УДК 336.77

Науковий керівник д.е.н., проф. Лепейко Т. І.

Національний Банк України

Харківський інститут банківської справи

 Університету Банківської Справи

КРЕДИТ, ЯК АСПЕКТ ФІНАНСУВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ

ПІДПРИЄМСТВ.

У сучасних умовах економіка України характеризується позитивними тенденціями економічного зростання, темпи та стійкість яких значною мірою залежать від здатності національної банківської системи забезпечувати потреби суб'єктів господарювання необхідними кредитними ресурсами. Тема дослідження є актуальною, оскільки в умовах обмеженості власних фінансових ресурсів більшості вітчизняних підприємств, проблема отримання позикових коштів стає однією з найважливіших не тільки з позицій поточної діяльності, але й перспектив подальшого розвитку суб'єктів господарювання. Будь-яка кредитна операція повинна враховувати збалансованість інтересів банку та позичальника. Так, банку необхідно максимально точно оцінити кредитоспроможність контрагента, а останньому - чітко уявити вимоги, що ставляться кредитором. Вирішальну роль при прийнятті кредитних рішень відіграє оцінка кредитоспроможності позичальника.

Вибір предметом дослідження проблеми залучення ресурсів із зовнішніх джерел, зокрема за допомогою банківського кредитування зумовлений, перш за все, гостротою цієї проблеми відсутністю чітких позицій і недостатньою підготовкою українських банків до діяльності на кредитному ринку, а також порівняно високими кредитними ставками по наданим позикам. Завдяки кредитним відносинам немає потреб обов'язкового накопичення власних коштів і відбувається більш швидке залучення ресурсів у господарський оборот за рахунок економії часу при закупівлі сировини, матеріалів тощо. Таким чином, сприяючи безперервності відтворювального процесу на підприємстві, кредит поряд з тим є фактором його прискорення. Звичайно, кредит не може прямо вплинути на скорочення часу виробництва товарів, він має свої об'єктивні межі, зумовлені факторами неекономічного характеру, зокрема технологією виробництва. Його вплив на прискорення процесу відтворення реалізується за рахунок скорочення часу, що витрачається на зміну функціональних форм продукту, що, в кінцевому випадку, збільшує швидкість обороту фондів.

Дослідженню теорії і практики організації кредитних відносин між банківськими установами та підприємствами присвячені праці таких вітчизняних вчених-економістів: В. Галасюка, І. Бланка, А. Пересади, В.

Гриньової, В. Пономаренка, П. Перерви, В. Вітлінського, О. Дзюблюка, Г. Мельника, А. Бакаева, А. Мороза, Р. Шевченка, Я. Чайковського, П. Ковальова, Ю. Потійка. Широкого висвітлення ця проблема набула в роботах таких російських авторів, як В. Єдронова, О. Герасимова, О. Неволина, В. Ковальов, Р. Фатхутдінов, В. Шеремет та ін.

Розглядаючи переваги та недоліки форм зовнішнього фінансування суб'єктів підприємницької діяльності та визначемо роль та місце, яке займає кредит серед цих форм фінансування, можна виділити наступне.

Порівняно з акціонерним та державним фінансуванням, фінансування через використання кредиту забезпечує позичальнику такі переваги:

-       відсутні витрати на друкування емісійних цінних паперів, їх розміщення, оплату послуг фінансових посередників;

-       правові відносини між позичальником і кредитором відомі не багатьом особам;

-       умови надання кредиту визначаються партнерами з кожної кредитної угоди;

- зменшується термін між поданням заявки й одержанням кредиту від банку порівняно з надходженням коштів з фондового ринку.

Щодо недоліків можна виділити наступні:

-       обмежені можливості в часі та розмірах;

-       наявність помітного ризику для кредитора;

-         можливість небажаного впливу банків, що дисконтують векселі;

-       велика відсоткова ставка на кредит.

Саме тому важко переоцінити роль кредиту, як інструменту фінансування діяльності суб'єктів підприємницької діяльності, переважна більшість українських підприємств використовує саме його для фінансування своєї насамперед операційної діяльності.

Проаналізувавши дані звіту Світового Банку Реконструкції та розвитку «Doing Business 2010» згідно яких Україна серед 183 економік країн світу, проаналізованих у цьому звіті, займає 142 місце за складністю ведення бізнесу (щодо порівняння Білорусь займає 58, Польща - 72, Молдова - 94), проте за складністю отримання й обслуговування кредиту займає 30 місце, що є найкращим показником серед країн пострадянського простору (відповідно Білорусь займає - 113 місце, Польща - 15, Молдова - 87).

При порівнянні умов надання кредитів суб'єктам господарювання в інших країнах пострадянського простору та світу зокрема у Росії, Білорусії, Молдові, Великобританії, США та Японії прослідковується залежність між відсотковими ставками та обсягами ВВП цих країн в порівнянні з Україною. При чому була чітко помітна тенденція зростання ВВП тих країн, в котрих знижувалися відсоткові ставки за кредитами наданими суб'єктам підприємницької діяльності.

Висновки. Отже можна зробити висновок, що значний розмір відсоткових ставок установ банків є одним з основних стримуючих факторів та не сприяє розвиткові українських підприємств і української економіки вцілому. Високий розмір відсоткових ставок є актуальною проблемою для усіх підприємств України.

З іншого боку, згідно з нині діючим законодавством, банки надають кредити на власних умовах та на власний ризик. Комерційні банки самостійно встановлюють відсоткові ставки та комісійну винагороду за свої операції. Відтак банк не може надавати кредити під відсоток, ставка якого є нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним за депозитами. Ось і виходить, що розмір відсоткових ставок залежить не лише від діяльності банківських установ, а й від фінансово-кредитної політики держави, яку потрібно потрібно постійно вдосконалювати й переробляти залежно від певних умов.

Список використаних джерел

1.                 Про банки і банківську діяльність» із змінами і доповненнями : Закон України № 585-У від 11.01.2009 // Офіц. вісник України. - 2009. - № 32.-Ст.

2.                 Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг : Закон України № 2664 -III від 12.07.2010 // Офіц. вісник України. 2010. - № 16. - Ст. 4.

3.                 Про оподаткування прибутку підприємств : Закон України № 2850-VI від 22.12.2010 // Офіц. вісник України. - 2010. - № 64. - Ст. 7.

4.                 Вітлінський В. Поглиблений кількісний аналіз кредитоспроможності позичальника як спосіб зниження ризику / В. Вьітльїнський, Г. Великоіваненко, Я. Наконечний, О. Пернарьівський// Банківська справа. - 2009. - № 4. - С. 17-19.

5.                 Власов М.И. Анализ кредитоспособности клиента коммерческого банка / М.И. Власов // Банковское дело. - 2008. - № 3. - С. 20-23.

6.                 Галасюк В.В. Оцінка кредитоспроможності позичальників: що оцінюємо? / В.В. Галасюк, В.В. Галасюк. // Вісник Національного банку України (укр.). -2010.-№5.-С. 54-56.

7.                 Голошевич І.В. Компютерна програма: нематеріальна сутність обліку / Голошевич І.В. // Бухгалтерія. - 2009. - №16. - С. 47-50.

8.                 Денисенко М.П. Гроші та кредит у банківській справі : [навчальний посібник] / Денисенко М.П. — К. : Алерта, 2008. — 478 с.

9. Дзюблюк О.В. Організація грошово-кредитних відносин суспільства в умовах ринкового реформування економіки./ О.В. Дзюблюк - К.: Поліграфкнига, 2010.-512 с.