехід до конкурентоспроможної економіки неможливий без залучення як вітчизняних, так і іноземних інвестиційних ресурсів, які перш за все повинні направлятись в реальні об’єкти, тобто підприємства. Діяльність підприємств потребує раціонального розподілу  як залучених, так і власних коштів. Тому приплив інвестиційних ресурсів залежить не тільки від сприятливого інвестиційного клімату, який створює держава та органи місцевого самоврядування, але й від підприємства, яке повинно самостійно розробляти програми свого подальшого розвитку, тобто має виділити у своєму складі стратегічні центри господарювання (СЦГ), під якими слід розуміти декілька   структурних одиниць підприємства, об’єднаних організаційно-технологічними зв’язками та загальною метою функціонування, розробити для кожного з них власну стратегію інвестування. Таким чином, проблема вибору стратегії інвестування підприємства є актуальною не тільки для зовнішнього інвестора, але й для нього самого з точки зору посилення динамізму розвитку. 

Широке коло питань, пов’язаних з дослідженнями щодо вибору стратегії інвестування, знайшло своє відображення у працях відомих вітчизняних і закордонних  економістів: Н.М. Ткаченко, І.С. Гуцал, З.В. Задорожний, В.К. Литвиненко[1,2,3,4].

Незважаючи на велику кількість розробок і значні досягнення в теорії та практиці щодо вибору стратегії інвестування, є певні питання, які залишаються постійним об’єктом дискусій, до них слід віднести: необхідність вирішення теоретичних і методичних питань, що ставляться до поняття інвестиційної привабливості об'єктів інвестування, її оцінки, можливості на основі цієї характеристики, вибрати стратегію інвестування підприємства та розробити механізм формування портфеля об’єктів інвестиційних вкладень.         

Метою даної роботи є аналіз значення інвестування для розвитку вітчизняного підприємництва та розробка теоретичних положень і методичних рекомендацій щодо вибору стратегії інвестування підприємств та їх СЦГ на основі визначення рівня інвестиційної привабливості й рівня ризику внутрішнього та зовнішнього середовища функціонування.

 Інвестиція є ресурсом, оскільки використовується у підприємницькій та інших видах діяльностей для отримання цільових результатів. Цей ресурс може мати матеріальний або нематеріальний характер, але він має потенційну здатність забезпечувати  його власнику досягнення цільових результатів внаслідок ефективного управління ним. А інвестування є  розміщенням або використанням ресурсів за такими принципами: зміна власника (формування власника) об’єкта інвестування, отримання цільових результатів внаслідок інвестування, досягнення певного рівня ефективності інвестицій тощо.

Вихід України з глибокої економічної кризи можливий тільки при радикальній зміні інвестиційної полiтики держави з метою її впливу на iнвестицiйний процес за допомогою ринкових регуляторів, таких як: податковий ¾ за рахунок зниження податків, надання податкових пільг, норм прискореної амортизації, здійснення її індексації; фiнансово-кредитний ¾ за рахунок зміни резервної норми, операцій на фондовому ринку, ставок банківських процентiв; цiновий ¾ за рахунок зниження вартості енергоносіїв і транспортних тарифів;  митний ¾ за рахунок зниження мита. При цьому надзвичайно важливим є активізація не тільки державних, але і корпоративних, приватних інвестицій. Головним об'єктом регулювання даного процесу є інвестиції [1].

         Сучасний ринок інвестицій в Україні характеризується великим попитом і незначною пропозицією. У зв’язку з цим перед інвесторами виникає задача вибору найбільш привабливого об'єкту інвестиційних вкладень, який слід здійснювати на основі порівняння показників інвестиційної привабливості кожного підприємства. Об’єктами інвестування виступають як підприємства, так і виділені в їх складі СЦГ, до складу яких входять підрозділи підприємства, пов’язані технологічно та організаційно, по горизонталі чи по вертикалі. Їх діяльність являє собою єдиний комплекс робіт, проаналізувати який можна за допомогою кінцевих показників [4].

