Ковальчук Наталя Олександрівна,

Купріянов Олександр Олександрович,

Буковинська державна фінансова академія,

м. Чернівці

 

СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ  СТІЙКОСТІ  ПІДПРИЄМСТВА  ТА ПРОБЛЕМИ ЇЇ ВДОСКОНАЛЕННЯ

 

Фінансова стійкість підприємства - це більш узагальнена характеристика фінансового стану підприємства, яка в певній мірі включає показники ліквідності та платоспроможності. Разом із тим, існує своя система критеріїв оцінки фінансової стійкості, яку підприємства використовують для оцінки надійності партнерів в господарських стосунках.

Аналіз фінансової стійкості на певну дату дозволяє встановити, на скільки раціонально підприємство керує власними та запозиченими коштами на протязі періоду, який передував цій даті. Важливо, щоб стан джерел власних та запозичених засобів відповідав стратегічним цілям розвитку підприємства, так як недостатня фінансова стійкість може призвести до його неплатоспроможності, тобто відсутності грошових коштів, що необхідні для розрахунків з внутрішніми та зовнішніми партнерами, а також державою. Одночасно наявність значних залишків вільних грошових коштів ускладнює діяльність підприємства за рахунок іммобілізації в надлишкові матеріально-виробничі запаси та витрати.

Достовірна оцінка фінансового стану підприємства дуже важлива для формування правильних висновків, прийняття адекватних рішень та визначенні резервів поліпшення фінансового стану підприємства. Для акціонерів, інвесторів, кредиторів вона дає можливість оцінити не тільки доходність вкладених коштів, але і достатність власного капіталу для подальшого розвитку, а також наявність джерел для погашення позикових коштів. [3].

Серед науковців, які приділили значну увагу дослідженню даної теми, слід виділити таких як С. В. Науменкова, Г.В. Савицька, А.Д. Шеремет,               М.Я. Коробов,  А.М. Подєрьогін, М.Л. Лапішко та ін.

На думку більшості авторів фінансово стійким є такий господарюючий суб’єкт, котрий за рахунок власних коштів покриває кошти, вкладені в активи, не допускає невиправданої дебіторської та кредиторської заборгованості, а також має змогу розраховуватись за своїми зобов’язаннями в зазначений  термін.  Фінансова стійкість відображає постійне перевищення доходів над витратами, забезпечує вільне маневрування грошовими коштами підприємства та сприяє безперервному процесу виробництва і реалізації продукції. 

Фінансова стійкість передбачає здатність підприємства зберігати заданий режим функціонування за найважливішими фінансово-економічними показниками. Вона може розглядатися як результуюча категорія, що характеризує рівень стійкості роботи підприємства, його здатність забезпечити стабільні техніко-економічні показники й ефективно адаптуватися до змін у зовнішньому оточенні та внутрішньому середовищі. Рівень фінансової стійкості впливає і на можливості підприємства. Визначення меж фінансової стійкості належить до найбільш важливих економічних проблем, тому що недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності підприємства й відсутності засобів для розвитку виробництва, а надлишкова буде перешкоджати розвитку, формуючи на підприємстві зайві запаси і резерви. Фінансова стійкість має характеризуватися таким станом фінансових ресурсів, який відповідає вимогам ринку, а їхній розподіл і використання мають забезпечувати розвиток підприємтсва на основі зростання прибутку й капіталу при збереженні платоспроможності в умовах допустимого рівня ризику. Зміна ж стану ресурсів у фінансово стійкого підприємства не повинно призвести до зміни обраної ним стратегії. [2].

Із ефективністю виробничо-господарської діяльності підприємства пов’язана його фінансова стабільність. Однак необхідно зазначити, що стійкість того чи іншого підприємства не завжди є наслідком недостатньої ефективності його діяльності. У хиткому стані може опинитися й ефективно функціонуюче підприємство. Криза може бути результатом недостатньо високого рівня мененджменту, прояву впливу яких-небудь несприятливих факторів.

Фінансово стійке підприємство має переваги у залучення інвестицій, отримання кредитів, у виборі постачальників, своєчасно сплачує податки, заробітну плату та ін. та ін. Фінансова стійкість забезпечує стабільну платоспроможність у тривалій перспективі, в основі якої лежить збалансованість ак­тивів і пасивів, доходів і витрат, позитивних і негативних грошо­вих потоків. Стійке фінансове становище впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Недостатня фінансова стійкість може призвести до неплатоспроможності господарюючого суб’єкта, відсутності у підприємства коштів для розвитку, а також до значних фінансових втрат.

