Аспірант Ґудзь Ю.Ф.

Національний університет харчових технологій, м. Київ

МЕТОДИ ПРИЙНЯТТЯ РІШЕНЬ МАЛИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ ЗА УМОВ НЕВИЗНАЧЕНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОГО СЕРЕДОВИЩА

Господарське середовище функціонування малих підприємств характеризується підвищенням рівня хаотичності та невизначеності.

Кожне мале підприємство функціонує у певному середовищі, яке забезпечує ефективність його діяльності, визначає умови існування. Саме тому розробка стратегії діяльності підприємства починається з дослідження та прогнозування розвитку середовища підприємства, що згодом є базою для формування його місії, цілей і вибору стратегій.

Відомі зарубіжні дослідники, такі як І. Ансофф [1], П. Друкер [4], Б. Мільнер [7], у своїх працях розглядали проблеми управління пристосуванням підприємств до умов невизначеності господарського середовища. Вони докладно проаналізували види та форми адаптації, визначили методи та напрямки адаптації, ключові компетенції та типи реакцій на зміни тощо. Однак, ще й досі залишається недостатньо дослідженим питання щодо оцінювання ефективності адаптаційних дій підприємств та прийняття рішень підприємствами за умов невизначеності господарського середовища.

В сучасній науковій літературі широкої популярності набула теорія систем, згідно з якою будь-яка організація є відкритою системою і зміни в середовищі її функціонування впливають на результати її діяльності. Як зазначає Б. Мільнер, ефективність роботи підприємства безпосередньо залежить від його відповідальності зовнішньому середовищу, з ускладнення якого ускладнюється система управління підприємством [7].

В економічні літературі середовище, як правило, характеризують через його основні складові елементи, параметри, систему зовнішніх і внутрішніх факторів. Різні автори по різному розглядають структуру середовища, виділяючи підприємницьке, внутрішнє та зовнішнє (рис 1.).

Ткаченко Т. П [9, 129] Схема структури підприємницького середовища.	Суб’єкти підприємницької діяльності Політична ситуація Зовнішнє середовище Соціальні настрої в суспільстві (ставлення до підприємництва) Нормативно-правова база Підприємницьке середовище
Виноградська А. М [2, 170] Зовнішнє середовище бізнесу.	Природні ресурси Держава Домашні господарства Підприємництво
Ґудзь Ю. Ф [власна розробка ] Середовище підприємництва.	Некомерційне середовище Природнє середовище Міжнародне оточення Політичне середовище Підприємницьке середовище Господарське середовище

Рис 1. Схема зовнішнього середовища

Аналіз факторів середовища малого підприємства є першим і дуже важливим кроком до розуміння суті і тенденції його розвитку, що відповідним чином впливає на прийняття управлінських рішень.

О. Віханський [3] виділяє серед факторів зовнішнього середовища економічні, політичні, соціально-демографічні, технологічні, географічні чинники, чинники конкуренції та додає до вищезгаданих факторів правове та міжнародне середовище.

Доцільно з наукової точки зору, як альтернативу поняттю «підприємницьке середовище», пропонуємо ввести поняття «господарське середовище». Під господарським середовищем слід розуміти сукупність зовнішніх і внутрішніх факторів, що безпосередньо або опосередковано впливають на діяльність суб’єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, від яких залежить життєздатність і прийняття рішень конкретного підприємства та рівень ефективності їхньої діяльності.

Господарське середовище підприємства характеризується такими особливостями:

– непрогнозованістю розвитку;

– повною невизначеністю;

– взаємозв’язком, взаємозалежністю та взаємодією факторів;

– хаотичністю і мінливістю;

– наявністю великої кількості факторів.

Кількість одночасно діючих факторів, потреб і викликів (дозвільна система, податкове навантаження, інфляція та ін.) вкрай ускладнюють роботу малого підприємства. Зростають імовірність несподіванок, які не були передбачені довгостроковим плануванням, зростає відповідальність керівників, вага їх можливих помилок. Масштаби, складність, динаміка і нестабільність зовнішнього середовища також безперервно зростають. Це, зокрема, може призводити до втрати контролю над зовнішнім середовищем малого підприємства. Для полегшення аналізу методів прийняття рішень в умовах невизначеності пропонуємо ввести наступні стани господарського середовища: ізоінертний, індукційний, інверсний, конвекційний. Характеристику станів господарського середовища відображено в таблиці 1.

