Буковинська державна фінансова академія

УКРАЇНА ТА МІЖНАРОДНИЙ ТУРИЗМ

Вступ. В ХХІ столітті туристична галузь стала потужною ланкою економічного розвитку як окремих країн, так і в світі загалом. Пріоритети розвитку туристичної сфери охоплюють такі можливості, як: підвищення якості життя громадян, зменшення плинності кадрів, значне поповнення бюджетів різних рівнів, захист та ефективне використання природних багатств і сприяє укріпленню авторитета країни на міжнародному рівні.

Туризм – це багатогранне явище, що поєднує економічні, соціальні, культурні та екологічні аспекти та тісно поєднується з багатьма галузями економіки, завдяки чому проявляється його провідне місце у соціально-економічному житті країн і народів. Попит на туристичні послуги формується в основному в європейських країнах (92,7%), де основним туристичним блоком виступає ЄС, а на другому місці знаходиться Східна Азія та Тихоокеанський і Американський регіони. Щодо України, то вона використовує свої унікальні туристичні послуги лише на 10% [1].

Аналіз досліджень та публікацій з проблеми. Свої дослідження та аналіз по туризму, як в країні, так і поза її межами проводили такі вчені-науковці, як: Г.П. Науменко, Є.В. Самарцева, О.О. Бей, І.П. Лазарев, які збагатили наукову українську спадщину своїми науковими працями: «Україна відкрита для інвестицій», «Міжнародний туризм та Україна», «Туристичні можливості України на сучасному етапі» та інші [3].

Метою статті є аналіз сучасного стану та перспектив розвитку міжнародного туризму України відносно інших країн на міжнародному рівні.

Постановка завдання:

· здійснити оцінку туристичної привабливості України;

· розглянути теоретичні аспекти туристичної галузі України;

· запропонувати порядок реалізації заходів щодо вдосконалення міжнародного туризму в регіонах країни.

Актуальність даної теми полягає в тому, що в умовах зростаючої глобалізації та інтеграції туристична галузь займає значну частину в економіці та поповнює ВВП країн. Україна має особливе географічне розташування та рельєф, сприятливий клімат та природо-ресурсний потенціал, що дають можливості розвивати туризм як в середині країни, так і між країнами. Туризм розширює торгівлю, транспортні перевезення, спонукає до розбудови нових доріг, туристичних баз, розвитку ринкових відносин, а також міжнародного співробітництва, завдяки чому країни стають світовими лідерами серед інших.

Значного розвитку туризм, як одна із форм міжнародного співробітництва, досягає у жовтні 1998 року у Ванкувері на І Всесвітній конференції «Туризм як впливова сила збереження миру», де вперше прозвучав заклик до пропаганди і поширення мирного туризму як гаранта миру та безпеки, що впливає на громадян різних країн, їхню економіку, культуру, традиції. На нього припадає 10% виробленого у світі ВВП, 35% світової торгівлі послугами; ним акумульовано 10% світових капіталовкладень [3]. Очікується, що зайнятість у туристичній сфері світового господарства до 2014 року сягне 8,6% працездатного населення Землі. До 2020 року кількість туристичних поїздок може зрости порівнюючи з іншим періодом утричі [2].

З метою активізувати та збільшити розвиток туризму, було прийнято і затверджено «Державну програму розвитку туризму на 2002-2010 роки», в якій проголошувалося, що одним із найважливіших напрямів держаної політики в туристичній галузі є підвищення ефективності інформаціно-комунікаційної інфраструктури, створення позитивного іміджу України як туристичної держави та просування туристичного продукту на внутрішньому та міжнародному ринках за допомогою фінансовій підтримці підприємств та організацій туристичної галузі з боку центральних і місцевих органів виконавчої влади. Україна має багатий туристичний потенціал, але в даний час не належить до світових лідерів.

На дану ситуацію впливають ряд внутрішніх чинників:

1. низький рівень обслуговування;

2. технологічна відсталість галузі;

3. низький рівень комунікації в туристичній інфраструктурі;

4. відсутність цілісної системи державного управління туризму у регіонах;

5. низький обсяг капіталовкладень;

6. практично відсутні інноваційні проекти та наукові дослідження щодо розвитку туризму.

