Кушнірюк В.К., Матіїв І.М.

Студенти ІV курсу

Буковинська державна фінансова академія

ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ АМОРТИЗАЦІЙНИХ ВІДРАХУВАНЬ

В статті розкрито суть амортизаційних відрахувань, їх методику та норми амортизації. А також розглянено суперечність твердження «амортизаційні відрахування» і їх вплив на ефективність використання основних засобів, як однієї із складових необоротних активів.

Ключові слова: амортизація, амортизаційні відрахування, методи нарахування амортизації, основні засоби, норми амортизації, основні фонди, функції амортизації.

Постановка проблеми. Проблема формування амортизаційної політики на даний момент стає досить актуальною для України. Свідченням цього може бути прийняття Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 „Основні засоби", метою якого є визначення напрямів та механізмів удосконалення амортизаційної політики як чинника активізації інвестиційної діяльності в державі, внесення змін до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств" та зростання кількості публікацій з даної тематики в періодичних фахових професійних виданнях.

Вивчення всіх теоретичних аспектів даної теми дозволить більш глибше зрозуміти її суть, узагальнити вже відомі досягнення науки, вдосконалити певним чином існуючу методику нарахування амортизації і методологію обліку та аналізу відтворення основних засобів. Практичне значення такого дослідження полягає у забезпеченні усіх зацікавлених суб'єктів (внутрішніх і зовнішніх користувачів) необхідною інформацією щодо діяльності підприємства у сфері ефективного використання основних засобів. Зовнішні користувачі (інвестори, акціонери, фінансово-кредитні установи, державні органи та інші суб'єкти) також зацікавлені в узагальнених результатах обліку та аналізу з метою визначення майбутніх господарських зв’язків і стосунків з даним підприємством.

Аналіз останніх досліджень. Дану тему розглядали в своїх працях багато вітчизняних науковців, серед яких О. Кутиніна, Т. Косова, В. Бакай, Л. Городянська, О. Малишкін, Д. Дрючин, В. Парнюк, А. Недрянко, А. Бусько, К. Пластара, Чалий І., Бондар О., Житній П., Чумаченко М., Голов С, Карєв В., Хомин П., Ластовецький В. О. та інші. Однак знайти універсального вирішення даної проблеми, тобто щоб і бюджет наповнювався й збільшувалися внутрішні резерви коштів підприємства, так і не вдалося. Що стосується законодавчого забезпечення амортизаційної політики, то воно є досить суперечливим та недостатньо врегульованим. Справедливість цього висловлювання підтверджує дискусія щодо визначення сутності амортизації та доцільності контролю використання амортизаційних відрахувань, що знайшла своє відображення в статті академіка Чумаченка М..

Мета роботи. Мета даної роботи заключається у дослідженні сутності методики проведення нарахування амортизації по основним засобам, а також напрацювання рекомендацій щодо поєднання даних з метою спрощення роботи обліковцям та удосконалення амортизаційної політики в Україні, встановлення проблем та подання пропозицій щодо удосконалення діючого порядку ведення обліку та аналізу.

Виклад основного матеріалу. Для сучасної ринкової економіки країни необхідним є забезпечення тих умов функціонування, які б забезпечили найефективніше її існування і подальший розвиток. Однією з головних умов є ріст значень інтенсивних факторів розвитку економіки. Адже найбільша доля приросту об'єму виробництва досягається за рахунок ефективного використання обладнання. Але, враховуючи потреби нашої української економіки, необхідно відмітити, що питання ефективності використання основних засобів на багатьох підприємствах знаходиться не на провідному місці. Головною метою сучасних виробників продукції є випуск конкурентоспроможної продукції, яка б користувалась попитом і в подальшому забезпечувала б ефективне функціонування підприємства. У підприємств повстало питання як вижити в жорстких і не передбачуваних умовах. Але, будучи далекоглядним треба відзначити, що з часом економічне становище економіки і зокрема окремих виробників буде налагоджуватися по мірі звикання їх до сучасних ринкових умов функціонування. Отже, згодом, покращивши своє становище, національні виробники зможуть повернутися до питання нарощування виробництва за допомогою підвищення рівня використання основних засобів.

