Лобач В.В.

Науковий керівник: Гайдукова О.О.

Буковинська державна фінансова академія

ЄВРОРЕГІОН “ЧОРНЕ МОРЕ” ЯК ПРОЯВ ТРАНСКОРДОННОГО СПІВРОБІТНИЦТВА УКРАЇНИ І ЄС

Транскордонне співробітництво є одним із важливих аспектів регіональної політики України. Відносини українських регіонів із закордонними партнерами сприяють формуванню цілої низки ініціатив, що вирішують економічні, гуманітарні, соціальні, культурні та інші проблеми.

Питання транскордонної співпраці є надзвичайно актуальним для України. Адже вона має кордони з багатьма державами і 19 областей України є прикордонними. Тому для цих  областей транскордонне співробітництво є одним із пріоритетних напрямків діяльності.

Одним із перспективних напрямків розвитку транскордонного співробітництва є діяльність місцевих органів влади в рамках єврорегіонів, яка здійснюється з метою об’єднання зусиль в економічній, соціальній, науковій та екологічній сферах. Водночас, можливості єврорегіонів як провідних суб’єктів транскордонного співробітництва України недооцінюються місцевою владою.

Метою даної роботи є аналіз відносин України ї ЄС у контексті транскордонного співробітництва, а саме, на основі функціонування єврорегіону “Чорне море”.

На даний момент на території України існує вісім єврорегіонів: “Буг”(1995р.), “Карпатський єврорегіон”(1993р.), “Нижній Дунай” (1998р.), “Верхній Прут” (2000р.), “Дніпро” (2003р.), “Ярославна” (2003р.), “Слобожанщина”(2003р.) та “Чорне море”(2008р.).

Існує багато праць вітчизняних науковців, які досліджували діяльність єврорегіону “Чорне море” в контексті транскордонного співробітництва України і ЄС: В.І. Хількевич, Є.О. Лосев “Основні тенденції розвитку ситуації в Чорноморському регіоні. Загрози і виклики Україні”; В.А. Редькіна “Європейське співтовариство та перспективи економічного розвитку Чорноморського регіону”; І.О. Іртищева “Стан та тенденції розвитку Причорноморського регіону” .

Дана робота присвячена єврорегіону “Чорне море”, який об’єднує прикордонні території дев’яти країн (Болгарію, Вірменію, Грецію, Грузію, Молдову, Російську Федерацію, Румунію, Туреччину та Україну). До складу Чорноморського регіону від України входять Одеська, Миколаївська, Херсонська, Запорізька, Донецька області, Автономна Республіка Крим, а також місто Севастополь. При цьому, Одеська область є учасницею єврорегіону «Нижній Дунай» та потенційним членом єврорегіону «Чорне море».[1]

Основними цілями єврорегіону є: захист спільних інтересів членів та підготовка спільної стратегії розвитку; обмін досвідом та ноу-хау; підготовка спільних програм та стратегій розвитку, а також реалізація дій, спрямованих на їхню імплементацію; розвиток соціальної та економічної діяльності, повага до навколишнього середовища.

Дані цілі будуть реалізуватися у таких галузях: демократична стабільність; захист навколишнього середовища, рибальства, захист екології Чорного моря та річок басейну від виливів нафти, забруднень; розвиток інфраструктури; інвестування сфери поновлювальної енергетики; моніторинг ризиків морського транспорту та прибережних зон; керування потоками міграції; підтримка ініціатив в галузі туризму; багатосторонні програми в галузях культури, науки, освіти, охорони здоров'я, спорту, справ молоді. [2]

У відносинах між самими чорноморськими країнами простежуються дві протилежні тенденції – прагнення до співпраці та конкуренція, що певною мірою гальмує розвиток регіонального співробітництва. Тому не дивно, що у пошуках шляхів розв’язання власних проблем країни цього регіону дедалі більше звертають свої погляди на об’єднану Європу. З іншого боку, інтерес Європейського Союзу до Чорноморського регіону останнім часом також значно

посилився.

Взаємодія ЄС із чорноморськими країнами здійснюється на таких напрямах: розширення ЄС за рахунок країн Південно-Східної Європи;

активізація процесу вступу Туреччини до ЄС, політика сусідства.

Безпосередній вплив ЄС на Чорноморський регіон здійснюється передусім завдяки функціонуванню єврорегіонів «Карпатський», «Верхній Прут», «Нижній Дунай», а також формуванню системи міжнародних транспортних коридорів. Кабінет Міністрів України вже розглядав проект створення транспортної комунікації «Європа - Україна - Азія» (Франкфурт - Краків - Львів - Дніпропетровськ - Алмати), проте реальних зрушень щодо реалізації цього проекту поки що не відбулося. В результаті виникла реальна загроза перехоплення ініціативи у створенні транспортного коридору іншими країнами, такими як Вірменія, Азербайджан, Грузія, Росія, Румунія.