 Процес здійснення інвестиційних вкладень завжди пов’язаний із довгостроковим відверненням фінансових, матеріальних та інших засобів, тому його необхідно здійснювати з урахуванням деякої перспективи, яка повинна міститись в розробці стратегії. При формуванні інвестиційної стратегії слід враховувати основні загальні цілі економічного розвитку підприємства. Вони можуть бути сформовані у вигляді забезпечення приросту капіталу, росту рівня прибутковості інвестицій і суми прибутку від інвестиційної діяльності, зміни пропорцій у формах реального і фінансового інвестування підприємства та його СЦГ, зміни технологічної і відтворювальної структури капітальних вкладень, зміни галузевої і регіональної спрямованості інвестиційних програм. Для інвестування підприємств можуть бути використані відразу декілька стратегій, тому доцільно сформувати портфель інвестиційних стратегій, виходячи з якого на основі збігу інтересів інвестора і підприємства формується остаточна стратегія його інвестування [2].

Розуміння сутності таких категорій, як “інвестиції” та “інвестиційна привабливість”, а також особливостей формування інвестиційної стратегії дозволяє виявити актуальні напрямки дослідження проблеми вибору стратегії інвестування підприємств та їх СЦГ в умовах  економіки, що трансформується. До таких напрямків належить аналіз їх інвестиційної  привабливості і  рівня ризику капіталовкладень.

В процесі регульованого виходу з кризи промислових підприємств особливу актуальність одержує проблема залучення і використання інвестиційних ресурсів. Оскільки інвестиційний ринок України поки що несформований, перед внутрішніми та зовнішніми інвесторами постає питання визначення найбільш привабливих об'єктів реальних інвестиційних вкладень.

 На інвестиційну привабливість підприємства впливають фінансово-економічні, технічні, географічні, трудові, екологічні, ресурсні правові, комерційні фактори, найважливішим серед яких є фінансово-економічний. Засобами багатомірного статистичного аналізу доведено, що головними факторами, які формують інвестиційну привабливість, є стратегічна і тактична рентабельність [3].

 Посиленню обгрунтованості прийняття рішень в області інвестування буде сприяти визначення ризику внутрішнього та зовнішнього середовища, яке можна оцінити за допомогою експертних методів на основі кількісного показника, що враховує додаткові напрямки: відсутність конкуренції на ринку постачальників сировини та матеріалів, техніко-технологічна залежність від суміжних галузей, наявність податкових і митних пільг.

 Для вибору стратегії інвестування підприємства в умовах ринкового середовища доцільно застосовувати портфельні методи, які дозволяють обрати оптимальну стратегію інвестування підприємства та його стратегічних центрів господарювання в залежності від рівня інвестиційної привабливості і рівня ризику капіталовкладень.

         Для підприємств,  найбільш доцільним буде застосування ефективного реального інвестиційного портфеля за критерієм максимальної прибутковості інвестиційних вкладень за одиницю часу при найбільш досяжному використанні інвестиційних ресурсів, застосування якого дозволить вирівняти економічний розвиток стратегічних центрів господарювання підприємств, досягти необхідного рівня синхронізації їх функціонування, підвищити економічну ефективність діяльності підприємств.

 

Список використаних джерел

1.     Литвиненко В. К. Проблеми оптимізації національного й іноземного інвесту­вання промислових підприємств в Україні // Зб. наук. праць. Вип. 49 / Відп. ред. В.Є.Новицький. – К.: ІСЕМВ НАН України. – 2006. – С. 116–124.

2.     Задорожний З. В. Економічна сутність інвестицій в умовах ринкової економіки // “Наукові записки”.  Тернопільського державного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Економіка. – 2007 р. – № 7. – С. 99-105.

3.     Гуцал І.С., Деякі проблеми оцінки ефективності інвестиційних програм // Методологія економіко-статистичного дослідження в умовах ринку. – Матеріали науково-практичної конференції. – Тернопіль: ТАНГ. – 2007

4.   Ткаченко Н.М., Кучерук О.А. Аналіз стану і можливості     інноваційного розвитку українських підприємств [http://www.rusnauka.com/PNR_2006/Economics/10_tkachenkokucheruk.doc.htm - 23k]