Основні засоби є головним багатством не лише підприємства, але й країни в цілому. Від процесу їх формування та використання залежить економічний ріст держави. Практика останніх років свідчить, що здійснені реформи негативно впливають на процеси використання, оновлення і відтворення основних виробничих засобів. Суттєво зменшились, як за абсолютною сумою, так і за питомою вагою у загальній вартості необоротних активів капітальні інвестиції. Це повною мірою свідчить про низьку інноваційну діяльність та наявність дефіциту вільних фінансових ресурсів у підприємств.

Амортизаційна політика є важливою складовою частиною облікової політики і взагалі фінансово-господарської діяльності підприємства. Вона дає можливість альтернативно підійти до визначення розмірів амортизаційних відрахувань, здійснити керування витратами і фінансовими результатами, нагромадити необхідні фінансові ресурси, реально їх використовувати на потреби підприємств. За допомогою амортизації регулюється швидкість обороту основних засобів, інтенсифікується процес їхнього відтворення, реалізується технічна і виробнича політика на підприємстві. Державна амортизаційна політика є важливим інструментом активізації інвестиційної діяльності підприємств в умовах ринкових відносин [6, 24].

Сьогодні більшість підприємств нашої держави функціонують на машинах, приладах, устаткуванні зношуваність яких становить більш як 75 %. Це значення уже сягає критичної точки. А основна проблема - це те, що наша держава позбавлена інвестиційних та реноваційних можливостей для ефективного оновлення, модернізації основних засобів. Однією із перешкод щодо реалізації програм оновлення основних засобів є також недосконалий механізм амортизації, який фактично гальмує реноваційні процеси в економіці. За словами Дудка Т.В. та Чорного Ю.В.: аналіз структури інвестицій в основний капітал показав стабільно велику частку власних коштів підприємства в загальній сумі інвестицій. А загальновідомо, що основну частку власних коштів підприємства становлять чистий прибуток й амортизаційні відрахування [13, 29]. На сьогодні різними науковцями було сформовано різноманітні види ефективного використання амортизаційних відрахувань, зокрема в цілому цього механізму. Перший вид характеризувався сплатою податку на прибуток, можливо, в зниженому розмірі без жодних амортизаційних включень з оподаткованої бази [15, 111].

Другий амортизаційний механізм з нормативним нарахуванням амортизації та контрольним використанням амортизаційних надходжень визначався розпорядженнями відповідних міністерств. Це дозволяло міністерствам здійснювати більш активну інвестиційну політику.

Найпоширенішим до сьогодні є третій вид амортизаційного механізму. Нарахування амортизації здійснюється в ньому на підставі затверджених на законодавчому рівні нормативів, а використання – самостійно.

П(С)БО 7 «Основні засоби» визначено, що об'єктом амортизації є основні засоби (крім землі). Нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації [2].

Доктор економічних наук Чумаченко М. і кандидат економічних наук Житний П. вважають, що амортизаційні відрахування мають двояку функцію: вони є розрахунковими витратами в собівартості продукції, а їх сума у виручці від реалізації продукції - джерелом фінансування інвестицій організації [10, 6].

З критикою підходу до амортизації як до джерела коштів та запропонованого обліку її цільового використання виступив Чалий І. [11, 11]. Він стверджує, що амортизація — це не фонд-джерело, а звичайні витрати, що не можливо придбати що-небудь за рахунок витрат. При цьому Чалий І. підводить певну ідеологічну основу щодо такої розбіжності, вважаючи витратний погляд на амортизацію - капіталістичним, а відтворювальний - соцреалістичним.

Підводячи підсумки щодо визначення суті амортизації погоджуюсь з думкою доктора економічних наук Чумаченка М. і кандидата економічних наук Житного П., які вважають, що амортизаційні відрахування є розрахунковими витратами в собівартості продукції, а їх сума у виручці від реалізації продукції - джерелом фінансування інвестицій підприємства. Поряд з цим вважаю, що проблему формування амортизаційної політики в Україні можна вирішити шляхом відмови у бухгалтерському обліку від використання податкового методу нарахування амортизації, оскільки даний метод не спрощує бухгалтерський облік та не призводить до поєднання бухгалтерського та податкового обліку амортизації. Більше того, податкове законодавство передбачає норми амортизації, які є економічно необґрунтованими.