Таблиця 1

Стани господарського середовища

№ п/п	Стан господарського середовища	Характеристика стану
1	Ізоінертний	Характеризується незмінним рівнем інфляції, відсутністю активності в економіці. Загальна макроекономічна стабільність, незмінна система оподаткування і правова база, держава не проявляє до підприємництва великої уваги і зацікавленості. Недостатня державна фінансово-кредитна і майнова підтримка малих підприємств. Недосконалість системи державної реєстрації, обліку та статичної звітності суб’єктів підприємницької діяльності.
2	Індукційний	Зростання товарного виробництва. Характеризується збудженим станом в економіці, початковим періодом введення нової правової бази, нової системи оподаткування, можливе різке збільшення кількості підприємців, які бажають займатись бізнесом. Спрощення порядку державної реєстрації підприємництва.
3	Інверсний	Характеризується порушенням стабільності в державі, збільшення рівня інфляції, ненадійності національної грошової одиниці, збільшення впливу корупції на розвиток підприємництва, великий тягар податкового навантаження на підприємництві. Зменшення рівня державного фінансування наукових досліджень та розробок, негативне ставлення до приватного сектору з боку окремих верств населення. Низький рівень платоспроможності населення. Високі відсотки при одержанні кредитів. Загальне зростання цін. Монополізм з боку великих підприємств. Збільшення конкурентної боротьби.
4	Конвекційний	Загальний підйом економіки в країні, розвитком системи фінансування і кредитування, введення податкових пільг і канікул, збільшення державної фінансової підтримки малому бізнесу, активізація громадських об’єднань по підтримці підприємництва, вільний доступ до природних ресурсів, матеріально-технічної бази, активно розвивається інфраструктура підприємництва. Спрощення процедур регулювання підприємництва. Свобода просування товарів і послуг.

Завдання прийняття рішень малими підприємствами в умовах невизначеності виникає при необхідності діяти в ситуації, яка відома не повністю. Її формулюють переважно як задачу пошуку окремого найкращого (в певному розумінні) рішення на наперед заданій множині допустимих рішень. Основна проблема полягає в тому, що наслідки, пов’язані з прийняттям будь-якого рішення, залежать від невідомої ситуації. Ступінь неприйнятності цих наслідків прийнято вимірювати умовними одиницями – збитками, яких за припущенням може зазнати мале підприємство. Основною вхідною інформацією, необхідною для розв’язання задач такого типу, є функція витрат, яка являє собою залежність витрат від двох аргументів: рішення та ситуації. Основний крок при розв’язуванні задачі полягає в перетворенні функції витрат на функцію ризику.

Припустимо, що потрібно вибрати найкращу альтернативу з m альтернатив у випадку, коли остаточний результат (цінність) кожної і –ї альтернативи (і=1, m) буде визначатися конкретним станом господарського середовища – j – із деякої скінченної множини можливих станів (j=1, n). Таким чином, у момент прийняття рішення кожна і- та альтернатива характеризується n –вимірним вектором:

= (,…,,…,), (1)

де – цінність цієї альтернативи, якщо господарське середовище опиниться у своєму j – му стані. Принциповим є те, що в момент прийняття рішень щодо вибору альтернативи конкретний стан, у якому буде знаходитися господарське середовище, невідомий, у зв’язку з чим потрібно брати до уваги усю сукупність його можливих станів.

Подібні задачі підрозділяються на два класи [6]. Це по-перше, задачі прийняття рішень за умов невизначеності, коли нема ніякої інформації про імовірності виникнення кожного з можливих станів господарського середовища. По-друге це задачі прийняття рішень за умов ризику, коли можна дати певну оцінку імовірнісному розподілу станів господарського середовища, тобто коли імовірності виникнення кожного з можливих майбутніх станів господарського середовища можна вважати відомими. Теорія прийняття рішень має набір критеріїв, що можуть бути використані для розв’язування подібних задач. Інформацію про задачу подамо в зручному для дослідження вигляді – за допомогою матриці цінностей альтернатив (табл. 2).

