Буковинська державна фінансова
академія,Україна
ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ СТРАТЕГІЇ АПК УКРАЇНИ
На
сучасному етапі агропромисловий комплекс України зазнає нестачу інвестиційних
ресурсів для підтримки родючості ґрунтів, відновлення і придбання основних
засобів виробництва, впровадження нових технологій, поліпшення соціальної і
виробничої інфраструктури села, і в остаточному підсумку, забезпечення
продовольчої безпеки країни. Залученню та раціональному використанню
інвестицій, які направлені на стабілізацію виробництва і подальший розвиток АПК
України, відводиться важлива роль. Тому важливо зрозуміти економічну сутність
цього процесу, сформувати чіткі механізми його фінансового забезпечення.
Ефективним інструментом управління інвестиційною
діяльністю в АПК є інвестиційна стратегія. Інвестиційну стратегію можна
представити як генеральний план дій у сфері інвестиційної діяльності підприємства,
що визначає пріоритети її напрямів і форм, характер формування інвестиційних
ресурсів і послідовність етапів реалізацій довгострокових інвестиційних цілей.
Незважаючи на те, що розвиток АПК є
дуже важливим, сьогодні ця галузь знаходиться у глибокій депресії.
Низькорентабельне сільське господарство з яскраво вираженим сезонним характером
виробництва, яке залежить від природних умов, є найбільш проблемною галуззю
економіки, порівняно з промисловістю та сферою послуг.
Варто сказати, що особливостями сучасного стану АПК України є: накопичення та
загострення суперечностей економічного і політичного характеру; масова
збитковість сільськогосподарських підприємств; повільні темпи реформування
аграрного сектору економіки; збереження тенденції до звуженого відтворення.
Несприятливе становище України на
світовому інвестиційно-кредитному ринку є причиною низької активності іноземних
інвесторів щодо вкладення капіталу в сільське господарство. Основними негативними чинниками
такого становища є: недосконала законодавча база; нестабільна політична ситуація; недосконалість податкового законодавства; недостатній рівень розвитку фінансового
ринку; недосконалість ринкового механізму; відсутність системи страхування інвестицій.
Вагомими проблемами, які
відлякують як іноземних та і українських інвесторів від аграрного сектору, є
невирішеність питань, щодо ринку землі, відсутність перспективи сприятливого
оподаткування в АПК на середньострокову перспективу, не досить чіткі критерії
державної підтримки галузі, непрогнозованість регуляторної політики держави для
бізнесу.
Підприємства
АПК, які функціонують з залученням іноземного капіталу, мають вищий рівень як
поточної, так і швидкої ліквідності, продуктивності майна та рентабельності,
хоча в цілому досягнутий рівень ефективності іноземних інвестицій є явно
недостатнім[1]. Найбільш пріоритетними й одночасно прибутковими сферами
агропромислового комплексу, у тому числі й для іноземного інвестора, є:
- впровадження високопродуктивних
технологій вирощування сільськогосподарських культур й утримання худоби та
птиці;
- відновлення і модернізація на
базі нових технологій підприємств переробної та харчової промисловості, та тих,
що займаються заготівлею та зберіганням сільськогосподарської продукції;
- розвиток сільськогосподарського
машинобудування і виробництво технологічного обладнання для м'ясо-молочної,
борошномельно-круп'яної та хлібопекарської промисловості;
- надання виробничих послуг
агропромисловим підприємствам .
Для
розширення процесу залучення іноземних інвестицій необхідно: суворо
дотримуватися визначених пріоритетів у розвитку національної економіки; мати
розгорнуті плани іноземного інвестування і механізм публічного контролю за їх
виконанням; податкові стимули: встановлення прямих додаткових пільг, відстрочка
сплати податків за інвестування капіталу; стимули, пов'язані з амортизаційними
відрахуваннями; "податкові канікули", які встановлюються на строк від
2 до 10-15 років; звільнення від сплати митних процедур по імпорту обладнання,
сировини, комплектуючих виробів; фінансові стимули: різного роду субсидії,
позики, кредити і гарантії їх надання, державне страхування; нефінансові
стимули, спрямовані на створення загальних умов ефективного функціонування
іноземного капіталу; забезпечення необхідними факторами виробництва,
інформацією та службами управління щодо розвитку транспорту та інших
комунікацій.
Алгоритм
формування і реалізації регіональної інвестиційної стратегії в АПК повинен
включати такі основні етапи: оцінка сильних та слабких сторін інвестиційної
діяльності; формування стратегічних цілей інвестування; визначення мети
інвестування; аналіз стратегічних альтернатив та розробка найбільш ефективних
шляхів реалізації стратегічних цілей інвестиційної діяльності; розробка
напрямів інвестиційної діяльності; розробка стратегії формування інвестиційних
ресурсів; конкретизація стратегії за періодами її реалізації;
соціально-економічна оцінка впровадженої стратегії; формування та реалізація
програм розвитку.
Діяльність
інвесторів в аграрному секторі економіки представлена великою кількістю
компаній, які, незважаючи на фінансово-економічну кризу, сьогодні є
найстабільнішою складовою економіки нашої держави. Перспективним напрямком
інвестиційної діяльності на підприємствах АПК є впровадження прогресивних
енергозберігаючих технологій. Останнім часом активізувалася двостороння
співпраця в АПК з представниками бізнесу японських і шведських кампаній з метою
реалізації спільних інвестиційних проектів[2].
Найбільш
вагомими мотивами здійснення інвестицій виявилися: низька ефективність
використання накопичених капіталів всередині країн-інвесторів та пошук шляхів
ефективнішого їх вкладення в інших країнах; доступ до дешевих джерел сировини
та матеріальних ресурсів; пошук нових та збереження старих ринків збуту
продукції, висока об’ємність регіонального та державного ринку з можливістю
його розвитку в майбутньому.
Стратегія інвестиційного
розвитку сільського господарства повинна базуватись на основі забезпечення
інвестора об’єктивною інформацією про стан та перспективи розвитку певного
об’єкта інвестування. Для цього відповідними інституціями повинен проводитись
регулярний моніторинг інвестиційної привабливості, результати якого мають
доводитись до уваги потенційних інвесторів як у вигляді окремих інформаційних
збірників, так і на офіційних сайтах регіональних та центральних органів
управління. Серед
причин непривабливості українського інвестиційного клімату називають повільні
темпи реформування й економіки, й законодавчої бази, а також нераціональний
розподіл внутрішніх інвестицій - приватних і державних, високі податки,
надмірне регулювання та за політизованість економіки[3].
З метою формування
сприятливого інвестиційного клімату в АПК необхідно забезпечити досягнення
стабільної макроекономічної і політичної ситуації; удосконалити відповідну
законодавчу базу; визначити пріоритети розвитку сільського господарства та
агропромислового виробництва; подолати інфляційні процеси та корумпованість і
тінізацію економічної сфери; встановити чіткі механізми регулювання
міжнародного інвестиційного співробітництва; проводити активну регіональну
політику у сфері АПК.
Список використаних
джерел:
1. Іваницька Г.Б. Ефективність іноземних інвестицій в АПК / Г.Б.
Іваницька // Науковий вісник ВДУ №3.
Луцьк: ВДУ, 2001.
2. Інвестиційна
політика [Електронний ресурс] –
режим доступу: http://www.minagro.gov.ua/page/?2.
3. Детюк Т.Г. Інвестиційний клімат в Україні/
Т.Г. Детюк //Економіка та держава №1, 2009 - с.32.