Отже, відмінності між бухгалтерським та податковим законодавством щодо основних засобів багатогранні і потребують подальшого вивчення при внесенні певних змін до законодавчої чи нормативної бази України. Підприємства не використовують потенціал амортизаційних відрахувань для інвестування в основні засоби через те, що більшість із них має проблеми з самофінансуванням, у тому числі і в оборотні активи, а не лише в основні засоби. Проблемами також є використання залучених коштів. У даний час підприємства банки уже не надають довгострокових кредитів, а лише короткострокові і під високі відсотки,а це є невигідним. Таким чином, підприємство змушене забезпечувати загальні потреби фінансування виробництва, діяльності за рахунок амортизаційних відрахувань, які тепер уже з діючим законодавством не обов’язково накопичувати у амортизаційному фонді. У результаті даного процесу, потенціал самофінансування процесів відтворення основних засобів значно менший внаслідок нецільового використання амортизаційних відрахувань, які використані підприємством не завжди за цільовим призначенням.

Висновки і пропозиції. Основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство утримує, щоб використовувати у виробництві або при поставці товарів, наданні послуг, здавати в оренду іншим особам або здійснювати адміністративні та соціально – культурні функції, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (чи операційного циклу, якщо він перевищує рік). Це згідно П(С)БО 7, а от з погляду Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" під основними засобами розуміють матеріальні цінності, призначені для використання платником податків у господарській діяльності протягом періоду, що перевищує 365 календарних днів із дати введення в експлуатацію, і вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом.

На основі вище вказаних проблем пропонуємо такі основні напрямки:

- проблему формування амортизаційної політики в Україні пропонуємо вирішити шляхом відмови у бухгалтерському обліку від використання податкового методу нарахування амортизації, оскільки даний метод не спрощує бухгалтерський облік та не призводить до поєднання бухгалтерського та податкового обліку амортизації;

- підприємствам України доцільно б застосовувати для відображення
накопиченої суми зносу позабалансовий рахунок 09 "Амортизація", постійно
збільшуючи залишок заданим рахунком;

- відмінити форму №11- ОЗ, оскільки вона дублює форму №5 «Примітки до річної фінансової звітності»;

- кошти, які надходять з прибутку на відтворення основних засобів не оподатковувати певний час, щоб за більшого фінансування оновити, модернізувати основні фонди;

- амортизаційні відрахування знову формувати в амортизаційний фонд, який з контрольованим і цілеспрямованим напрямком використовував дані кошти для ефективного використання основних засобів тощо.

Отже, на сьогоднішній день підприємствам України необхідна єдина економічно обґрунтована методика нарахування амортизації, яка б не змушувала бухгалтерів витрачати час на визначення меж податкового та бухгалтерського обліку, але б була простою у використанні та реально відображала стан основних засобів на підприємствах, а амортизаційні відрахування повноцінно відображали своє призначення, а саме функцію інвестування.

Список використаних джерел:

1. Про оподаткування прибутку підприємств: Закон України від 22 травня 1997 року №283/97 – ВР з усіма змінами та доповненнями.

2. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»: Затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року №92 зі змінами та доповненнями.

3. Основні засоби (спецвипуск) // Все про бухгалтерський облік. – 2009. - №31.

4. Податковий кодекс

5. Білоусов А. Удосконалення документального оформлення операцій з основними засобами в умовах застосування П(С)БО 7 «Основні засоби» // Бухгалтерський облік і аудит. – 2006. - №3. – С.49-56.

6. Бондар О. До питання оцінки основних засобів підприємства в бухгалтерському обліку // Бухгалтерський облік і аудит. – 2008. - №3. – С.23-29.

7. Городянська Л. Податковий і бухгалтерський облік амортизації на підприємстві. // Бухгалтерський облік і аудит. – 2010. - №2. – С.13-19

8. Хомин П. Відмінності фінансового й податкового обліку основних засобів як наслідок неузгодженості звітності // Бухгалтерський облік і аудит. – 2009. - №9. – С.24-31.