Студентка 5 курсу Берестень Інна

Харківський національний економічний університет, Україна

Оцінка розвитку депозитної політики комерційних банків

Процес інтеграції кредитної системи України у світовий фінансовий простір є незворотнім і неминучим, оскільки в сучасних умовах тільки відкриті економіки спроможні до динамічного розвитку, а відтак переплетіння економік, суттю якого є міжнародний обмін продуктами, ресурсами, капіталом, технологіями, набуває життєвої необхідності. Саме таке взаємопроникнення національних господарств різних країн здатне підштовхнути українську економіку до розвитку, однак несе в собі і деякі загрози, зокрема світова фінансова криза, яка розпочалася з дефолтів за іпотечними кредитами у США, охопила практично увесь світ. Не оминули ці процеси і українські ринки. Зокрема, стрімкий розвиток ринку банківських послуг України, легкий доступ до кредитних ресурсів та курсова нестабільність, яка виникла у другій половині 2008р., призвели до збільшення неплатежів за кредитною заборгованістю та виникнення проблем з повернення депозитів, строк виплати за якими настав.

В умовах політичної та економічної нестабільності загострюється проблема ефективного розвитку банківського сектору та підтримання його ліквідності, вирішення цієї проблеми пов’язане з умінням банків залучати кошти клієнтів на депозитні вклади, раціонально розпоряджатися ними та формувати довгострокову стратегію такої роботи. Тому дослідження проблеми залучення коштів у банківську систему залишається актуальним і потребує подальшого вивчення.

Враховуючи фінансову ситуацію у країні, пріоритетними завданнями для комерційних банків є залучення ресурсів на внутрішньому ринку та утримання клієнтів. Уповільнення темпів розвитку корпоративного бізнесу, скорочення обсягів кредитування неминуче тягнуть за собою уповільнення темпів зростання основних показників у структурі прибутків від корпоративного бізнесу. І тому банки будують свою роботу в площині збільшення ефективності та якості обслуговування своїх клієнтів (зокрема домогосподарств), кошти яких поза банками є значними.

Серед головних функцій банківських установ виділяють функцію залучення грошових ресурсів суб’єктів економіки. Без достатньої ресурсної бази банки не можуть у належних обсягах здійснювати кредитування поточних потреб юридичних та фізичних осіб, реалізовувати потужні інвестиційні проекти. Формування тривкої й оптимальної ресурсної бази банківської системи країни є необхідною умовою не тільки для зміцнення позиції банківської системи, але і для забезпечення економічного зростання в цілому [5.].

Проблеми формування банківських ресурсів і управління ними аналізувалися в роботах таких відомих іноземних учених як Е.Гілл, Дж.Едвін Долан, Б.Едвардс [4] та інших. Але дослідження не завжди можливо адаптувати до сучасного стану банківської системи України. Серед українських економістів проблемами ефективності депозитної політики банків займались О.Д.Василик [1], О.В.Васюренко [2], О.В. Дзяблюк [3], О.Д.Заруба [5], Т.Т.Ковальчук [6], А.М.Мороз [9], М.І.Савлук [12], та інші. У їхніх роботах досить глибоко проаналізовано проблеми банківської системи, досліджено сучасні методи управління ресурсною базою комерційного банку. Проте недостатньо вирішеними залишаються питання оцінки ефективності залучення заощаджень населення у банківську систему України.

Метою проведеного дослідження є розгляд залучення депозитних вкладів для стабільного припливу капіталу в банки, результатом чого стане підтримання банківської ліквідності, що є надзвичайно актуальним у період нестабільності на фінансових ринках.

Завданням даної статті є визначення за допомогою коефіцієнта таксономічного розвитку рейтингу найбільш ефективних банків по залученню депозитів.

Депозити становлять основну частину залучених ресурсів банків, оскільки вони, як правило, є дешевшими, ніж не депозитні, тому кошти споживачів залишаються на сьогодні одним з важливих джерел доходу сучасних банків [11].

Світова фінансова криза негативно вплинула на розвиток банківської системи України. Основними проблемами банківських установ є погіршення загальної економічної ситуації в країні, обмеження доступу до міжнародних ринків капіталу, а також зниження рівня довіри до фінансових інститутів. Зниження обсягів капіталовкладень, обумовлене значним відпливом клієнтських коштів і обмеженням доступу до міжнародних фінансових ринків, а також певним зниженням обсягів фінансової підтримки, яку надавали іноземні материнські банки українським дочірнім установам, змушує банки запроваджувати стратегію збереження ліквідності [8].

