Петренко І.В.
Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України, м.
Київ, Україна
Особливості
регулятивної сфери у школярів
з різною
навчальною успішністю
У процесі експериментального
дослідження регулятивна сфера учнів досліджувалася нами у двох аспектах:
мікрогенетичному, що дає змогу аналізувати особливості регулятивної системи
залежно від рівня навчальної успішності молодших школярів одного віку, та
онтогенетичному, що дозволяє розкрити макрогенетичні особливості становлення
системи саморегуляції довільної активності у школярів різного віку, а також установити тенденції впливу цієї
активності на навчальну успішність. У ході проведення експерименту з
вивчення особливостей регулятивної сфери школярів із різними навчальними
досягненнями в онтогенетичному контексті, нами аналізувалися наступні
психологічні показники: зовнішній/внутрішній особистісний контроль, що включає
декларований/ не декларований моральний контроль; наявність зовнішніх/
внутрішніх пріоритетів щодо здійснення активності; оцінку школярем власних
можливостей та характерологічних якостей; оперативний, антиципуючий, загальний
самоконтроль; виконавська точність.
У ході
експериментального дослідження показники регулятивної сфери у школярів із різними
навчальними досягненнями виявилися такими, що мають суттєві кількісні та якісні
відмінності.
У
високовстигаючих учнів (І група) зовнішній особистісний контроль виявлений у
34% досліджуваних, а внутрішній особистісний контроль – у 66% учнів цієї експериментальної
групи. Учні, які мають високий рівень навчальної успішності характеризуються
тим, що оцінюють, і аналізують власні психічні стани, можливості,
характерологічні якості, переважно, за внутрішніми ознаками, усвідомлюють умови
активності й майбутні зусилля (енергетичні витрати), а також прогнозують
успішність/неуспішність власних дій. У середньовстигаючих школярів (ІІ група)
показник зовнішнього/внутрішнього особистісного контролю якісно не
відрізняється від аналогічного показника в попередній експериментальній групі.
Зазначимо, що кількість учнів із внутрішнім особистісним контролем у ІІ групі досліджуваних збільшується, а із
зовнішнім особистісним контролем – зменшується, порівняно з І групою
досліджуваних (75 % та 25 % відповідно). Діти цієї експериментальної групи
добре вміють передбачати наслідки власної діяльності та її продуктивність, а
також передбачати відчуття задоволення/незадоволення від гіпотетичного
результату.
У
низьковстигаючих школярів (ІІІ експериментальна група) прояв показника зовнішнього/внутрішнього
особистісного контролю, порівняно з І та ІІ експериментальними групами, суттєво
відрізняється за кількісними та якісними характеристиками. Показник зовнішнього
особистісного контролю зафіксовано у 80% досліджуваних, а внутрішнього – у 20%
школярів цієї групи. Щодо характеристик особистісного контролю в групі
низьковстигаючих учнів, то тут спостерігається домінування у школярів оцінок за
зовнішніми ознаками, неадекватно завищена або знижена оцінка власних психічних
станів, можливостей і характерологічних якостей, недостатня усвідомленість умов
активності та прогнозованості наслідків власних дій.
У процесі експериментального дослідження регулятивної
сфери школярів із різними навчальними досягненнями нами вивчалися показники
оперативного або поточного самоконтролю учнів, антиципованого самоконтролю,
загального рівня розвитку самоконтролю, сутність яких полягає в порівнянні
запланованих результатів діяльності з досягнутими; корекції, співвіднесенні
результатів особистісної активності школярів із вимогами, оцінками інших тощо. Отже,
для ефективного регулювання цілеспрямованої діяльності учень повинен знати
наскільки успішно виконується ним програма дій, що наближає до мети,
контролювати одержані результати, коректувати власні дії в разі необхідності.
Високий
показник оперативного самоконтролю встановлено у 83% висовстигаючих школярів,
середній показник – у 17% досліджуваних. У групі високовстигаючих
школярів показники антиципуючого самоконтролю є високими (50%) або середніми
(50%). Діти цієї експериментальної групи добре вміють передбачати наслідки
власної діяльності та її ефективність. Зазначимо, що у школярів із високими
показниками оперативного й антиципуючого самоконтролю, більш високими є й
навчальні досягнення. Таким чином, у процесі діяльності учні з високим рівнем
навчальної успішності контролюють хід своєї діяльності, не відволікаються, не
роблять помилок, працюють швидко й високоякісно, характеризуються високою
точністю, безпомилковістю, при виконанні завдань, стійкістю в умовах психічного
напруження. У школярів І експериментальної групи високий показник загального
самоконтролю діагностується у 50% досліджуваних, середній показник – у 16,7%,
низький – у 33,3%. Отже, високий показник загального самоконтролю визначається
у половини високовстигаючих учнів. Якщо у школярів із високими навчальними
досягненнями достатньо сформований оперативний та попередній самоконтроль, то
кількісні і якісні показники загального самоконтролю знижуються, завдяки тому
що самоконтроль у соціальній ситуації та емоційній сфері у таких дітей
сформований недостатньо й потребує професійної психологічної корекції.
