Виконавець: Чорний А. В.

Науковий керівник: Корнецька М. І.

Буковинська державна фінансова академія

 

СУТНІСТЬ І ПРИЧИНИ КРИЗОВИХ ПРОЯВІВ У СВІТОВІЙ ЕКОНОМІЧНІЙ СИСТЕМІ

Кризові прояви в економічних системах локально­го та світового масштабів викликають потрясіння суб'єктів господарювання вже не перше століття. Між ученими-економістами відбуваються дискусії що­до сутності цього явища в економіці, причин виникнення криз і заходів з по­долання їхніх наслідків. На сьогодні питання функціонування економічної системи без кризових проявів і питання неминучості настання кризи залиша­ються відкритими. Однак циклічність економічного розвитку, постійні коли­вання економічної активності визнаються прихильниками всіх економічних шкіл і напрямів без винятку.

Досліджуване питання достатньо ґрунтовно розроблене в економічних надбаннях провідних учених сучасності та класиків економічної думки: Дж.М. Кейнса, К. Маркса [2], А. Сміта [3] та інших. Російські та вітчизняні науковці також доволі плідно працювали над даними питаннями, зокрема А. Анікін[8], 3. Луцишин [1], С. Лямець[7], Т. Орєхова, Н. Янковський [5], які досліджували трансформацію світової фінансової системи в умовах глобалізації, теорії катастроф і економічних криз, економічні цикли та їх взаємопов’язаність з кризами у світі.

Метою дослідження є з'ясування сутності і причин виникнення проявів кри­зи в економічних системах, їх причин та наслідків, а також запропонувати бачення кризи як економічної катего­рії ученими-економістами та шляхи виходу з кризи в Україні.

Поставлена мета обумовила необхідність вирішення ряду взаємопов’язаних завдань:

–       розглянути теоретичні основи кризових проявів у світовій економіці;

–       проаналізувати причини і наслідки фінансових криз;

–       дослідити особливості розвитку кризових явищ в Україні та розглянути можливі шляхи їх подолання.

Основний напрям у теорії вивчення причин і на­слідків виникнення криз ви­значив К. Маркс у фундаментальній праці «Капітал». Він стверджував, що матеріальною основою будь-якої кризи є рух основного капіталу, з чим варто погодитися, хоча погляди інших вчених-економістів теж заслуговують на повагу та розгляд [2].

Так, кризові явища в економіці А. Сміт називав «перегрівами» економічної системи. У праці «Дослідження про природу і причини багатства народів» (1776 р.) він зазначав, що перегріви в економіці є результатом спекулятивних дій. Наприклад, спроба банків залучити покупців облігацій виплатою високих відсотків призводить до повної втрати капіталу [3].

Д. Рікардо підтримував думку тих часів про безкризову ситуацію на ринку і рівноважний стан економіки за повної зайнятості населення. Проте він не враховував можливість кризи перевиробництва (або недоспоживання). Учений зазначав, що товари завжди обмінюються на інші товари, а гроші є одини­цею обміну цих товарів. Також він наголошував на тому, що ситуація переви­робництва одного товару на ринку можлива, але цього не може статися з усіма товарами одночасно [6].

Ж.-Б. Сей у праці «Трактат політичної економії» (1803 р.) поділяв класич­ний погляд на неможливість існування всезагальної економічної кризи, а ло­кальні кризові прояви пояснював диспропорцією в роботі таких економічних феноменів, як виробництво, розподіл і споживання.

Важливо звернути увагу на нетотожність понять економічної та фінансової кризи, оскільки фінансова криза є тільки одним із структурних елементів економічної. Отже, економічна криза — більш широке поняття [6].

Зі становленням циклічності економічного руху фінансові кризи стають однією з форм прояву економічних криз. За циклічної кризи починається перенакопичення капіталу у трьох формах вираження:

-         товарного (зростання нереалізованої продукції);

-         виробничого (збільшення недовантаження виробничих можливостей, зростання безробіття);

-         грошового (збільшення кількості грошей, невкладених у виробництво).

Фінансова криза в загальному вигляді означає гостре, тимчасове погіршення більшості фінансових індикаторів, включаючи падіння кредитних ста­вок, падіння курсів фінансових активів і збільшення кількості неспроможних фінансових інститутів. Як один з елементів економічної, фінансова криза означає ситуацію, в якій фінансові інституції та установи втрачають велику частину вартості.

В цілому, фінансові кризи проявляються:

- на фондовому ринку;

- на валютному ринку;

- на ринку позикового капіталу;

- у бюджетній галузі.

Причини і наслідки фінансових криз:

1.Рефлексивність. Економічна наука вважає, що вдала інвестиція повин­на корелювати з діями інших інвесторів на ринку. Дж. Сорос назвав цю потре­бу рефлексивністю [4]. Іноді інвестори своїми очікуваннями можуть підняти вартість певної валютної одиниці, призвести банк до банкрутства тощо.

2.Леверидж (запозичення з метою інвестування) також часто стає інструментом прискорення настання кризи. У випадку, коли фінансова установа або індивід фінансує за власні гроші, це може призвести до їх втрати. Коли ж гро­ші запозичують з метою ще більшого інвестування, це може сприяти збіль­шенню доходів або призвести до банкрутства. Таким чином, леверидж збіль­шує як шанси на додатковий дохід від операцій, так і шанси на банкрутство. Оскільки банкрутство означає неспроможність компанії розрахуватися з ін­шими компаніями, леверидж іноді призводить до ланцюгової реакції банк­рутства.

