Зімич А. С., Іванчук Ю.

Науковий керівник Мінасян Ваге Людвікосович

«Бюджетний дефіцит і його вплив на державний борг України »

Постановка проблеми. Проблема державного боргу та бюджетного дефіциту існувала з появою такої організації, як держава та початком виникнення грошових відносин у суспільстві. Ця проблема є актуальною не тільки для України, так як в усьому світі налічується близько 240 держав і лише 8-10 країн, які мають бездефіцитний бюджет.

Зі здобуттям Україною незалежності в 1991 році і відповідно розривом усіх економічних зв'язків, які існували у колишньому СРСР, економіка України почала занепадати. Для врегулювання економіки та забезпечення економічного зростання країни, необхідно було залучити додаткові фінансові ресурси, які Україна могла придбати за рахунок зовнішніх позик, а це в свою чергу призвело до збільшення державного боргу.

Отже, проблема бюджетного дефіциту і впливу державного боргу на нього є досить актуальною для дослідження.

Аналіз досліджень і публікацій. Бюджетний дефіцит і державний борг є об’єктами дослідження провідних економістів, представників законодавчих та виконавчих органів на різних рівнях влади. Серед науковців, які присвятили свою діяльність розв’язанню питань формування бюджетної політики, слід виділити: І.Луніну, Д.В.Полозенка, О.Кузменка, В.М.Опаріна, О.П.Кириленка та багато інших.

Постановка завдання. Метою даної статті є дослідження взаємозв’язку бюджетного дефіциту та державного боргу, та їх вплив на економіку країни.

У контексті досягнення даної мети потрібно вирішити наступні завдання:

- розгялнути теоретичні основи виникнення та покриття бюджетного дефіциту держави;

- проаналізувати дані щодо фінансування бюджетного дефіциту, та порівняти розміри державного боргу за 2008-2011 роки;

- визначити основні напрямки зменшення державного боргу та фінансування бюджетного дефіциту.

Виклад основного матеріалу. Розмір державного боргу безпосередньо залежить від обсягу бюджетного дефіциту. Наявність бюджетного дефіциту спричиняє зростання державного боргу, що, у свою чергу, зумовлює потребу в додаткових бюджетних витратах на його обслуговування і тим самим призводить до збільшення бюджетного дефіциту. Під бюджетним дефіцитом розуміють перевищення видатків бюджету над його доходами, він є показником негативних явищ в економіці, що зумовлюють інфляцію грошової одиниці.

Негативною рисою бюджетів України, як і більшості постсоціалістичних країн, є хронічна дефіцитність.

Причинами бюджетного дефіциту можуть бути:

1) значні інвестиції в розвиток економіки. Такий бюджетний дефіцит є наслідком не кризових явищ, а певної політики уряду,який проводить значні структурні зрушення в народному господарстві;

2) негативні, руйнівні наслідки непередбачених подій, таких як війна, катастрофа, стихійні лиха;

3) криза в економіці, яка знаходить відображення в тому числі в бюджетному дефіциті. Такий бюджетний дефіцит важче всього подолати, для цього були вжиті заходи по фінансовому оздоровленню економіки, лише при цій умові можна розраховувати на збалансування бюджету.

Бюджетний дефіцит в Україні був “успадкований” від колишнього СРСР і причини цього негативного явища треба шукати ще на початку 60-х років [5, с. 129-130].

Бюджетний дефіцит є важливим показником, за допомогою якого можна визначити, в якому економічному стані перебуває країна. Наприклад, якщо розмір дефіциту державного бюджету перевищує 3% від рівня ВВП країни, це свідчить про наявність кризової ситуації в економіці країни [9,с.28-30]. Бездефіцитний бюджет є об’єктивною вимогою економічного розвитку держави. Однак, нині в більшості країн світу дефіцит бюджету становить від 15% до 2% валового внутрішнього продукту при середньосвітовій його величині 4,5% [3,с.212]. В Україні на 2010 р. розмір дефіциту державного бюджету від рівня ВВП становив 4,99% ВВП, за прогнозами МФУ в 2011 – 3,5% ВВП, що на 10,2 млрд. грн. менше ніж у 2010 р.