У групі учнів із середнім рівнем
навчальних досягнень високий показник оперативного самоконтролю знижується, порівняно
з І експериментальною групою до 62,5%, а середній показник підвищується до
37,5%. Середньовстигаючі школярі достатньо контролюють власну поточну
активність, хоча загальна кількість помилок при здійсненні діяльності у таких
дітей збільшується, швидкість виконання завдання може бути або достатньо
високою, або знижуватися, порівняно з високовстигаючими учнями. Середньовстигаючі школярі
відзначаються наступними характеристиками антиципуючого самоконтролю: високий
показник, порівняно з І експериментальною групою, знижується до 25%, середній і
низький показники сягають 37,5%. Серед учнів ІІ експериментальної групи, таким
чином, спостерігається "погіршення" кількісних і якісних
характеристик антиципуючого самоконтролю. Звідси виникає необґрунтоване
незадоволення майбутньою діяльністю, у крайніх випадках, навіть, відмова від
неї. У школярів ІІ експериментальної групи високий показник загального
самоконтролю визначається у 14,3% досліджуваних, середній показник –
підвищується до 57,1%, а низький спостерігається – у 28,6% учнів, тобто високі й
низькі показники зменшуються, порівняно з І експериментальною групою учнів,
домінуючими є середні показники загального самоконтролю.
У школярів із
низьким рівнем навчальних досягнень високий показник оперативного самоконтролю
знижується до 40% і є найнижчим, порівняно з
показниками учнів інших експериментальних груп. Середній показник
поточного самоконтролю сягає 40%. У низьковстигаючих школярів низький показник
оперативного самоконтролю визначено у 20% досліджуваних. Такі учні
характеризуються, з одного боку, недостатнім поточним самоконтролем за власною діяльністю, що
призводить до численних помилок при виконанні навчальних завдань; з іншого
боку, високий показник оперативного самоконтролю у школярів цієї групи може
поєднуватися з низькою "енергізацією" процесу діяльності, що
призводить до швидкого "згасання" активності, коли дитина не може
продовжувати працювати продуктивно і безпомилково протягом тривалого часу. Такі
характеристики оперативного самоконтролю є несприятливими щодо результативності
навчання та особистісного розвитку школяра, і підлягають професійній
психологічній корекції. В ІІІ експериментальній
групі слабовстигаючих школярів високий показник антиципуючого самоконтролю
знижується до 20%, порівняно з І і ІІ групами, середній і низький показники
підвищується, порівняно з І і ІІ групами, і сягають 40%. Рівень передбачення
результатів та наслідків власної активності у таких дітей, більшою мірою, є
недостатнім і неадекватним. Зазначимо, що психологічна корекція антиципуючого
самоконтролю школярів необхідна у ІІ та ІІІ експериментальних групах як для
підвищення рівня навчальних досягнень, так і для корекції особистісних
характеристик учнів: адекватності, позитивізму, зниження ситуативної та
характерологічної тривожності. В учнів ІІІ експериментальної групи показники
загального самоконтролю є такими: високий показник діагностується у 25%
досліджуваних, середній показник – у 25%, низький показник визначається у 50%
низьковстигаючих школярів. Отже, зі зниженням показника загального самоконтролю
знижується й рівень навчальних досягнень школярів. Таким чином, недостатня
сформованість оперативного, попереднього самоконтролю, а також недостатній
розвиток загального самоконтролю низьковстигаючих школярів у соціальній і емоційних
сферах, недостатня точність, неуважність, наявність численних помилок, низька
швидкість виконання експериментальних завдань веде до зниження у таких учнів
рівня навчальних досягнень.
Макрогенетичний
аналіз вищеозначених компонентів регулятивної сфери дав змогу зробити висновки щодо наявності тенденції до формування
особистісної індивідуалізованої системи регуляції у школярів. Процес макрогенезу
відбувається в напрямку становлення та розвитку окремих компонентів цієї системи
до її гармонізації, структуризації та систематизації в
цілому. Причому структуризація відбувається як у конструктивному, так і деструктивному
напрямках, як у високо-, так і у слабковстигаючих школярів. У високовстигаючих школярів відзначаються
високий рівень сформованості, збалансованість і злагоджений взаємозв’язок між
означеними вище компонентами. У слабковстигаючих школярів спостерігаються
дисбаланс, недостатня розвиненість та низький рівень прояву таких складників.
Підсумовуючи,
зазначимо, що вивчення питань, пов'язаних із дослідженнями регулятивної сфери
школярів із різною навчальною успішністю в онтогенетичному аспекті, вирішують
важливі практичні завдання, у тому числі індивідуалізації, гуманізації процесу
навчання в сучасному освітньому просторі, гармонізації особистісного розвитку учнів,
становлення їх суб'єктності.