Д’якур М.В.

Буковинська державна фінансова академія

М. Чернівці

Монополізація економіки України: проблеми та шляхи вирішення

У сучасних умовах господарських відносин конкуренція на товарних ринках привертає пильну увагу не тільки спеціалістів, але і широких прошарків населення. Тому на даному етапі величезне значення має створення і удосконалення законодавчої бази з приводу регулювання монополістичних процесів і конкуренції, розуміння населенням України необхідності економічних реформ у даній сфері.

Основними вченими, які займались вивченням монополій є: Ю. Архангельський, Р. Грецький, В. Лагутін, О. Перваков, В. Полуянов І., І. Пороховнік та інші.

Необхідно зазначити, що монополії як господарські організації відіграють вагому роль у соціально – економічному розвитку будь – якої країни. А саме:

По – перше монополіст може мати переваги у виробничо – збутових витратах завдяки вигодам від масштабів виробництва та інновацій.

По – друге, за певних умов випуску продукції монопольної фірми може перевищувати обсяг виробництва при конкуренції, а монопольна ціна не обов’язково буде максимально можливою.

По – третє, величезні монополістичні об’єднання вносять вагомий вклад у ВВП країни, забезпечують конкурентоспроможність національної економіки. Прикладом цього є підприємства – монополісти нафтогазової галузі, електроенергетики, металургійного комплексу.

По – четверте, фірма – монополіст може бути інноваційно активнішою, ніж фірма, яка функційноє у конкурентній галузі.

Проте поряд з позитивними наслідками монополія все ж таки розглядається як негативне явище і несе за собою такі негативні наслідки:

По – перше, монополіст вважає за доцільне продавати менший обсяг продукції та призначати вищі ціни, ніж це зробив би конкурентний виробник. Тому споживачі змушені сплачувати свого роду монопольний податок, оскільки ціни на продукцію встановлюються вищі, ніж середні витрати на виробництво. Цей „податок” становить економічний прибуток монополіста.

По – друге, оскільки монополіст – це, як правило, велике підприємство, то на розмірі середніх витрат може позначитись ефект масштабу. Інколи нижчі середні витрати навіть з урахуванням економічного прибутку, який закладає у ціну монополіст, можуть трансформуватися у нижчі ринкові ціни на продукцію монополіста порівняно з цінами конкурентної фірми. Однак така ситуація складається досить рідко.

По – третє, монополія суперечливо впливає на науково – технічний прогрес. З одного боку, масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на проведення наукових досліджень та розробку нових технологій. Більшість сучасних відкритів, дійсно зроблено за участю монополій. Однак у чистого монополіста немає постійних стимулів до науково – технічного прогресу, тому він може дозволити собі бути неефективним.

По – четверте, чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію. Так, електропостачання населенню та підприємствам в Україні відбувається за різними тарифами, зниження тарифів на пасажирські перевезення перекриваються Укрзалізницею за рахунок підвищених тарифів на перевезення вантажів тощо.

Тому на державному рівні існують такі шляхи подолання монополізму:

1. У разі суспільної необхідності та з метою усунення негативного впливу на конкуренцію органи державної влади здійснюють заходи антимонопольного регулювання відповідно до вимог законодавства та заходи демонополізації економіки, передбачені відповідними державними програмами, за винятком природних монополій.

2. Органам державної влади та органам місцевого самоврядування забороняється приймати акти або вчиняти дії, спрямовані на економічне посилення існуючих суб’єктів господарювання – монополістів та утворення без достатніх підстав нових монопольних утворень, а також приймати рішення про виключно централізований розподіл товарів.

3. Реорганізація монопольного утворення, що підлягає примусовому поділу, здійснюється на розсуд суб’єкта господарювання за умови усунення монопольного становища цього утворення на ринку.

4. Проти монополій застосовується високе оподаткування монопольних прибутків, контроль за цінами на продукти виробництва монопольних утворень, переведення монополій у державну власність, адміністративне покарання за порушення антимонопольного законодавства, здійснення демонополізації, розукрупнення монополій.

Українська економіка відрізняється високим рівнем монополізму. Але на відміну від більшості країн світу переважний шлях формування монополізму в Україні – не укрупненням конкуруючих підприємств, а в результаті переходу підприємств – гігантів у недержавні форми власності.

Реалізація конкурентної політики впродовж останніх років дала можливість утвердити конкурентні відносини на більшості товарних ринків України. Проте проблема монополії все ж таки не зникла і монополізація економіки України ще залишається досить високим.

За даними Антимонопольного комітету [4] можна виділити найбільш монополізовані галузі України.

1. Паливно-енергетичний комплекс належить до найважливіших стратегічних галузей національної економіки. Разом із тим, на його ринках існують об’єктивні передумови для порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

2. Також спостерігається монопольне становище на ринку реалізації світлих нафтопродуктів. Сюди можна віднести ТОВ „Оптіма Трейд” та ВАТ „Укрнафта”, які займали монопольне становище на ринках роздрібної торгівлі бензином та дизельним пальним.

3. Ринок послуг із реалізації авіаційного пального. На цьому ринку існують такі підприємства – монополісти: АТ “Укртатнафта” (м. Кременчук, Полтавська обл.), ЗАТ “Спільне українсько-голландське підприємство “КРЕБО” (м. Кременчук, Полтавська обл.).

4. Вугільна галузь. У 2009 році була прийнята постанова “Про особливості закупівлі вугілля кам’яного”, яка надала статус єдиного продавця вугілля для потреб металургійного комплексу, коксохімічної промисловості підприємству ДП „Вугілля України”. А це фактично усуває конкуренцію на ринку вугілля. [4]

5. Окрема проблема – це діяльність суб’єктів природних монополій. Сьогодні в Україні налічується 10 загальнодержавних і понад 2300 регіональних природно монопольних ринків. [3, 60]

Антимонопольний комітет України визначив десять суб'єктів природних монополій: Національна енергетична компанія Укренерго, Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), НАК Нафтогаз України в особі ВАТ Укртранснафта, НАК Нафтогаз в особі дочірньої компанії Укртрансгаз, українське державне підприємство Укрхімтрансаміак, Украерорух, ВАТ Одеський припортовий завод, Укрпошта, ВАТ Укртелеком.

Таким чином, монополізм має суперечливі економічні наслідки. Однак незаперечним є те, що він підриває конкуренцію як основу ринкового саморегулювання. Тому однією з функцій держави в сучасних умовах вважається обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.

Список використаної літератури:

1. Архангельський Ю., Чи є шкода від монополії? / Ю. Архангельський / / Економіка України. - 2006. - № 11. - с. 62 - 69

2. Биконя С.Ф., Поведінка монополій в умовах перехідної економіки / С.Ф. Биконя / / Актуалтні проблеми економіки. – 2005. - №5 (47). – с. 4 - 14

3. Лагутін В., Шкода від монополії і користь від конкуренції: чи все так просто? / В. Лагутін / / Економіка України. - 2007. - № 4. - с. 55 - 61

4. Офіційний сайт Антимонопольного комітету України - www.amc.gov.ua