Головними зовнішніми чинниками, що стримують розвиток туризму в Україні є недосконалість нормативно-правового поля, зокрема, правил і умов перетину кордонів іноземцями, і, як наслідок, відсутність необхідних інвестицій для розвитку туризму через несприятливий інвестиційний клімат.

Із врахуванням вище зазначених факторів, державним органам України необхідно було застосувати певні заходи щодо подолання негативних явищ у туристичній галузі і вивести країну з другорядного стану у стан лідера на міжнародному рівні. Підґрунтям стала «Державна програма розвитку туризму на 2002-2010 роки». Співробітництво у сфері туризму має ґрунтуватися щодо таких напрямків: розробка спільних концепцій розвитку туризму; розвиток єдиного інформаційного простору; технічна та технологічна кооперація; стандартизація якості послуг; безпека туристів; впровадження навчальних програм та стажування для спеціалістів туризму. Для України членство в ЄС відкрило б великі можливості використання організаційно-фінансового механізму для підвищення економічної ефективності національної туристичної галузі.

За прогнозами експертів очікується, що кількість міжнародних подорожей на кінець 2010 року становитиме 937 осіб, порівняно із 2009 роком – 643 особи [3, с. 158].

Крім того, туристичний сектор України характеризується генеруванням туристичних потоків з таких країн, як: Росія, Польща, Білорусь, Угорщина, Молдова, Румунія, Словаччина, США та Узбекистан. Найбільшу частку у загальних туристичних потоках замає Росія (31,4%), а найменшу – Узбекистан (0,3%). Така значна залежність від туристичного ринку Росії пояснюється тим, що між Росією та Україною проводиться значний обсяг туристичних обмінів, що зумовлений спільним кордоном.

Нині Україна розвиває міжнародне співробітництво у рамках СОТ, СНД, організації Чорноморського економічного Співробітництва, Центральноєвропейської ініціативи, співпрацює з ЄС, Радою Європи, Радою держав Балтійського моря тощо. Метою співробітництва є створення єдиного туристичного простору як зони вільної торгівлі туристичними послугами та свободи туристичного руху; ефективне використання туристично-рекреаційного потенціалу для інтенсифікації туристичних потоків; розробка спільного конкурентоспроможного туристичного продукту країн-учасниць та підвищення економічної ефективності туризму як передумови соціально-економічного розвитку країн.

Власні пропозиції: Створити в країні одне єдине Міністерство туризму, яке б відповідало за формування та реалізацію туристичної політики країни, завдяки чому зменшилося б оподаткування підприємств туристичної галузі; запровадження наукового центру розвитку туризму для підвищення кваліфікації кадрів туристичної галузі; удосконалити рекламування національного туристичного продукту у відповідності до міжнародних стандартів; створити Туристичний кодекс України, який би містив всі закони та нормативно-правові акти, що полегшило б пошук відповідної бази і став би офіційним документом в країні.

Висновок: Необхідно зазначити, що Україна має потужний туристичний потенціал, який практично треба удосконалювати: наявна матеріальна база, дороги, сервісне обслуговування туристичних закладів не відповідає загальним міжнародним стандартам. Потребують прийняття додаткових законодавчих актів, які компенсуються прийнятою «Державною програмою розвитку туризму на 2002-2010 роки», але їх реалізація гальмується браком інвестицій та уваги зі сторони державних органів влади.

Отже, причинами зростання туризму в країні є: зростання добробуту населення; зростання масштабу студентського туризму, як результат розвитку міжнародних освітніх зв’язків; зростання кількості вільного часу у працюючого населення внаслідок зниження тривалості робочого тижня і зростання тривалості відпусток.

Література:

1. Прейгер Д., Малярчук І. Розвиток іноземного туризму в Україні // Економіка України. – 2009. - №8.

2. Візерський С. Туристичні можливості України як спосіб залучення інвестицій у готельне господарство // Економіка та Держава. – 2009. -№10.

3. Криховецький І. Туризм як економічна, соціальна галузь та джерело матеріального і духовного розвитку суспільства // Регіональна економіка. – 2010. - №1.

4. Про затвердження Державної програми розвитку туризму на 2002-2010 роки: Постанова Кабінету Міністрів України.