Политология / 7. Глобалистика

Набільська Є. М.

Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», Україна

Інформаційне протистояння як феномен політичної боротьби

З розвитком засобів масової комунікації, технології впливу за їх посередництва набули великого поширення, і особливо за останнє сторіччя, стали невід’ємним елементом управління, маніпуляції цілими соціумами. Становлення інформаційного суспільства, світові геополітичні перетворення і загальна глобалізація, маніпуляції смислами для вирішення тих чи інших політичних та соціокультурних завдань, можливості прихованого впливу на підсвідомість окремо взятого індивідууму та масштабного маніпулювання суспільною свідомістю ставлять питання щодо з’ясування ролі засобів масової комунікації в сучасному суспільстві, визнання нової форми протистояння і протидій – інформаційної. Інформаційне протиборство – суперництво соціальних систем в інформаційно-психологічній сфері з приводу впливу на ті або інші сфери соціальних відносин і встановлення контролю над джерелами стратегічних ресурсів, в результаті якого одні учасники суперництва отримують переваги, необхідні їм для подальшого розвитку, а інші їх втрачають. Виділяють також вид даного протистояння,а саме інформаційні війни.

Хоч в історії можна відшукати багато прикладів інформаційного протиборства, та в якості одного з основних видів експансії і протистояння, воно постає у XX ст. разом зі зміцненням засобів масової комунікації, їхнім розширенням та урізноманітненням. Сучасні військові конфлікти не обходяться без використання інформаційно-психологічних операцій. Проте, інформаційне протистояння є прерогативою не тільки військових дій, вони сьогодні є невід’ємною частиною конкуренції в бізнес-середовищі та частиною політичної боротьби, займають чільне місце в міжнародній державній політиці. Їхньому деструктивному впливу може бути піддана будь-яка особистість, соціальна група, суспільство. Зважаючи на те, що інформаційне протистояння є невід’ємною частиною сучасних політичних відносин, як на глобальному рівні, так і на регіональному, проблема дослідження їх природи постає важливим фактором розуміння процесів суспільного розвитку. Актуальність вивчення інформаційного протистояння як феномену політичної боротьби випливає з всеосяжного проникнення політичних відносин у всі сфери суспільної життєдіяльності. Дана обставина обумовлює важливість дослідження інформаційного протистояння, оскільки ця технологія передбачає вплив на суспільство в цілому, і на кожного окремого індивіда зокрема. Інформаційне протистояння застосовується на різних рівнях, а саме: у внутрішньополітичному житті окремої держави, різноманітних організацій, у міжнаціональних об’єднаннях, а також в міжнародній політиці. Використання інформаційного протиборства у відстоюванні власних інтересів і наступі на інші політичні утворення є невід’ємним. Беззаперечним залишається факт, що політична боротьба за здобуття і утримання влади (управління), на сучасному етапі розвитку, не обходиться без інформаційної підтримки та забезпечення.

У інформаційному протиборстві застосовуються різні, численні таємні (приховані) способи і форми (технології) примушення особи. Серед них: афери, махінації, шахрайство, блеф, стратагеми, політичні ігри і містифікації, маніпулятивні дії, провокації, психологічні і таємні операції, пропаганда, політичні ігри і рекламні кампанії, політична і комерційна реклама, дезінформація і оперативні ігри – це далеко не повний перелік понять, використовуваних для позначення способів проявів таємного примушення людини. Всі вищенаведені види впливу на соціум внесли зміни в характеристики управління, пов'язані з трансформацією управління в маніпуляцію або іншими словами – злиттям понять «управління» і «маніпуляція», викликані перш за все суперечністю, що постала перед владними елітами в розвинених країнах, яке полягає в необхідності надання людям вільного доступу до інформації по всьому світу з метою забезпечення конкурентоздатності в інформаційному суспільстві і одночасно необхідністю зберегти свій вплив в умовах, коли люди через інформаційну незалежність набувають дуже великої (на думку еліти) незалежності від влади в цілому. Ефективність інформаційного управління не в останню чергу обумовлена тим, що окрема людина в сучасному суспільстві, в принципі не має можливості провести повноцінний аналіз ситуації, пов'язаний з необхідністю знайти і обробити колосальний об'єм інформації для формування об'єктивної картини і ухвалення правильного рішення в умовах різкого дефіциту часу.

У сучасному багатополярному світі інформаційне протистояння є основним засобом забезпечення геополітичного балансу. Мета інформаційного протиборства – забезпечення національних інтересів в інформаційно-психологічній сфері, що включає: забезпечення геополітичної і інформаційно-психологічної безпеки держави; досягнення військово-політичної переваги і безперечного лідерства у сфері міжнародних відносин; забезпечення досягнення цілей національної економічної, ідеологічної, культурної, інформаційно-психологічної експансії; забезпечення сприятливих умов для переходу власної національної системи соціально-політичних відносин на новий, більш високорозвинутий і високотехнологічний етап еволюційного розвитку; трансформація структури національних економічного, політичного, соціально-культурного, інформаційно-психологічного просторів відповідно до власних принципів формування інформаційної картини світу.

Загальним підсумком успішної, хоча і незавершеної інформаційної кампанії, проведеної на стратегічному рівні, приведе до рішень супротивника (а отже і його дій), що будуть суперечити його намірам чи заважати їхньому виконанню. Успішна інформаційна кампанія, проведена на тактичному рівні, буде підтримувати стратегічні цілі, впливаючи на можливість ворога приймати рішення оперативно та ефективно. Іншими словами, метою інформаційних атак на операційному рівні є створення таких перешкод процесу ухвалення рішення ворогом, щоб супротивник не міг діяти чи вести війну координовано та ефективно. В інформаційному протистоянні метою є гармонізація дій на оперативному рівні з діями на стратегічному рівні, щоб об'єднані, вони змушували супротивника приймати рішення, які приводили б до дій, що допомагали досягати суб'єктові власних цілей і заважали б супротивнику домагатися виконання своїх. Мета інформаційної війни – послабити моральні і матеріальні сили супротивника або конкурента та посилити власні. Вона передбачає заходи пропагандистського впливу на свідомість людини в ідеологічній та емоційній галузях. Очевидно, що вона є складовою частиною ідеологічної боротьби. Вони не призводять безпосередньо до кровопролиття, руйнувань, при їх веденні немає жертв, ніхто не позбавляється їжі, даху над головою. І це породжує небезпечну безпечність у ставленні до них. Тож інформаційне протистояння феномен політичної боротьби, боротьби за владу, ресурси, відстоювання інтересів є актуальним і ефективним інструментом і вимагає до себе належної уваги та прикладних досліджень та розробок. Адже в сучасних умовах виключно ясне розуміння інформаційної картини і відповідно вибудувана поведінка є запорукою правильного розуміння та дієвого протистояння тим чи іншим інформаційним кампаніям.