Економічні науки/ 10. Економіка підприємства

Асистент Ляшенко О.Ю.

Студентка 4 курсу Потапова Р.Б.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

Аналіз рентабельності підприємств торгівлі

Центральною метою в системі цілей функціонування будь-якої комерційної організації є генерування прибутку. В умовах дії ринкових відносин суб'єкти господарювання мають постійно адаптуватися до змін попиту: розширювати асортимент, поліпшувати якість, знижувати собівартість та ціни, оптимізувати структуру витрат. Однак не завжди діяльність підприємства може бути прибутковою в силу дії об'єктивних та суб'єктивних факторів. Тому, характеризуючи результативність діяльності підприємства, вірніше говорити не про прибуток, а про фінансовий результат.

У сучасних ринкових умовах фінансовий результат роботи підприємства оцінюється рівнем рентабельності. Тому актуальним стає розгляд питань підвищення рентабельності підприємств та ефективності діяльності в цілому. У зв’язку з цим питання економічного аналізу рівня рентабельності у торгівлі з метою виявлення резервів для її підвищення набувають виключно важливого значення.

Підприємство вважається рентабельним, якщо в результаті реалізації продукції, робіт, послуг воно покриває всі свої витрати й дістає прибуток. Але визначення рентабельності як прибутковості не достатньо точно розкриває її економічне значення через відсутність тотожності між ними, тому що сума прибутку й рівень рентабельності, як правило, змінюються не в рівній пропорції, а найчастіше й у різному напрямку.

Бухгалтерська звітність дозволяє розрахувати велику кількість показників рентабельності, тому їх необхідно систематизувати в аналітичні групи з метою впорядкування і забезпечення оптимальності при виконанні аналітичних процедур.

Вибір необхідних показників рентабельності визначається тим, наскільки вони в сукупності є не просто набором, а системою, побудованою на певних принципах, а для цього важливо правильно оцінити аналітичні можливості кожного показника рентабельності і визначити його значення в системі.

Виділяють дві групи коефіцієнтів рентабельності. Перша група - це показники рентабельності інвестицій. При цьому сукупний дохід інвесторів може порівнюватися або з усіма активами, або з довгостроковим капіталом; у першому випадку розраховується коефіцієнт, відомий як рентабельність активів, у другому - рентабельність інвестованого капіталу. Надавши свої фінансові ресурси в довгострокове використання, іммобілізував їх в активи підприємства, інвестори по суті схвалили логіку створення саме такого майнового комплексу із цілком певним складом матеріально-технічної бази як джерелом їх потенційних доходів.

Друга група - показники оцінки рентабельності продажів. У цьому блоці на основі показників прибутку та виручки від реалізації розраховують коефіцієнти рентабельності по всій продукції в цілому та за окремими її видами.

Виявлення в процесі аналізу внутрішніх і зовнішніх факторів, що впливають на рентабельність, дає змогу позбавити показники ефективності від зовнішнього впливу.

До внутрішніх факторів можна віднести - цінову політику підприємства, обсяг діяльності підприємства (кількість товарів, ціни, розмір торговельної надбавки), обсяг витрат обігу, своєчасність і повноту виконання постачальниками й покупцями зобов’язань перед підприємством, вартість транспортування до місця призначення, штрафи й санкції за несвоєчасність або неточність виконання якихось зобов’язань фірми і т.і..

Крім внутрішніх факторів на рентабельність підприємства здійснюють непрямий вплив і зовнішні фактори, які не залежать від діяльності підприємства, але найчастіше досить сильно впливають на результат його діяльності. До даної групи факторів відносять географічне положення підприємства, конкуренцію й попит на продукцію підприємства, тобто наявність на ринку платоспроможного попиту на продукцію фірми, присутність на ринку фірм-конкурентів, що реалізують аналогічний по споживчих властивостях товар, система оподаткування, державне регулювання цін, умови та ставки кредитування і т.д.

Важливим фактором, який впливає на величину прибутку, є рівень ціни закупівлі товарів. Підприємство при здійсненні комерційних угод мусить намагатися закупити товар за якомога нижчою ціною. Це може бути досягнуто шляхом скорочення кількості посередників при закупівлі товарів, використання цінових знижок при узгодженні ціни товару, закупки партій товарів в період їх сезонного розпродажу.

Зростання розмірів одержання прибутку пов’язане також із збільшенням рівня цін продажу товарів. Управління цінами реалізації залежить від обґрунтованості вибору цінової політики підприємства на споживчому ринку, використання сприятливої торговельної кон’юнктури в окремі періоди року.

Маса одержання прибутку залежить від обсягу діяльності підприємства (товарообігу), кількості реалізованих товарів. Збільшенню обсягу продажу сприяє здійснення ефективної маркетингової політики шляхом включення в перелік взаємодоповнюючих товарів, надання споживчого кредиту при реалізації товарів, розширення системи додаткових торговельних послуг, здійснення ефективних рекламних заходів.

Література:

1. Ковальчук В.А. Роль і місце операційного левериджу в системі показників фінансового стану підприємства [Текст]// Вісник КТУ. – 2010. – № 25. – С. 13-16.

2. Ковтун О. Инструменты повышения рентабельности в условиях макроэкономических вызовов [Текст]// // Бухгалтерська наука. – 2009. – №2. – С.2-4.

3. Экономический анализ [Текст]: навч. посіб. Басовский Л.Е., Лунева А.М., Басовский А.Л. Изд-во «Инфра-М», 2009. – 222 с.