Фінансовий стан підприємства залежить від спів­відношення власних і позикових коштів, від оптимальності структури активів підприємства. Оцінку фінансової стійкості підприємства проводять за допомогою двох методів: коефіцієнтного та порівняльного. Останній базується на коефіцієнтному, бо показники аналізованого підприємства можна по­рівнювати із загальноприйнятими нормативами, з аналогічними даними за попередні роки для вивчення тен­денцій поліпшення або погіршення фінансового стану підприємства (тобто в динаміці), з аналогічними даними інших підприємств, що дає змогу виявити сильні й слабкі сторони підприємства та його можливості. До погіршення фінансового стану призводить наявність наднормових запасів товарно-матеріальних цінностей, незаплановані витрати, дебіторська заборгованість несплачена в строк, та інше. [1].

В значній мірі фінансова стійкість будь-якого підприємства залежить від кваліфікованого поточного та оперативного управління. Управлінські рішення при оперативному управлінні повинні здійснюватися щодня з використанням форм внутрішньої звітності, та спрямовуватися на забезпечення керівництва підприємства оперативною інформацією про рух матеріальних, фінансових потоків, власних і позикових засобів, розрахунки з покупцями і постачальниками, оборотності оборотних коштів. Оперативне управління передбачає|скоріше| уп­равління| по відхиленнях фактичних значень показників від нормативних, а поточне управління – це дотримання прийнятих тенденцій.

Стійкість фінансового стану може бути підвищена шляхом визначення оптимального розміру обігового капіталу і структури пасивів; прискорення оборотності капіталу в поточних активах, у резуль­таті чого відбудеться відносне його скорочення на гривню обороту; обґрунтованого зменшення запасів і витрат (до нормативу), знизити залишки товарно-матеріальних цінностей через реалізацію малорухомих запасів, які не використовуються у виробництві; поповнення власного оборотного капіталу за рахунок внутрішніх і зовнішніх джерел. [4].

Існує багато відносних показників, за допомогою яких проводять аналіз фінансової стійкості, головні серед яких наведено. На сьогодні для оцінки фінансової стійкості підприємств існує дуже багато показників, які розраховуються на основі фінансової звітності. Проаналізувавши дані методики, можна стверджувати що майже усі мають недоліки, по-перше – не визначеність граничних значень багатьох коефіцієнтів. Однозначних нормативів співвідношення позикових і власних коштів практично немає. Вони не можуть бути однаковими для різних галузей і підприємств. Частка власного і позикового капіталу у формуванні активів підприємства і рівень фінансового левериджу залежать від галузевих особливостей підприємства. У тих галу­зях, де повільно обертається капітал і висока частка необоротних активів, коефіцієнт фінансового левериджу не може бути висо­ким. В інших галузях, де оборотність капіталу висока і частка основного капіталу низька, він може бути значно вищим. По-друге – методики, що використовуються для оцінки стійкості підприємства охоплюють не всі сторони діяльності господарюючого суб’єкта.  Наявність широкого кола показників призвело до того, що деякі практично не відрізняються і практично дублюють один одного. В різних країнах ці показники мають різні назви, й іноді завдяки особливостям перекладу. 

Необхідно розробити таку методику оцінки фінансової стійкості, яка б відповідала би наступним умовам:

-         повинні  розраховуватися лише за даними бухгалтерської звітності;

-         коефіцієнти повинні давати уяву про фінансову стійкість;

-         коефіцієнти повинні  мати однакову інтерпретацію (тобто зростання має бути свідченням поліпшення фінансової стійкості);

-         методика повинна мати підстави для вироблення рекомендацій щодо поліпшення фінансової стійкості.

-     всі коефіцієнти повинні мати нормативні значення, як мінімальні так і діапазон змін притаманні кожній галузі;

 

 

Література:

1.  Дем’яненко І.В. Фінансова стійкість підприємств та її бюджетно-податкове регулювання // Фінанси України. – 2008. –  № 5. – с.  127 – 129.

2. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. –  К.: МАУП, 2009.– 52 с.

 3.        Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання: Монографія. – К.: КНЕУ, 2008.

4.                Науменкова С.В. Інституційний розвиток фінансового сектору України/С.В. Науменкова, С.В. Міщенко//Фінанси України. - 2008. - №7. - С.66