Автором проведено аналіз динаміки депозитів до запитання для визначення таксономічного коефіцієнту розвитку. Вибіркова сукупність сформована з 15 банків на основі рейтингу Асоціації Українських Банків, які аналізувались за показниками строкових депозитів та депозитів до запитання. За допомогою таксономічного показника рівня розвитку автором здійснено порівняльну оцінку банків щодо залучення депозитних коштів. У загальному виді таксономія вирішує проблему упорядкування багатомірних об'єктів або процесів щодо заданого нормативного вектора-еталона. На основі методу таксономії, який дозволяє згорнути багатомірний статистичний матеріал, що характеризує явище в часі або у просторі, у єдину кількісну характеристику, можливим є побудова узагальнюючої оцінки складного об'єкта або процесу.

Показник рівня розвитку використовується для статистичної характеристики множини об'єктів. За його допомогою можна оцінити досягнутий у деякий період або момент часу «середній» рівень значення ознак, що характеризують явище чи процес. Таксономічний показник розвитку може набувати значення в інтервалі [0; 1], та має при цьому таку інтерпретацію: окремий об’єкт (процес) в даному періоді тим більше розвинутий, чим ближче значення узагальнюючого показника до одиниці.

Для аналізу депозитів до запитання автор використав коефіцієнти, які найбільшим чином визначають депозитний потенціал банку: відсоткова ставка по депозитам; оборотність депозитних вкладень, тривалість одного обороту депозитних вкладень; рівень осідання депозитних вкладень, коефіцієнт нестабільності депозитів, коефіцієнт використання депозитів.

Депозити до запитання є нестабільними: у будь-який час кошти з цих рахунків за вимогою клієнтів можуть бути вилучені шляхом видачі готівки, виконання платіжних доручень, сплати чеків або векселів. Разом з тим, клієнти банку не в повній мірі використовують кошти на депозитних рахунках, в результаті чого на них постійно є стабільний залишок коштів, який комерційні банки використовують для здійснення активних операцій. Оскільки відсоток за кредитами набагато перевищує розмір плати за депозитами до запитання, то банк при цьому одержує суттєвий дохід. У такому разі стає зрозумілим, чому комерційні банки одним із пріоритетних завдань розглядають роботу, спрямовану на максимальне залучення фінансово стійких та ресурсномістких клієнтів

Результати аналізу стану розвитку депозитної політики вибіркової сукупності комерційних банків України за депозитами до запитання наведено в табл. 1.

Таблиця 1

Рейтинг банків за показником рівня розвитку депозитної політики на основі депозитів до запитання

Рівень розвитку за рангом	Банк	Ранг
1	НАДРА	0,86084665
2	ОТП БАНК	0,812115898
3	ДЕЛЬТА	0,640827065
4	ОЩАДБАНК	0,641469691
5	УКРЕКСІМБАНК.	0,640406793
6	АЛЬФА - БАНК	0,632627104
7	РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ	0,621252728
8	ПРИВАТБАНК	0,610566835
9	УКРСОЦБАНК	0,610978667
10	ДОНГОРБАНК	0,614427918
11	ГРАНТ	0,604365599
12	УКРСИББАНК	0,601298127
13	ПУМБ	0,583246916
14	ВТБ - БАНК	0,571288596
15	БРОКБИЗНЕСБАНК	0,55020353

За результатами проведеного аналізу депозитів до запитання можна сказати, що найвищий рівень розвитку характерний для банків ОТП та Надра.

Важливо відмітити, що для всіх банків, які входять до вибіркової сукупності інтегральний показник знаходиться в межах норми та наближений до одиниці, що є позитивною тенденцією.

На наступному етапі дослідження автором побудовано рейтинг комерційних банків за коефіцієнтом розвитку строкових депозитів (коштів, що зберігаються на окремих депозитних рахунках у банку протягом строку, який визначається у депозитній угоді). Такі строкові депозити відкриваються усім клієнтам банку: суб’єктам господарської діяльності, центральним і місцевим органам влади, бюджетним установам, комерційним банкам і приватним особам.

Строкові депозити не використовуються для здійснення поточних платежів. Якщо вкладник бажає змінити суму вкладу - збільшити або зменшити, то він може розірвати депозитну угоду і переоформити свій строковий вклад на нових умовах.