Отже, бюджетний дефіцит - явище майже постійне в економіці кожної держави, тому важливого значення набувають його розміри та методи ліквідації.

Проаналізуємо дані видатків та доходів наведених в таблиці 1.

Таблиця 1.

Видатки та доходи зведеного державного бюджету за січень 2008-2011рр.

Роки	2008	2009	2010	2011
Видатки, млн. грн.	309216,2	14131,7	19286,9	22441,0
Доходи, млн. грн.	297844,6	17600,4	19643,7	23556,9

Аналізуючи дані, бачимо, що в січні 2008р. видатки перевищували доходи на 11371,6 млн. грн. на 3,8%. Причиною такої ситуації стала світова економічна криза. У період кризи уряд спрямовував політику на зменшення податкового тиску на суб'єктів господарювання, надання їм пільг, дотацій. Унаслідок такої стимулюючої фіскальної політики бюджетний дефіцит зростав [7, с.72-74].

Січень 2009-2011 рр. характеризується переважанням доходів над видатками, а саме у 2009 р. на 3468,7 млн. грн (24,5%), 2010 – 356,8 млн. грн. (1,8%), 2011 – 1115,9 млн. грн. (4,9%). Проте за статистичними даними за весь рік бюджет в Україні є дефіцитним. Це пояснюється тим, що Україна ще переживає наслідки фінансової кризи. Зі збільшенням дефіциту держава почала збільшувати обсяги своїх боргів і вже в 2009 році країна подвоїла їх, на початок року державний борг України становив 226996306,5 тис.грн. на початок 2010 року 3234475202,1 тис. грн., а у 2011 році – 324552277,9 тис.грн [10].

Рис. 1 Динаміка зміни обсягів державного боргу України у 2008-2011 рр.

Значні обсяги запозичень банків, корпорацій, фізичних осіб і окремих держав призвели до утворення у світовому вимірі піраміди боргових зобовязань, яка почала руйнуватися після зниження вартості застави, під яку залучалися вказані позики, і неповернення кредитів.

Для зменшення бюджетного дефіциту здійснюють бюджетне фінансування. Воно неоднозначно впливає на розвиток країни. Досягнення позитивних результатів часто супроводжується виникненням негативних наслідків.

Таблиця 2.

Показники фінансування Державного бюджету України

Роки	Фінансування млн.грн	Запозичення млн.грн	Погашення млн.грн
2009	-1648,1	176,4	360
2010	52819,9	98584,4	17479,4
2011	-909,4	3443,3	3905,5

“+” – дефіцит; ; “-“ – профіцит.

З даних, що наведені в таблиці бачимо, що у 2010 році запозичення на 98408,0 млн. грн. зросли порівняно з 2009 роком, погашення – на 17119,4 млн. грн.

У 2009 році фінансування було виконано з профіцитом, у 2010 році – з дефіцитом на суму 52819,9 млн. грн., і у 2011 році воно є профіцитним і дорівнює 909,4млн. грн. Погашення основної суми боргу по державному бюджету за січень 2011 року становило 3905,5 млн. гривень. Державні запозичення до державного бюджету були здійснені в обсязі 3443,3 млн. гривень [10]. Такі різкі зміни пояснюються нестабільністю політичної влади. Виконання видаткової частини бюджету у 2009 році та на початку 2010 року характеризувалось системним «ручним управлінням» коштами, недофінансуванням всіх програм, нецільовим та неефективним використанням бюджетних коштів. У повному занепаді виявилась державна інвестиційна політика. Фінансування капітальних видатків було здійснено майже в 2,5 рази менше ніж у 2008 році, в тому числі за загальним фондом – майже в 12,3 рази. В цілому по економіці інвестиції в основний капітал реально зменшились на 41,5 відсотка.

У 2010 році було вжито дієвих заходів зі стабілізації економіки, підтримки підприємств реального сектору, стабілізації цінової ситуації, прийнято державний бюджет на 2010 рік, який передбачав підвищення соціальних стандартів та стимулювання економічної активності, досягнуто домовленостей з Російською Федерацією щодо надання знижки на імпортований природний газ, реалізації спільних проектів в стратегічних галузях економіки, та розпочато реалізацію Програми економічних реформ Президента України на 2010-2014 роки. Для покращення економічної ситуації в 2010 році прийшлось збільшити запозичення, фінанфсування бюджету, що позитивно відзначилось в 2011 році.