3.Невідповідність за зобов'язаннями активу виникає тоді, коли ризики через борги інституціонального інвестора та активи не належним чином оцінені. Прикладом може бути ситуація, коли банк пропонує депозитні рахунки, що можуть бути будь-коли відкликані і в той же час банк використовує депо­зитні гроші на надання довгострокових позик підприємцям. Така ситуація мо­же швидко повернутися проти банку у випадку паніки чи інших економічних флуктуацій.

4.Невпевненість та ефект натовпу. Недостатня ознайомленість із новими фінансовими продуктами призводить до переоцінювання інвесторами вартості активів. Така ситуація може призвести до поглиблення кризи, адже інші інвестори, за прикладом попередніх, можуть, не розібравшись належним чином, вкласти гроші у переоцінені активи [7].

В умовах глобалізації кризові явища невідворотно набувають всеохоплюючого характеру, впливаючи на процеси в інших економічних системах та галузях. Кризові прояви в економіці України спричинили гру банківської системи із природною відсотковою ставкою за кредитами. Ця гра на пониження призвела до кредитного буму і неспроможності економічної системи до самоонов­лення. Загальна паніка населення і неспроможність оплати за кредитами, мораторій на видачу депозитів призвели до вже описаних кризових проявів і негативних наслідків для української економічної системи.

Отже, основним аспектом у кризових проявах є структурні диспропорції між рівнем виробництва та рівнем споживання. Щодо України, то основною причиною кризи є придбання активів, не забезпечених фінансовою складо­вою, що призвело до тотальної неплатоспроможності населення. Зважаючи на це, політика уряду має бути спрямована на приведення рівня виробництва та рівня споживання до балансу, необхідного для сталого зростання національної економічної системи.

З огляду на вищезазначене, автором запропоновано наступні заходи виходу з кризи в Україні:

1.     Необхідно перекрити канали вивезення капіталу за кордон (за деякими оцінками, з України щороку вивозиться не менш як 5 млрд. дол.).

2.     Залучення капіталів тіньової економіки, які становлять в Україні 45-50 % ВВП.

3.     Створити зрозумілі та прозорі умови гри для внутрішнього та іноземного інвестора, шляхом покращення існуючого законодавства та прийняття ряду нових законопроектів.

4.     Джерелом оборотних коштів може бути емісія коштів НБУ, при цьому вона має здійснюватись відповідно до випуску продукції.

5.     Відновлення довіри до банківської системи. Тут треба продовжувати співпрацю з Міжнародним валютним фондом, який продовжить співпрацю з нашою країною, якщо Україна зможе надати переконливі заходи з оздоровлення та фінансового сектора, і реальної економіки. Також потрібно:

- вимагати, щоб усі банки країни розробили плани екстреного фінансування, в яких будуть визначені можливості використання різних джерел фінансування і розроблені необхідні надзвичайні заходи зі швидкого забезпечення такого фінансування;

- розробити шляхи виходу з банківської кризи, в яких будуть визначені коригувальні заходи для різних видів банків (закриття, злиття, реструктуризація), залежно від їх розміру, а так само від характеру проблеми - ліквідність, платоспроможність, погане управління, здатність залучати капітал тощо;

- розглянути можливість внесення змін в існуючу систему гарантування банківських вкладів для підвищення довіри та з метою уникнення масового зняття депозитів, не допустивши, водночас, моральних ризиків;

- внести зміни до фіскальної, монетарної і валютної політики для підвищення упевненості в тому, що наявні проблеми перебувають у процесі розв’язання (дефіцит рахунку поточних операцій, короткостроковий борг і недоліки банківського сектора);

- упровадити всебічну програму економічних реформ для поліпшення інвестиційного клімату України і відновлення зростання;

6.     Розробити систему раннього сповіщення, яка сигналізуватиме про збільшення або зменшення ймовірності виникнення кризи.

Таким чином, аналізуючи вищевикладене, можна зробити такі висновок, що із становленням циклічності економічного зростання і розвитку ринко­вої економіки фінансові кризи стали однією з форм прояву економічних криз, невід'ємним елементом економічного циклу. Основним аспектом кризових проявів є структурні диспропорції між рівнем виробництва та рівнем споживання. Щодо, оздоровчого ефекту кризового важеля, то він наступає тепер набагато швидше, ніж раніше, і правильна державна політика під час кризових проявів в економічній системі національного рівня призведе тільки до позитивного санітар­ного ефекту в довгостроковому періоді.

 

Використана література:

1.     Луцишин З.О. Трансформація світової фінансової системи в умовах глобалізації / З.О. Луцишин — К.: ДрУк, 2002. - 320 с.

2.     Маркс К. Капитал: В 2-х т. — М.: Терра - книжный клуб, 2009. — Т. 1.- 192с.

3.     Смит А. Исследование о природе и причинах богатства народов / А.  Смит — М.: ЭКСМО, 2007. -332 с.

4.     Сорос Дж. Кризис мирового капитализма / Дж. Сорос — М.: Инфра-М, 2001. — 262 с.

5.     Янковский H.A., Макогон Ю.В., Рябчин А.М. Инновационные и классические теории ката­строф и экономических кризисов: Монография / Под ред. Ю.В. Макогона. — Донецк: ДонНУ, 2009. - 331 с.

6.     Ricardo D. On the Principles of Political Economy and Taxation. - Third edition. — London,1821.

7.     Фінанси UA: все про гроші. — Режим доступу:  http://finance.ua.

8.     Міжнародний фінансовий форум. — Режим доступу: http://www.uafr.com.ua.