Таблиця 2

Матриця цінностей альтернатив в умовах невизначеного господарського середовища

Можливо прийняте рішення,	Стани господарського середовища,
	Ізоінертний	Індукційний	Інверсний	Конвекційний
Зменшення кількості працівників на підприємстві
Оптимізація податкового навантаження
Збільшення обсягів продукції
Зменшення постійних витрат
Залучення банківських кредитів
Удосконалення управлінської діяльності
Диверсифікація виробництва
Інтеграція з великими підприємствами
Ефективне використання оборотних та основних фондів
Зниження собівартості продукції
Зменшення дебіторської заборгованості
Покращення маркетингової діяльності

Кожний –й рядок цієї матриці характеризує цінність відповідної і–ї альтернативи з огляду на множину всіх можливих майбутніх станів оточуючого середовища. З іншого боку, кожний –й стовпчик матриці цінностей показує цінність усіх альтернатив, якщо господарське середовище опиниться саме у своєму j– му стані.

Таблиця 3

Критерії прийняття рішень малими підприємствами в умовах невизначеності господарського середовища

№	Назва критерію	Метод обчислення
1	Критерій Лапласа, ()	для знаходження величини має місце: де – імовірність реалізації стану .
2	Песимістичний критерій Вальда, ()	.
3	Критерій Севіджа, ()
4	Критерій песимізму-оптимізму Гурвіца, ()
5	Критерій Байєса максимуму середнього виграшу, ()
6	Критерій мінімуму середнього ризику, ()
7	Критерій Ходжена-Лемана, ()

Критерій Лапласа використовується при умові, коли ймовірність можливих станів господарського середовища невідомі, тобто в умовах повної невизначеності. Він базується на використанні принципу недостатнього обґрунтування, який стверджує, що стани господарського середовища мають рівні ймовірності. Враховуючи вищесказане, початкову задачу можна розглядати як задачу прийняття рішень в умовах ризику, коли вибирається альтернатива , яка дає найбільш очікуваний виграш (коли моделює результат або найменший очікуваний програш (коли моделює ресурси.

Критерій Лапласа доцільно використовувати в тих випадках, коли різниця між окремими станами господарського середовища велика, тобто велика дисперсія значень.

Критерій Вальда є найбільш обережним, оскільки він ґрунтується на виборі альтернативи з усіх найгірш можливих. У зв’язку з цим його часто називають максиміним (мінімаксним).

Якщо результат відображає втрати ресурсів підприємства, що приймає рішення, то для альтернативи найбільші витрати, незалежно від можливого стану , будуть рівними . Відповідно до мінімаксного критерію найкращою вибирається альтернатива , яка дає .

Критерій Севіджа ґрунтується на принципі мінімакса наслідків прийнятого помилкового рішення і старається мінімізувати втрачену вигоду. Його зміст полягає у формуванні нової матриці ресурсів з допомогою формули згідно таблиці 3.

Отримані значення показують величину ризику, тому критерій Севіджа називають критерієм мінімального ризику. У першому випадку є різницею найкращого значення в стовбці і значенням . За змістом, виражає «співчуття» підприємству, що приймало рішення , у зв’язку з тим, що воно не вибрало найкращої дії відносно стану . У другому випадку відображає різницю та найгірше значення в стовпці .

Незалежно від того, чи є прибутком або збитком, функція в обох випадках визначає втрати. Тому до слід використовувати тільки мінімаксичний критерій.

Критерій Гурвіца в своєму алгоритмі охоплює декілька підходів до прийняття вішень: від найбільш оптимістичного до найбільш песимістичного [7].