За строковими депозитами сплачується високий депозитний відсоток, рівень якого залежить від терміну вкладу, виду внеску, облікової ставки НБУ, загальної динаміки ставок грошового ринку та інших факторів. Визначальним при встановленні величини відсоткової ставки за строковими депозитами є термін, на який розміщені кошти: чим триваліший термін, тим вища процентна ставка. Відсоткова ставка за строковими депозитами встановлюється на рівні, який не перевищує величину облікової ставки НБУ. На величину відсоткової ставки впливає і частота виплати доходу: чим рідше здійснюються виплати, тим вищий рівень процентної ставки.

Результати аналізу стану розвитку депозитної політики вибіркової сукупності комерційних банків України за строковими депозитами наведено в табл. 2.

Таблиця 2

Рейтинг банків за показником рівня розвитку депозитної політики на основі строкових депозитів

Рівень розвитку за рангом	Банк	Ранг
1	ПРИВАТБАНК	1,001227104
2	РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ	1,008127918
3	НАДРА	0,98190065
4	ПУМБ	0,872012127
5	БРОКБИЗНЕСБАНК	0,873128859
6	ВТБ - БАНК	0,83084665
7	УКРЕКСІМБАНК	0,772115898
8	ГРАНТ	0,750827065
9	АЛЬФА - БАНК	0,721469691
10	ОЩАДБАНК	0,660406793
11	УКРСОЦБАНК	0,502252728
12	ОТП БАНК	0,501166835
13	ДЕЛЬТА	0,473046916
14	ДОНГОРБАНК	0,43240353
15	УКРСИББАНК	0,412560052

Із табл. 2 видно, що найбільш ефективну діяльність проявляють банки: ПРИВАТБАНК, РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ. Також необхідно звернути увагу на той факт, що для інших банків, які представлені у вибірковій сукупності, інтегральний показник знаходиться в межах норми.

Робота банків із залучення депозитів потребує особливої уваги в сучасних умовах нестабільності, оскільки проблема ліквідності викликала труднощі з отримання фінансування на ринку капіталів, а розвиток стабільної депозитної бази допоможе стабілізувати ситуацію. Стабільний депозитний портфель забезпечить банку не тільки приплив коштів, а також буде формувати репутацію надійності. адже банківський бізнес – це особлива сфера діяльності, в якій довіра вкладників є ключовим фактором.

Література:

1. Василик О. Д. Теорія фінансів [Підручник] / О.Д. Василик - К.: НІОС, 2000. – 416 с.

2.Васюренко О.В. Современные методы управления банковскими ресурсами /О.В. Васюренко . - Харьков .: Гриф, 1997. – 600 с.

3.Дзюблюк О. В.Оптимізація управління активами і пасивами комерційного банку / О.В. Дзюблюк // Фінанси України. – 2002. - № 5 . – С.129-137.

4. Гілл Е. Деньги, банковское дело и денежно – кредитная политика./ Е. Гілл, Дж. Едвін Долан, Б. Едвардс. – Л.: Профико, 1991. - . 1991 с.

5. Заруба О.Д. Банківський менеджмент та аудит. / О.Д. Заруба . – К.: Лібра ТОВ. – 2006. – 218 с.

6. Ковальчук Т.Т. Діяльність комерційних банків. / Т.Т. Ковальчук . - К.: Знання. – 2006. – 452 с.

7. Корнєєв В.В. Фінансові посередники як інститути розвитку / В.В. Корнєєв [Монографія]. – К .: Основа, 2007. – 192 с.

8 Лис. І. Удосконалення управління ліквідністю банку в умовах світової фінансової кризи / І. Лис. // Банківська справа. – 2009. - № 4. – С.88

9. Мороз А.М. Основи банківської справи /А.М. Мороз – К.: Лібра. – 2004. – 330 с.

10. Рисін В. В. Роль депозитів населення у формуванні ресурсної бази комерційного банку / В.В Рисін // Регіональна економіка. – 2007.- № 1. – С.229 – 236.

11 .Роуз Питер С. Банківський менеджмент. Пер. С англ. [для студ.вищ.навч.закл.] / Роуз Питер С. – М.: Дело, 1997. – 963 с.

12. Савлук М. І. Банківські операції [Підручник] / М. І. Савлук - К.: КНЕУ, 2000. – 684 с.