Розширення ЄС: спільний досвід та бачення майбутнього.

Кузик А.В.

Науковий керівник: Раца О.Б.

Буковинська державна фінансова академія

Гадаю, що буде логічним, якщо розпочну свою статтю з аналізу ситуації, яка склалася внаслідок непростого проходження процедури схвалення Конституційного ДоговоруЄС у країнах-членах Євросоюзу. Конкретніше - внаслідок відхилення європейської конституції під час референдумів у Франції та Нідерландах.

Не секрет, що після негативних результатів референдумів, проведених у цих державах, значно посилилися голоси євроскептиків, які говорять про необхідність припинення подальшого розширення Європейського Союзу, або, навіть, про безперспективність подальшого існування ЄС.

Де в кого в цьому контексті виникає навіть запитання, чи залишається інтеграція до Європейського Союзу актуальним завданням України, чи продовжуватиме наша держава роботу, спрямовану на підготовку до набуття повноправного членства у Євросоюзі?

Так, членство в Європейському Союзі залишається незмінною стратегічною метою України, досягненню якої підпорядковуються як зовнішній, так і внутрішній виміри державної політики України.

Для нас цілком очевидно, що результати референдумів у Франції та Нідерландах вплинуть на подальший розвитокЄС, зокрема, можуть загальмувати процес подальшого розширення ЄС, однак, на наше глибоке переконання, не можуть призвести до зупинки інтеграційних процесів на континенті.

Процес ухвалення Конституційного Договору є дуже важливим етапом, однак, повторю слова Президента України, з історичної точки зору - це лише епізод у будівництві єдиної Європи. Очевидно, що зараз Європа відчуває потребу переосмислити ситуацію, що склалася, відкоригувати свій подальший маршрут. Але поза всяким сумнівом будівництво ЄС продовжиться, хоча це і може потребувати дещо більше часу, ніж спочатку здавалося деяким європтимістам.

Варто зазначити, що Україна не розчарована процесами, які відбуваються в Європі, у тому числі тими, які супроводжують ратифікацію Конституційного договору Євросоюзу.

ЄС, який продовжує існування в нинішніх, доконституційних рамках, існує і розвивається, і його привабливість в очах країн-претендентів на вступ не зменшується.

До заслуг архітекторів Євросоюзу можна віднести зроблені ними два принципово важливі рішення. Перше - абсолютно вірно був зроблений вибір фундаменту для загальноєвропейської домівки - демократія, повага до прав людини, верховенство права, свобода ЗМІ - тобто все те, що ми звично називаємо загальноєвропейськими цінностями. І друге - була правильно розроблена стратегія будівництва ЄС. Маю на увазі, що Європейський Союз, на відміну від деяких інших міжнародних проектів, утворюється у відповідності до законів логіки - спочатку фундамент, далі стіни и лише потім - дах.

Важливо відзначити, що при створенні ЄС ніде не були порушені принципи демократії. Адже теоретично існувала можливість відмови від проведення всенародних референдумів, або, принаймні, спокуса підкорегувати їх результати. Однак цього не сталося, що зайвий раз засвідчило, що в Європі думка народу є не абстракцією, а цілком дієвим важелем впливу на рішення, що їх приймають політичні еліти.

Все це в сукупності і приваблює Україну у Європейському Союзі. Помаранчева революція яскраво засвідчила, що український народ - це цивілізований європейський народ, для якого демократичні цінності важать не менше, ніж матеріальний добробут. А ЄС у сучасному світі залишається найбільш яскравим уособленням поваги та дотримання таких цінностей.

Україна, у свою чергу, також потребує часу для відповідальної підготовки до членства в Євросоюзі. Перед нашою державою величезна кількість завдань, вирішивши які ми зможемо утвердити в Україні загальноєвропейські норми та стандарти у всіх сферах. Іншими словами наша держава також потребує часу для будівництва Європи в Україні.

Україна поза всяким сумнівом європейська держава. І у географічному, і в цивілізаційному вимірах. Це визнається і сумніву ніким не піддається.

Більше того - є досі чинна стаття 49 Договору про ЄС, яким зафіксовано, що з юридичної точки зору перешкод для перспективи вступу України до ЄС немає.

 Крім того, Україна має ще одну важливу перевагу - симпатії європейської громадськості. І не дивно, що за громадськими опитуваннями, 55 відсотків європейських респондентів виступають за вступ України до ЄС.

Ці симпатії знайшли своє формальне втілення і в резолюції Європейського парламенту від 13 січня 2005 року. Ця, без перебільшення, історична резолюція говорить про необхідність надання Україні перспективи членства в ЄС і укладення з нашою країною посиленої угоди з елементами асоціації.

Чи можемо ми в такому разі говорити, що ЄС визнає Україну своїм потенційним членом? Будемо відвертими - на сьогоднішній день ні, не визнає.

І причини такого консервативного ставлення не стільки в Україні, скільки всередині самого ЄС. Євросоюз зараз переобтяжений проблемами розширення, про які вже згадувалось.

Поява у цих умовах на порядку денномуЄС ще й українського питання стало, по-суті, додатковим серйозним викликом для ЄС. Україна це чітко усвідомлює і з розумінням ставиться до проблем розширеного Євросоюзу.

Ми реалісти і не вимагаємо від Європи обіцянок, які вона не може виконати.

Мова йде про відкриття перед Україною самої перспективи вступу до ЄС. Це, зрештою, відповідало б і інтересам самого Європейського Союзу.

У свою чергу Україна готова максимально повно використати всі ті можливості, які вже сьогодні має у своєму розпорядженні наша держава. В тому числі й інструменти Європейської політики сусідства.

Сьогодні Україна знаходиться приблизно у тому ж становищі, в якому чотирнадцять років тому були Польща, Угорщина, інші наші сусіди, які на сьогоднішній день є членами Європейського Союзу.

І ми бачимо, що їх вступ не послабив, а навпаки - посилив як їхні економіки, так і економічну потугу ЄС у цілому.

Загальновідомо, що без України процес європейської інтеграції не може бути завершений, бо без України об'єднана Європа ніколи не стане цілісною.

Підсумовуючи, потрібно особливо наголосити, що зараз визріли достатні передумови і для підвищення рівня політичної довіри між Україною та ЄС.

Попривсі недоліки Україна успішно складає іспит на демократичність та громадянську зрілість.

Нове українське керівництво докладає максимум зусиль для подальшого розвитку політичних свобод і демократії, а також для проведення в Україні євроорієнтованих реформ у всіх інших сферах.

Ми переконані, що пошуки спільних відповідей на нові виклики у Європейському континенті ще більше наблизять Україну та ЄС, відкриють нові можливості для поглиблення нашої співпраці. Але ми розраховуємо й на те, що шлях європейської інтеграції України не буде одностороннім і, що не менш важливо, не закінчиться тупиком.

Список використаної літератури:

1. Копійка В.В. Європейські інтеграційні концепції в контексті майбутнього розширення ЄС. // Актуальні проблеми міжнародних відносин – Вип.27 (Ч.І).–К.: Київський національний університет імені Тараса Шевченка. Інститут міжнародних відносин. - 2001. – С.34-53.

2. Копійка В.В. Великобританія у Європейському Союзі: очікування та наслідки. // Науковий вісник Дипломатичної Академії України. – Вип.5. – К., 2001. – С.169-176.

3. referat.repetitor.ua

4. eu.prostir.ua/news/1753/483