При найбільш оптимістичному підході можна вибрати альтернативу, яка дає , де є виграшем (прибутком). Аналогічно для найбільш песимістичних порушень вибрана альтернатива відповідає:

(2)

Критерій Гурвіца встановлює баланс між випадками крайнього оптимізму й крайнього песимізму, порівнюючи обидві альтернативи з допомогою відповідних коефіцієнтів , та , де . Якщо представляє прибуток, то вибираємо альтернативу, яка дає (3)

У випадку, коли представляє втрати, критерій вибирає альтернативу, яка дає

(4)

Параметр є показником оптимізму (ступенем впевненості): при , критерій дуже оптимістичний ; при дуже песимістичний. Значення може визначити залежно від характеру особи, яка приймає рішення, тобто що їй більш характерно: песимізм чи оптимізм. Чим складніша господарська ситуація, чим більше в ній хоче підстрахуватись мале підприємство, тим ближче до нуля вибирається . Якщо наближається до нуля, то збільшується впевненість у досягненні успіху. Використання окресленого критерію ускладнюється при відсутності достатньої інформації про величину параметра , який в силу суб’єктивних причин при різних рішеннях і в різних і в різних ситуаціях набуває різних значень. При відсутності інформації про яскраво виражений характер особи приймається рівним 0,5.

Критерій Байєса використовується за умови, коли відомий розподіл ймовірностей відбуття станів господарського середовища. Припустимо, що нам відомі значення ймовірностей настання станів господарського середовища, які задаються таким розподілом (табл. 4):

Таблиця 4

Розподіл станів господарського середовища

Існування закону розподілу ймовірностей станів господарського середовища дає можливість визначити математичне сподівання корисності при виборі кожної альтернативи. Оптимально вважається та альтернатива, яка забезпечує екстремальне (або ) значення математичного сподівання.

Критерій мінімуму середнього ризику припускає, що мале підприємство володіє інформацією про закон розподілу ймовірностей настання станів господарського середовищаі ставить перед собою завдання мінімізувати середній ризик. У цьому випадку критерій матиме вигляд згідно таблиці 3.

Критерій Ходжеса-Лемана використовує два суб’єктивних показники: закон розподілу ймовірностей настання станів господарського середовища і параметр оптимізму для критерію Гурвіца. Для загального випадку критерій Ходжена-Лемана визначиться виразом наведеним у таблиці 3.

Однозначних рекомендацій щодо вибору альтернатив за різними критеріями не існує. Безперечним є лише правило про те, що коли одна альтернатива залишається гіршою деякої іншої альтернативи у довільному з можливих станів господарського середовища, тоді таку першу альтернативу потрібно відкинути, оскільки вона домішується другою альтернативою.

У багатьох випадках можемо рекомендувати для прийняття рішень малими підприємствами в умовах невизначеності господарського середовища максимінний критерій Вальда, оскільки він гарантує досягнення найкращого результату в найгіршому з випадків.

Література:

1. Ансофф И. Новая корпоративная стратегия / И. Ансофф. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с.

2. Виноградська А.М. Основи підприємництва: Навч. посіб / А.М. Виноградська – Київ: Кондор-2005.-544 с.

3. Виханский О. С. Стратегическое управление: Учебник / О.С. Виханский. – М.: Гардарика, 1998. – 296 с.

4. Друкер П.Ф. Задачи менеджмента в XXI веке: Учеб. пособие / П.Ф. Друкер // Пер. с англ. – М.: Вильямс, 2001.

5. Іващук О.Т. Економіко-математичне моделювання: Навчальний посібник / О.Т. Іващук // – Тернопіль: ТНЕУ «Економічна думка», 2008. – 704 с.

6. Кігель В.Р. Математичні методи ринкової економіки: Навчальний посібник / В.Р. Кігель // К.: Кондор, 2003. – 158 с.

7. Мильнер Б.З. Теория организации: Учебник / Б.З. Мильнер // 2-е изд. – М.: ИНФРА-М, 2000.

8. Мескон М. Основы менеджмента / М. Мескон, М. Альберт, Ф. Хедоури. – М.: Дело, 1992. – 702 с.

9. Ткаченко Т.П. Особливості формування підприємницького середовища в Україні у пострадянський період // Актуальні проблеми економіки.-2005.- № 9 (63).-с. 128-135.