Экономические науки /Экономика підприємств
К. е. н., доцент Глібов Р.В., студентка Гончарук
М.Ю.
Житомирський
національний агроекологічний університет
Конструктивні напрями підвищення конкурентоспроможності
підприємств аграрного сектору економіки в контексті інтеграції України в ЄС
Ефективна інтеграція вітчизняної економіки у
світове господарство може відбутися лише за рахунок досягнення високого рівня
загальної конкурентоспроможності країни, регіону, галузі,
конкурентоспроможності її господарюючих суб'єктів, а також
конкурентоспроможності продукції та послуг, що виробляються вітчизняними
аграрними підприємствами на внутрішньому та зовнішньому ринках.
Важливість та актуальність посилення
конкурентоспроможності підприємств АПК України на європейському ринку пояснюється
такими факторами, як: підвищення цін на сільськогосподарську продукцію (40% за
2007 р.) внаслідок загострення світової продовольчої кризи та збільшення
виробництва й використання біологічного палива, що обумовлює збільшення
потенційного попиту на вітчизняну продукцію; зростання попиту у європейських
країнах на органічну продукцію (вирощену без використання синтетичних
хімікатів, гормонів росту, генетично модифікованих організмів (ГМО), та яка
переробляється без використання консервантів, барвників, стабілізаторів),
причому ціни на таку продукцію вищі на 20 – 50%, в той час, як для її
вирощування в країнах ЄС використовується лише 3,5% загальних
сільськогосподарських площ. Зважаючи на те, що в Україні вся вироблена
сільськогосподарська продукція є органічною, вітчизняні агропідприємства є
потенційними експортерами цієї продукції на ринки країн ЄС; лише 20% виробленої
в Україні аграрної продукції споживається в межах держави, а решту 80% можна
експортувати; експорт сільськогосподарської продукції становить 21% усього
експорту України до країн ЄС, причому країни ЄС є найбільшим імпортером
сільськогосподарської продукції у світі (обсяги імпорту цієї продукції до країн
ЄС більші, ніж до Японії, Канади, Австралії, Нової Зеландії разом, і сягнули 67
трлн. євро у 2006 р.).
У зв’язку з цим, доцільно виділити окремі заходи
направлені на підвищення конкурентоспроможності підприємств у різних секторах
АПК: для зернових та насіння соняшнику − скорочення маркетингових витрат
та вирішення питання відшкодування податку на додану вартість для експортерів; для
цукрової галузі − розробка програми реформування галузі та
перепрофілювання і переоснащення неперспективних заводів; для молочного сектору
− підвищення техніки та адаптування товарів до вимог законодавства ЄС з гігієни
та якості; для м'ясного сектору − впровадження новітніх технологій, а
також підвищення ветеринарно-санітарних вимог до м'ясної продукції [2].
Крім того, з метою посилення
конкурентоспроможності вітчизняної продукції необхідно здійснити такі заходи: відпрацювати
фінансово-кредитну, податкову й цінову політику в агропромисловому виробництві;
гармонізувати вітчизняні стандарти на сільськогосподарську продукцію згідно
стандартів ЄС; підвищити ефективність роботи маркетингових і управлінських
служб; налагодити співпрацю між виробниками сільськогосподарської продукції та
дослідними установами; удосконалити антимонопольне законодавство стосовно
формування ринкових відносин і розвитку конкуренції.
Важливою умовою ефективного розвитку аграрних
підприємств України є розширення інвестування інноваційних процесів та
удосконалення інвестиційної політики держави. Однак слід визнати, що нині
процес інвестиційного забезпечення сільськогосподарського виробництва
знаходиться у стані затяжної кризи (лише 8-10 %). За оцінками фахівців
Міністерства аграрної економіки України, загальна потреба в інвестиціях у
сільське господарство та інші галузі АПК перевищує суму, еквівалентну 35 млрд.
дол. США, у тому числі: на оновлення машинно-тракторного парку – 4 млрд., у
цукрову галузь - близько 12 млрд., на переоснащення борошномельної галузі – 2,1
млрд. дол. Інвестування в обсязі понад 1 млрд. дол. США потребують м'ясо- та
молокопереробні підприємства, масложирова галузь[1].
Продовольчий підкомплекс відіграє значну роль в економіці України і вирішенні
проблеми забезпечення її населення продовольством. Однак, частка цієї сфери АПК у загальних
інвестиціях народного господарства є досить малою. Зокрема, у 2001 р. вона
становила 11,5 %, у 2002 р. – 13,3 %, у 2003 р. – 12,1 %, у
2004 р. – 11,1 %, у 2005 р. – 12,3 %, у 2006 р. – 5,8 %, у 2007 р. – 10,5 %,
тобто коливалася від 5,8 % до 13,3% [2]. У зв’язку з цим, в бюджеті
сільськогосподарських, переробних підприємств продовольчого підкомплексу АПК необхідний
додатковий капітал в найближчій перспективі не з’явиться.
Джерелами фінансування інвестицій в основний
капітал є: власні кошти підприємств та організацій, кошти державного й місцевих
бюджетів, іноземних інвесторів, населення, кредити банків й інші джерела
фінансування. Враховуючи скрутний фінансовий стан більшості аграрних підприємств,
у сучасних умовах доцільним є залучення іноземних інвестицій.
В умовах нестачі внутрішніх ресурсів для
поліпшення інвестиційного клімату в Україні прямі іноземні інвестиції
виступають дієвим інструментом оновлення технічного забезпечення існуючого аграрного
виробництва, служать ефективним стимулом економічного зростання, важелем
підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку і плацдармом для
інтеграції України в ЄС. Державна підтримка інноваційних процесів в АПК має
бути пов'язаною не лише з використанням ефективних технологій фінансового
регулювання, а й базуватися на точному визначенні перспективних об'єктів
бюджетного фінансування та кредитування.
Література
1. Резнік Н.П. Передумови інвестиційно-інноваційного розвитку аграрної
сфери // Формування ринкових відносин в Україні. – 2008. – № 5 (84). – с.
115-119 .
2. Березін О.В. Продовольчий ринок України: теоретико-методологічні засади
формування і розвитку: монографія. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 184 с.