Отже, бюджетний дефіцит може негативно впливати на економіку, зокрема стимулювати інфляційні процеси. Він стримує економічне зростання держави, а також має негативні соціальні наслідки. Для захисту економіки необхідно дотримуватись таких напрямків зменшення державного боргу та фінансування бюджетного дефіциту:

1) вдосконалити податкову систему, забезпечити оптимальний рівень податкових вилучень для формування бюджетів усіх рівнів і створення сприятливих умов для підприємницької діяльності;

2) посилити відповідальність суб’єктів господарювання та їх керівників, зокрема особисту майнову і кримінальну відповідальність, за дотриманням вимог законодавства, своєчасність і повноту розрахунків з бюджетом та державними позабюджетними фондами;

3) залучити до інвестиційної сфери особисті заощадження населення;

4) забезпечити фінансову підтримку малого та середнього бізнесу шляхом розробки і виконання цільових програм розвитку малого і середнього підприємництва;

5) запровадити жорсткий режим економії бюджетних коштів;

6) перейти від бюджетного фінансування до системи надання субсидій, субвенцій, інвестиційних позик суб’єктам господарювання;

7) запровадити науково обгрунтовану систему прогнозування значень  показників, що беруться за основу формування доходів і видатків бюджету, використовувати при бюджетному плануванні нормативи бюджетної забезпеченості [4].

Висновок. Бюджет зводиться з дефіцитом для забезпечення фінансування видатків, надання кредитів і погашення державного боргу. В Україні повинен бути дефіцит бюджету, який можливо профінансувати. Це той дефіцит, джерела фінансування якого чітко визначені за надходженнями. Якщо цього не зробити , на казначейському рахунку знову не буде грошей, країна не зможе фінансувати свої видатки, а це в свою чергу не дасть жодної змоги вирішити будь-які економічні чи соціальні проблеми.

Також, потрібно зазначити, що в даний післякризовий період бюджетна політика держави повинна спрямовуватися на нарощування інвестиційних видатів, адже вони дадуть змогу посилити внутрішній попит, забезпечити максимальне сприяння діяльності інвесторів на території України, цілеспрямовано підтримувати національного виробника.

Значний рівень дефіциту державного бюджету та невиважена політика надання державних гарантій суб’єктам господарювання за зовнішніми запозиченнями стали основними чинниками нагромадження і зростання боргових зобов’язань держави та видатків на обслуговування боргу. Ці чинники стали наслідком виникнення боргової проблеми у бюджетно-фінансовій системі України, а звідси зобов’язання держави щодо погашення основної суми державного боргу та його обслуговування є, й залишатимуться ключовою проблемою бюджетної політики на наступні кілька років.

Список використаних джерел.

1. Кириленко О.П Фінанси (Теорія та вітчизняна практика): Навч. посібник. – Тернопіль: Економічна думка, 2000.- с.241.

2. Опарін В.М. Фінанси:навч. Посібник. – 4-те вид.,- К.:КНЕУ, 2007.-240с.

3. Юрій С.І. Бюджетна система України. - К.: НІОС, 2007.

4. Захожай К.В. Причини, наслідки та управління бюджетним дефіцитом [сайт http://www.nbuv.gov.ua].

5. Кузменко О.В. Організаційно-правові проблеми управління державним боргом України // Право України. - 2005. - №4.

6. Луніна І.О. Шляхи мінімізації впливу фінансової кризи на бюджет України// Фінанси України. – 2008. - №12. – С. 22-32.

7. Макаренко Є. В. Бюджетний дефіцит в умовах світової фінансової кризи / Є. В. Макаренко // Економіка та держава. – 2010. – №10. – С. 72-74.

8. Полозенко Д.В. Державний бюджет України і його грошове наповнення // Фінанси України. - 2004. - №2.

9. Орловська Наталія Дефіцит державного бюджету і джерела його фінансування / Н. Орловська // Вісник Національного банку України. – 2010. – №5. – С. 28-30.

10. www.minfin.gov.ua - Офіційний сайт Міністерства фінансів України.