Штепа О.О. асистент кафедри правознавства Полтавського державного педагогічного університету імені В.Г.Короленка

АДАПТАЦІЯ ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ ДО СТАНДАРТІВ ЄС:

проблеми і перспективи

Інтелектуальна власність є однією з пріоритетних сфер, в яких має здійснюватись законодавство України відповідно до Закону України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу».

Українсько-Європейським консультативним центром з питань законодавства в рамках проекту TACIS були розроблені матриці показників ефективності наближення законодавства України до законодавства ЄС. У таблицях наводилися назви актів ЄС, законодавчі акти України та оцінювався рівень наближення: не гармонізовано, гармонізація на завершальній стадії, гармонізовано. Також наводились загальні рекомендації до змін українського законодавства, наприклад, «Може бути використана (відповідна директива ЄС – О.Ш) при адаптації закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» або «цей закон (Закон України «Про авторське право і суміжні права» – ОШ) необхідно доповнити деякими положеннями статті 9 зазначеної Директиви». Ю. Капіца зазначає, що вказана оцінка відповідності здебільшого не враховувала первинне законодавство ЄС і міжнародні договори у сфері охорони інтелектуальної власності, укладені Україною, ЄС та державами-членами, а також рішенням суду ЄС. Законом України «Про загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства ЄС» передбачено проведення значно детальнішого аналізу з виробленням конкретних пропозицій щодо змін законодавства України [1, с.4].

У проекті керівництва з практичних питань наближення законодавства, підготовленого експертами Світового банку, пропонувалося для певного акта ЄС у таблицях зазначати його положення з вказівкою щодо необхідних змін законодавства України.

Досвід роботи з адаптації законодавства свідчить про доцільність пропонування таких критеріїв відповідності законодавства України та ЄС: законодавство України не відповідає законодавству ЄС; низка положень законодавства України має бути приведена у відповідність до законодавства ЄС; у законодавстві України відсутні певні уточнення, наявні у праві ЄС; законодавство України відповідає законодавству ЄС; законодавство України містить більш високі стандарти охорони (врегулювання правовідносин), ніж законодавство ЄС.

Основна частина правових інститутів розподіляється на дві групи. У правових нормах, що відносяться до першої групи, відсутні певні уточнення, наявні у праві ЄС. Так, наприклад, стаття 24 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачає вичерпний перелік випадків вільного використання комп’ютерної програми. Стаття 6 Директиви 9112501ЄСС встановлює, що при використанні комп’ютерної програми забороняється використання інформації, одержаної в результаті декомпіляції також для виробництва та маркетингу тощо.

До другої групи віднесено правові норми, окремі з яких мають бути приведені у відповідність до Законодавства ЄС. Так, при ефективно працюючому в Україні інституті промислових зразків, що дозволяє забезпечити їх охорону, в тому числі зразків нерезидентівУкраїни, законодавство України має бути адаптовано щодо відмови від критерію «Естетична та ергономічна цінність» при оцінці патентоспроможності та введення замість цього умови патентоспроможності – «індивідуальний характер промислового зразка» [1, с.5-6].

Аналіз законодавства України та ЄС у галузі права, конкуренції та інтелектуальної власності, на думку Ю. Капіци, свідчить, що норми Закону України «Про захист економічної конкуренції» в цілому відповідають підходу, викладеному в статті 81 Договору ЄС. Проте, положення Закону є досить загальними та не враховують досвід ЄС із застосування конкурентного законодавства при укладанні договорів з трансферу технологій, досліджень, розробок і комерційної концесії.

Важливим з урахуванням положень актів ЄС є прийняття Антимонопольним комітетом України деталізованих Типових вимог до узгоджених дій щодо договорів з трансферу технологій досліджень та розробок і комерційної концесії відповідно до компетенції комітету, визначеної статтею 11 Закону [2, с.81].

Аналіз міжнародних зобов’язань України у галузі реалізації права інтелектуальної власності свідчить, що при відповідності законодавства України угодам, укладеним у рамках ВОІВ та СНД, проблемою є запізнення з прийняттям змін до законодавства відповідно до вимог ТРІПС, УПС, двосторонніх міжнародних договорів.

Україна не повною мірою привела законодавство з захисту прав інтелектуальної власності у відповідність до стандартів ЄС. Реалізація оновленого законодавства гальмується його неузгодженістю з іншими нормативними актами, відсутністю достатнього досвіду судових органів у вирішенні спорів у сфері інтелектуальної власності [3; с.69].

ЛІТЕРАТУРА

1). Капіца Ю. Підходи до порівняння прав інтелектуальної власності ЄС та України у сфері інтелектуальної власності//Інтелектуальна власність. – 2007. – № 3. - с.4-6.

2). Капіца Ю. Питання співвідношення права інтелектуальної власності та права конкуренції у законодавстві Європейського Союзу та України//Право України. – 2006 – № 1. - с.78-81.

3). Капіца Ю. Міжнародно-правові зобов’язання України у сфері реалізації прав інтелектуальної власності//Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2006– № 5. - с.65-69.