Економічні науки/1. Банки і банківська система

Лисенко М. М.

Студентка 4 курсу 1 групи фінансового факультету

Харківського національного економічного університету, Україна

Сучасний стан та розвиток кредитування фізичних осіб банками

Тенденції розвитку кредитних операцій українських комерційних банків в останні роки свідчать про підвищення ролі банківського кредиту в кредитному забезпеченні потреб фізичних осіб необхідними грошовими ресурсами. В умовах розвитку банківського кредитування фізичних осіб існує необхідність дослідження даного напрямку. Для того щоб дослідити та оцінити розвиток даної послуги, необхідно уточнити саме поняття кредитування.

Основоположне законодавче визначення банківського кредиту міститься в Законі України «Про банки та банківську діяльність» [1]. Стаття 2 цього Закону визначає банківський кредит як будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Виходячи зі сказаного вище, банківський кредит можна визначити як основну форму кредиту, за яким банк на підставі ліцензії надає кошти у тимчасове користування позичальнику шляхом здійснення банківських кредитних операцій на умовах, передбачених чинним законодавством та кредитним договором.

Підвищення ефективності кредитування фізичних осіб та розвиток цієї послуги – одна з актуальних і гострих проблем на сьогоднішній день. Адже світова економічна криза призвела до уповільнення діяльності банківських установ і така тенденція зберігається, але, за прогнозами аналітиків, уже в 2011 році буде спостерігатись позитивна динаміка.

В цілому, за 2010 рік спостерігалася кількісне зниження обсягу кредитів фізичних осіб на 20%, при цьому питома вага довгострокових кредитів населення в загальному обсязі кредитного портфелю банківської системи залишається вищою.

Структуру кредитного портфеля населення в залежності від термінів вкладення коштів наведено у табл.1.

Таблиця 1

Аналіз динаміки та структури кредитного портфеля населення в українських банках

Показники	2008 р.		2009 р.		2010 р.		Темп росту, %
	млн. грн	у % до підсумку	млн. грн	у % до підсумку	млн. грн	у % до підсумку
Кредитний портфель населення	153633	100	268857	100	214430	100	79,76
у тому числі: - довгострокові кредити	135608	88,3	241511	89,8	192054	89,6	79,52
- короткострокові кредити	18025	11,7	27346	10,2	22376	10,4	81,83

Дані табл. 1 показують, що за 2009-2010 роки спостерігалась тенденція до зниження обсягів як короткострокових вкладень, так і довгострокових кредитних коштів. При цьому збільшувалась питома вага довгострокових кредитів та знижувалась питома вага короткострокових коштів. Це відображало не лише зменшення попиту з боку фізичних осіб на відповідні послуги, а й збільшення рівня кредитного ризику банківської установи.

Необхідно відзначити наявність цілого ряду об'єктивних факторів, що перешкоджають активному розвитку кредитних операцій банків для населення, а відтак і повноцінній реалізації банками функції фінансового посередництва у масштабах усієї економіки. Серед цих факторів можна виокремити такі:

1) порівняно високий рівень початкових витрат, які здійснюють банки, що впроваджують нові види послуг;

2) низький рівень доходів великої частини населення не дає змоги банкам активно реалізовувати свої депозитні стратегії, внаслідок чого потенціал з надання кредитних послуг банків на роздрібному ринку залишається нереалізованим у повній мірі;

3) недостатньо розвинута інфраструктура фінансового ринку щодо розвитку мережі філій та формування загальної культури активного користування банківськими послугами населенням;

4) тенденції зі зниження процентної маржі, що загострюють конкурентну боротьбу на ринку роздрібних послуг, де збільшення власної частки супроводжується зазвичай більшими витратами для банків, аніж на аналогічних сегментах ринку для юридичних осіб банківських клієнтів;

5) відсутність достатньої кількості кваліфікованого персоналу, який би міг ефективно взаємодіяти із клієнтами та грамотно дотримуватись усіх необхідних технологічних вимог із надання роздрібних послуг;

6) погіршення економічної ситуації в країні, яка обумовлена наслідками світової фінансової кризи [3].

Кредитування населення передбачає високий рівень розвитку філіальної мережі й банківських технологій, здатність до швидкого освоєння та супроводу нових банківських продуктів. Українські банки тільки розпочинають цьому вчитися, однак кризові явища тимчасово зупинили розвиток процесів кредитування населення країни [2].

Отже, для ефективного розвитку кредитної діяльності банкам України, необхідно :

1) удосконалити регулятивну базу, в тому числі закони, котрі захищають права кредиторів;

2) банкам варто покращити методики оцінки кредитоспроможності позичальників, з метою зниження ризиків неповернення кредитів, основний акцент при прийнятті рішення про надання кредиту необхідно робити на кредитну історію та аналіз доходів і, лише в останню чергу, на забезпечення;

3) забезпечити дотримання принципів, пов’язаних з умовами банківського кредитування та здійснити адаптацію міжнародного досвіду кредитування до української банківської практики;

4) банки мають визначити основні напрями розробки методологічних підходів, щодо управління кредитними ризиками, зокрема планувати розподіл кредитних вкладень на довгостроковий період, в основу якого буде покладено зважену кредитну політику, обґрунтовану загальноекономічними умовами, а не метою агресивного захоплення ринку.

Література:

1. Про банки та банківську діяльність: Закон України від 21.04.2011 р. №3265-VI [Електрон. ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/

2. Тарасович Н.В. Проблеми та напрямки розвитку ринку кредитування фізичних осіб / Н.В. Тарасович // Економічні науки. – 2009. - №49. – с. 14-18.

3. Чиж Н.М. Сучасний стан банківського кредитування в Україні / Н. М. Чиж // Економічний форум. – 2011. - №2. – с. 9-15.