Економічні
науки / 7.Облік та аудит
Приказка
Г.Д.
Науковий
керівник: Підгірна А. Л.
Буковинська державна
фінансова академія
Ключові слова : Дебіторська заборгованість, дебітори,
рефінансування дебіторської заборгованості, облік векселів, платоспроможність, управління дебіторською заборгованістю, факторингові
операції, форфейтинг.
Сьогодні проблема
управління дебіторською заборгованістю постала особливо гостро, що пов'язано із
проблемами несвоєчасних платежів, повернення боргів у неповному обсязі,
виникнення сумнівних боргів. Катастрофічне збільшення кредиторської та
дебіторської заборгованості призвело до незадовільного фінансового стану у
більшість вітчизняних підприємств.
Розгляд
даної проблеми є актуальним в наш час, оскільки сучасний стан економіки є
нестабільним, що в свою чергу призводить до виникнення дебіторської
заборгованості, яку більшість підприємств не можуть покрити через брак коштів.
Проблеми
управління дебіторською заборгованістю є об'єктом досліджень вітчизняних та
зарубіжних авторів, таких як: А.М. Поддєрьогін, С. Бондаренко, Н. Матицина,
О.В.Попазова, Г.О.Крамаренко та ін. Глобальні причини виникнення та існування
заборгованості на українських підприємствах наводить у своїх публікаціях В.В.
Баліцька, але в економічній літературі недостатньо розкриті аспекти
комплексного управління дебіторською та кредиторською заборгованістю для
забезпечення загальної та поточної платоспроможності підприємств [2].
Згідно
з П(С)БО 10 “Дебіторська заборгованість”, дебітори – це юридичні та фізичні
особи, які в наслідок минулих подій заборгували підприємству певні суми
грошових коштів, їх еквівалентів або інших активів. Відповідно дебіторська
заборгованість – це сума заборгованості дебіторів підприємству на певну дату [4].
Головна
мета управління дебіторською заборгованістю полягає в мінімізації її обсягу та
строків повернення боргу.
При
цьому можуть використовуватися різноманітні методи управління дебіторською
заборгованістю, серед яких основними є:
- якісний аналіз покупців (з
точки зору платоспроможності), та постачальників (з точки
зору надійності та кредитоздатності);
- планування грошових потоків (залежно від
запланованого об'єму реалізації готової продукції, співвідношення постійних та
змінних затрат визначається кредитоздатність підприємства та його поточна
потреба у залучених коштах);
- фінансові операції: відносно
дебіторської заборгованості це сучасні методи рефінансування: факторинг, облік
та дисконт векселів, форфейтинг, застосування бартерних операцій.
Важливим
моментом в управлінні дебіторською заборгованістю є підвищення її якості, чого
можна досягти шляхом: всебічного оцінювання фінансового стану потенційних
дебіторів, їх платоспроможності, репутації, терміну існування; визначення
максимальної суми боргу в цілому та на одного клієнта (лімітування дебіторської
заборгованості); використання різних форм забезпечення повернення боргу
(застава, страхування, гарантії банків або третіх осіб, оформлення забезпеченим
векселем тощо) [3].
Проте, наскільки б не було
ефективним управління дебіторською заборгованістю не вся дебіторська
заборгованість перед підприємством буде погашеною. Тому для оптимізації розміру
та структури дебіторської заборгованості підприємствам доцільно рефінансувати
її частину.
Рефінансування дебіторської
заборгованості – система
фінансових операцій, яка забезпечує прискорену заміну дебіторської
заборгованості грошовими активами. Метою рефінансування дебіторської заборгованості є
прискорення її переведення в інші форми оборотних активів підприємства (кошти,
ліквідні короткострокові цінні папери тощо).
До сучасних форм рефінансування дебіторської
заборгованості відносяться: факторингові операції, облік векселів або їх продаж
на фондовому ринку, форфейтинг.
Факторингові операції - це операції по рефінансуванню
дебіторської заборгованості по розрахунках з покупцями продукції через
комерційні банки. Суть операції полягає в тому, що підприємство-продавець
доручає банку отримання грошових коштів по платіжних документах за поставлену
продукцію. За здійснення такої операції банк стягує з підприємства-продавця
певні відсотки до суми платежу.
Облік векселів або їх продаж на фінансовому ринку
дозволяє перевести дебіторську заборгованість в грошові активи. При обліку
векселів банки отримують їх за певною ціною з дисконтом, тобто з дисконтуванням
його майбутньої вартості з врахуванням ставки відсотка, що діє на ринку, і
премії за ризик. Володіючи статусом цінного паперу, вексель служить предметом
купівлі-продажу на фондовому ринку або використовується як засіб платежу.
Форфейтинг
є операцією по рефінансуванню дебіторської заборгованості по комерційному
кредиту, що оформляється шляхом індосаменту перевідного векселя на користь
банку. В результаті такої операції комерційний кредит трансформується в
банківський. Слід мати на увазі, що, приймаючи рішення про рефінансування
дебіторської заборгованості, підприємство повинне зіставити його вартість з
розміром залучення позикового капіталу, а також з розміром втрат від інфляції
[1].
Таким чином, на сьогодні як пріоритетні напрями
управління дебіторською заборгованістю підприємства, для зменшення її розміру є:
1. Збільшення кола покупців з метою мінімізації втрат від несплати одним або
декількома покупцями.
2. Організація повного та достовірного обліку
дебіторської заборгованості підприємства й перенесення облікових даних до його
звітності.
3. Контроль
співвідношення дебіторської заборгованості і кредиторської
заборгованості.
4. Аналіз структури та динаміки дебіторської
заборгованості підприємства в попередніх періодах.
5. Визначення кола
потенційних дебіторів та суворе планування дебіторської заборгованості
підприємства на майбутні періоди.
6. Постійний моніторинг дебіторської заборгованості.
7. Своєчасне визначення сумнівної
заборгованості.
8. Прискорення процесу погашення
дебіторської заборгованості за допомогою
сучасних форм її рефінансування.
9. Припинення
дії договорів з покупцями, що постійно порушують платіжну дисципліну.
10. Здійснення ефективного контролю за
формуванням та погашенням дебіторської заборгованості підприємства. [2].
Отже, необхідно контролювати стан
розрахунків та стежити за дебіторською заборгованостю на підприємстві, оскільки значне перевищення дебіторської
заборгованості створює загрозу фінансовій стійкості і робить необхідним
залучення додаткових джерел фінансування. В
сучасних економічних умовах підприємствам необхідно чітко розмежувати способи
попередження заборгованості, методи її комплексного управління, виявлення
альтернативних джерел залучення позикових коштів.
Список
використаних джерел:
1.
Бескота Г. М., Лищенко О. Г. Аналіз дебіторської
заборгованості в системі управління підприємством./Бескота Г. М., Лишенко О.
Г.//Держава та регіони. – 2009. - № 1. – С. 114 – 117.
2. Білик М. Д. Управління дебіторською заборгованістю
підприємств / М.А. Білик // Фінанси України. - 2003. - №12
3.
Кияшко О. М. необхідність облікового забезпечення управління
дебіторською заборгованістю підприємства./Кияшко О. М.//Актуальні проблеми
економіки. – 2009. - № 3. – С. 190 – 196.
4.
Наказ «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 10
«Дебіторська заборгованість» №237 від 8 жовтня 1999 р.