Як один із варіантів регіонального співробітництва між чорноморськими країнами розглядається проект створення Форуму з безпеки Чорноморського регіону – своєрідної структури, яка могла б, використовуючи напрацьований попередній досвід, значно посилити регіональну безпеку. Досвід, накопичений країнами Південно-Східної Європи, та їхня участь в програмі «Партнерство заради миру» могли б стати підґрунтям для реалізації такої ідеї. [3]

В даний час вирішальне значення для України в регіоні має створення зони вільної торгівлі в контексті формування європейського економічного простору, створення високоефективних транспортних систем і коридорів, ліній морських торговельних комунікацій для транспортування  вуглеводнів з Близького Сходу і Каспію в країни Західної Європи. Своєчасне і позитивне вирішення вищевикладених проблем надасть можливість Україні взяти активну участь в процесах регіональної співпраці, зміцнити двосторонні відносини з країнами Чорноморського регіону – учасниками реалізації регіональних економічних проектів, забезпечити свої торговельно-економічні інтереси, удосконалити транспортну інфраструктуру і розвинути прикордонне співробітництво.

Комісія Європейських спільнот в квітні 2007 року розробила нову ініціативу регіонального співробітництва „ Black Sea Synergy”, яка ставить за мету посилення співпраці між країнами Чорноморського регіону та ЄС.

Центральне місце в даній програмі займає гармонізація морської політики

держав Чорноморського регіону. Програмою передбачено створення мережі кластерів взаємопов’язаних галузей море-господарського комплексу, які мають забезпечити взаємодію між сектором послуг, промисловістю та науковими інститутами. Для організації діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, спрямованої на досягнення конкретної економічної мети, доцільно в рамках єврорегіону „Чорне море” створити морський транскордонний кластер, який би охоплював приморські регіони країн Чорноморського басейну.

Басейн Чорного моря є часткою загальноєвропейського транзитного транспортного коридору, який в майбутньому повинен простягтися до країн Центральної Азії через реалізацію проекту TRACECA та інших перспективних проектів. Чорноморський регіон в даний час перетворився на перехрестя шляхів наркотрафіку і торгівлі зброєю – це об’єктивно веде до різних проявів деструктивної, зокрема терористичної, діяльності. А це у свою чергу в тій чи іншій мірі підриває Європейську політику сусідства , засновану на специфічній ідентичності країн на базисі реалій глобального і регіонального порядку, економічних ресурсах і політичній енергії країн регіону, а також посилює корупцію і злочинність, ослабляє владу закону та міжнародну стабільність.[3]

Основними пріоритетами розвитку відносин в єврорегіоні “Чорне море”

є: затвердження демократії і безпеки в регіоні, розширення і поглиблення співпраці в рамках ЧЕС і ГУАМ, розширення двостороннього і багатостороннього співробітництва країн регіону з питань спільної енергетичної політики, транзиту енергоносіїв, активізація взаємодії з європейськими регіональними організаціями у формуванні субрегіональних систем колективної безпеки на користь всіх держав Чорноморського регіону, врегулювання «заморожених» конфліктів.

З метою посилення впливу європейської інтеграції на регіональне співробітництво необхідно активізувати зусилля як країн басейну Чорного моря, так і європейських організацій. Використовуючи різні інструменти фінансування, країни Чорного моря мають включити в порядок денний формування цього механізму і розробити список пріоритетних проектів регіонального співробітництва в Чорноморському регіоні для їх врахування в бюджеті ЄС. Передусім слід намагатися заручитися підтримкою країн-членів

ЄС, які безпосередньо зацікавлені в посиленні чорноморської політики ЄС.

З іншого боку, Європейський Союз також має проводити більш зацікавлену політику відносно Чорноморського регіону, моделюючи чорноморські регіональні ініціативи за прикладом балтійських. Це допомогло б зміцнити привабливість ЄС в регіоні, інституалізувати відносини ЄС - ЧЕС. Стосовно питань співробітництва в сфері безпеки, то ЄС мав би ретельніше вивчити ініціативу країн Чорноморського регіону щодо спільного забезпечення безпеки трубопроводів, які проходять територією цих держав. За умови цілеспрямованої дипломатичної діяльності присутність ЄС в Чорному морі могла б стати стримуючим стабілізуючим чинником.

Отже, на мою думку, безліч проблем регіонального співробітництва в Чорноморському басейні можуть бути розв’язані тільки спільними зусиллями чорноморських держав та Європи. Їх розв’язання можливе за умови створення соціальних, політичних та економічних передумов для динамічного та стабільного розвитку країн регіону. Чорноморські країни мають активніше ініціювати проекти, які стимулювали б співробітництво в рамках вже існуючих програм і підвищували б зацікавленість до себе на шляху до інтеграції з об’єднаною Європою. Зі свого боку, Захід теж має використовувати всі свої можливості багатостороннього співробітництва з неоднорідним і нестабільним Чорноморським регіоном.

Список використаної літератури:

1. Європейське співтовариство та перспективи економічного розвитку Чорноморського регіону / В.А. Редькіна // Інвестиції: практика та досвід.-2008. - №23, с. – 45-48.

2. Стан та тенденції розвитку Причорноморського регіону/ І.О. Іртищева// Регіональна економіка. – 2009 р. - №1.

3. Основні тенденції розвитку ситуації в Чорноморському регіоні. Загрози і виклики Україні. /В.І. Хількевич, Є.О. Лосев.//Держава та регіони. –2009. –№3.