Психологія і соціологія / 14. Кадровий менеджмент

Біскуп В.С.

Тернопільський національний економічний університет, Україна

Кар’єра і культурний контекст.

Сучасні зміни в економічній сфері, в основі яких лежить розширення успішних західних підприємств на раніше не освоєні ними території, породжує ряд складнощів в управлінні персоналом, який формується з місцевого населення. Розвиток індивідуальної кар’єри традиційно є прагматично зорієнтованим процесом для самого працівника і економічно вигідним для організації. Цінності індивідуалізму, прагнення до особистісної успішності, задоволення від досягнутого статусу є тими базовими основами, які культивуються у свідомості представника західного світу. Мотивуючи працівника до кар’єрного зростання, підприємство забезпечує собі лояльний персонал, усвідомлюючи, що основний ресурс сучасної економіки – це, перш за все, люди з їхніми знаннями, високою самовіддачею у праці, бажанням бути вдячному підприємству, яке проявляє турботу та зацікавленість у житті кожного його члена. Цінності, які формуються у такій культурі, передаються з покоління в покоління, виховуючи в працівників повагу до своєї роботи і самих себе, а у роботодавців – повагу до найманих працівників та шанобливе ставлення до них як особистостей.

У випадку зустрічі двох культур, одна з яких зорієнтована на одну систему цінностей та уявлень, а інша ґрунтується на протилежних ментальних установках, виникає ефект «культурної двомовності». За таких обставин особливої уваги вимагають дослідження специфіки сприйняття кар’єри в залежності від культурного контексту її реалізації, структури домінуючих цінностей, які визначають ставлення працівників до кар’єрного просування та шляхів досягнення поставлених цілей.

Відомо, що основи світогляду закладаються у дитячому віці, розвиваються у школі, шліфуються протягом навчання у вузі та на першому робочому місці, закріплюються чи трансформуються в процесі подальшого трудового шляху під впливом соціокультурного клімату в суспільстві та на окремому підприємстві. Проте саме на етапі підготовки до майбутньої професійної діяльності, у вузі, молоді люди стикаються з різноманітними ситуаціями, культурними варіаціями, які визначають їх подальше ставлення до світу роботи, зусиль, необхідних для досягнення поставлених цілей. Інколи у цьому віці має місце культурна розбалансованість, викликана подвійними стандартами, розірваністю між декларованими у суспільстві нормами та реально існуючими взірцями поведінки.

Соціокультурне середовище, під яким розуміється домінуюча система цінностей, традицій, звичаїв, усталених форм та зразків поведінки, ставлення до різноманітних подій та явищ, є одним із вирішальних чинників, який справляє вплив на самосвідомість індивідів, їх світосприйняття, детермінує думки і почуття, які матеріалізуються у вчинках та діях. Усі елементи соціокультурного середовища є важливими складовими у творенні особистості, проте міра їх ефективності не є однаковою. Культурні еталони не поспівають або входять у суперечність з реаліями сучасного світу, в основі якого лежать стрімкі зміни, постійна готовність дати гідну відповідь агресивному зовнішньому середовищу, бути іноді жорстким та вкрай наполегливим у досягненні поставлених задумів. Тому важливо відслідковувати трансформації, які визначають напрямок змін у кар’єрних орієнтаціях та стратегіях.

Обсяг статті обмежує детальний аналіз висунутої проблеми, проте деякі попередні зауваження та висновки можна зробити. У більшості випадків сучасні молоді люди орієнтуються на цінності успішності, кар’єрного просування, обмірковують свої кроки при виборі майбутньої професії та подальшого професійного шляху. Проте має місце певна неузгодженість між поставленими цілями та активністю у їх досягненні. Цінності західного світу все більше пронизують свідомість молодих людей, формуючи образ успішної людини. Але «за кадром» їх свідомості залишаються внутрішні зусилля, які сприяють самореалізації, той культурний контекст, в якому відбуваються процеси соціалізації, прищеплення «духу» успішності і активного стилю поведінки. Досить довгий період часу в Україні культивувався колективістський менталітет у його вкрай негативній формі: уподобання та цінності особистості нівелювались суспільними інтересами, індивідуалізм як форма самовиразу своєї неповторності і самобутності проголошувався як суспільно-небезпечна поведінка. Тому постає необхідність у формуванні нового типу сучасної молоді, яка розуміє і знає не тільки те, яких цілей вона хоче досягнути, але є компетентною у їх реалізації, вміє досягати та на практиці реалізовувати свої кар’єрні задуми.

Подальшого дослідження вимагає детальний аналіз сучасних соціокультурних змін, які відбуваються під впливом нових економічних умов, глобалізації та трансформаційних процесів у всіх сферах суспільного життя. Розуміння динаміки культурних процесів є ключем до пізнання ментальних установок працівників, їх ставлення до своєї діяльності, кар’єри та стратегій її реалізації.