К.е.н. Цуркан І.М, Нагорна К.М.

Національний гірничий університет, Україна

Система місцевих податків в Україні та можливі шляхи її реформування

Чинним законодавством з оподаткування передбачено 14 видів податків і зборів, що мають незначний вплив на формування місцевих бюджетів. Види місцевих податків і збрів, їх граничні розміри та порядок обчислення встановлено ще у далекому 1993 р. Декретом Кабінету Міністрів України «Про місцеві податки і збори». Але в усій цій історії мало знайдеться прикладів ефективності місцевих податків та зборів. Можливо, на самому початку в них і було закладено економічний інтерес місцевих громадян. Однак на сьогодні норми цього Декрету не дають змоги суттєво вплинути на формування дохідної частини місцевих бюджетів, які наполовину складаються із трансфертів з державного бюджету. Територіальні громади живуть за рахунок підтримки із загальнодержавного бюджету. Понад 90% з них є дотаційними, а близько 70% - глибоко дотаційними.[3]

Зрозуміло, що за такої ситуації годі сподіватися на повноцінний економічний та соціальний розвиток регіонів. Виникає нагальна потреба докорінної зміни системи місцевих податків і зборів та підвищення їх ролі як джерела доходів бюджетів органів місцевого самоврядування.

Реформування місцевого оподаткування передбачає максимізацію та стабілізацію доходів місцевих бюджетів, корегування дій ринкових механізмів, реалізацію соціально-справедливої податкової політики. Варто зазначити, що головні положення, які лежать в основі формування податкової системи, не повною мірою реалізовані в Україні. Вітчизняна система місцевих податків і зборів потребує реформування відповідно до обґрунтованих у зарубіжній і вітчизняній фінансовій науці засад оптимального оподаткування. [3]

Досвід розвинутих країн свідчить, що одне з провідних місць у складі доходів місцевих бюджетів посідають місцеві податки і збори. Проте, в Україні така практика не спостерігається.

До місцевих податків, окрім загальних принципів оподаткування, висувається низка характерних вимог, які зумовлені їх особливим значенням у складі фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування, забезпеченні соціально-економічного розвитку територій, найбільш повному задоволенні потреб населення. Важливого значення в сучасних умовах набуває осмислення процесу реформування системи місцевого оподаткування України.

Існуюча в Україні система місцевого оподаткування має низку невирішених питань, які потребують досліджень: обмежена фіскальна роль місцевих податків і зборів і, як наслідок, незначна їх питома вага в доходах місцевих бюджетів; обмежена кількість місцевих податків порівняно з іншими країнами; відсутність в органів місцевого самоврядування належних прав щодо запровадження на власній території своїх податків і зборів. Вищевказані недоліки вказують на те, що вітчизняна система місцевого оподаткування потребує докорінного реформування.

База місцевих податків і зборів, що на сьогоднішній день існує в нашій державі, є застарілою та потребує реформування відповідно до потреб сучасності. Тому необхідно змінити підходи до адміністрування місцевих податків та зборів та розширити базу оподаткування за рахунок введення в дію нових податків і зборів та ліквідації неефективних. Насамперед потрібно внести зміни до правил справляння комунального податку, податку з реклами, збору за паркування транспортних засобів.

Існують різноманітні пропозиції щодо удосконалення або зміни як всієї податкової системи, так і системи місцевого оподаткування в Україні. Всі вони можуть мати різну мету: загальнотеоретичну чи прикладну. Так, наприклад, на думку одних дослідників, в місцевому оподаткуванні основний наголос треба робити на майнові податки, інші вважають, що акцентування необхідно змістити на оподаткування споживання окремих товарів. Майже одностайною є думка про те, що практика місцевого оподаткування в Україні виявила неефективні форми податків і зборів, більшість з яких не відіграє важливої ролі в поповненні місцевих бюджетів, потребуючи при цьому значних адміністративних витрат. Найчастіше називають такі збори: за право проведення кіно - та телезйомок, за участь у бігах на іподромі, за виграш на бігах, з власників собак, за використання місцевої символіки тощо. Більшість із них не має фіскального значення і майже не використовується місцевими органами влади. Тому необхідність скасування деяких існуючих податків не викликає сумнівів, але до цього треба підходити не менш зважено, ніж до введення нових податків. Необґрунтована відміна не сприятиме ефективній віддачі. [2]

В більшості розвинутих країн, незважаючи на велику кількість місцевих податків, головне фіскальне значення мають лише майнові податки. Саме тому одним із шляхів реформування податкової системи в Україні може бути введення майнового оподаткування. Податки на майно вирізняються багатьма позитивними рисами, основною з яких є те, що ці податки приносять стабільні надходження до бюджету і не конкурують із загальнодержавними податками. Враховуючи те, що володіння майном є ознакою певного рівня доходів, цей вид оподаткування не суперечить принципам платоспроможності.

В проекті Податкового кодексу України, який роками чекає свого прийняття, закладено норму щодо підвищення ролі місцевих бюджетів. У проекті Податкового кодексу із переліку місцевих податків і зборів виключено «іподромні» збори, збір за видачу ордера на квартиру, збір за проведення конкурсного розпродажу і лотерей, податок з продажу, які, по суті, для бюджету не були відчутними. Водночас запропоновано запровадити нові місцеві збори, такі як будівельний, туристичний, збір за розміщення об’єктів грального бізнесу [1].

Зважаючи на існуючу ситуацію можна виділити наступні напрямки реформування місцевого самоврядування в Україні:

1. Підвищення фіскальної ролі місцевих податків і зборів.

2. Надання статусу місцевих деяким загальнодержавним податкам, які здатні забезпечити надходження коштів, достатніх для фінансування місцевих потреб. До місцевих пропонується віднести податок з доходів фізичних осіб, плата за землю, податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, податок на промисел, плата за торговий патент на деякі види підприємницької діяльності.

3. Впровадження податку на нерухомість і віднесення його до місцевих податків.

4. Розвиток місцевих податків і зборів, які відображають політику органів місцевого самоврядування в галузі зайнятості, охорони довкілля, соціального захисту населення.

Таким чином, система місцевих податків і зборів має бути багатогранною та гнучкою в плані використання фіскальних інструментів. Ефективне використання системи місцевих податків дасть змогу пристосувати місцеві умови мобілізації фінансових ресурсів до потреб територій за умови дотримання загальних принципів оподаткування та державної бюджетно-податкової політики.

Література:

1. Проект Податкового кодексу України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.minfin.gov.ua

2. Кириленко, О.П. Проблеми оподаткування власності [Текст]
О.П. Кириленко // Вісник Тернопільської академії народного господарства. – 2001. - Випуск №12. – С.69–73

3. М. Влащук «Податки ліквідувати! Які?»// Вісник податкової служби України. – Вип.№4, січень 2009 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www-us.visnuk.com.ua/article/one/Mykola_VLA.html