Мельник Н.О.

 

Київська державна академія водного транспорту

ім. гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного

 

НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУ РЕСУРСОЗБЕРЕЖЕННЯ НА УКРАЇНІ

 

Як свідчить досвід передових країн світу, проводити ефективну політику ресурсозбереження в державі досить важко, навіть за умов процвітаючої економіки. Тому дуже складною виглядає проблема ресурсозбереження в Україні, яка переживає економічну кризу. Тим не менш екологічна та ресурсозберігаюча реформа в Україні розпочалася майже одночасно з проголошенням незалежності.

Саме державне регулювання в сфері ресурсозбереження може повною мірою забезпечити вирішення цього питання.

Серед них найбільш гострими можна виділити наступні:

-        недопущення, подолання або повне вирішення паливно-енергетичної, сировинної та екологічної криз;

-        реконструкція енергетичного комплексу країни;

-        поліпшення сировинної бази;

-        збалансування галузевих та структурних розбіжностей;

-        розширення міжнародного співробітництва;

-        підвищити рівень повторного використання промислових та побутових відходів

-        розробка системи екологічних взаємовідносин.

Але це можливо за умови повноцінно функціонуючої нормативно-правової бази.
На даний момент на Україні ще не має діючого закону стосовно ресурсозбереження. В продовж 20 років існування наша країна користувалася  різноманітними постановами Центрального комітету комуністичної партії  СРСР, які були прийняті ще у 80-тих роках 20-го століття. 
В цих документах акцентується увага на впровадженні безвідходних і маловідходних технологій, нових конструкційних матеріалів і замінників металу, систем і комплексів для широкого залучення в господарський оборот вторинних матеріальних та енергетичних ресурсів

Зазначені документи містять детальні інструкції по кожній галузі народного господарства стосовно ресурсозбереження. А саме в енергетиці; вугільній, нафтогазовій, гірничорудній та інших видобувних галузях; в чорній металургії; в хімічній, нафтопереробної і нафтохімічної промисловості; у машинобудуванні та металообробці; в лісовій і деревообробній промисловості; у промисловості будівельних матеріалів; у легкій промисловості; в галузях агропромислового комплексу; на транспорті;в капітальному будівництві.

Управління охороною ресурсного потенціалу країни полягає у здійсненні в цій галузі функцій спостереження, дослідження, екологічної експертизи, контролю, прогнозування, програмування, інформування та іншої виконавчо-розпорядчої діяльності.

Державне управління в галузі охорони навколишнього природного середовища та ресурсозбереження здійснюють Кабінет Міністрів України, Ради та їх виконавчі і розпорядчі органи, а також спеціально уповноважені на те державні органи по охороні навколишнього природного середовища і використанню природних ресурсів та інші державні органи відповідно до законодавства України.

Спеціально уповноваженими державними органами управління в галузі охорони навколишнього природного середовища і використання природних ресурсів у республіці є спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органи на місцях та інші державні органи, до компетенції яких законодавством України та Автономної Республіки Крим віднесено здійснення зазначених функцій.

Державне регулювання в сфері ресурсозбереження може певною мірою забезпечити вирішення таких питань: недопущення, подолання або повне вирішення паливно-енергетичної, сировинної та екологічної криз; реконструкції енергетики та сировинної бази; подолання галузевих та структурних диспропорцій; розширення міжнародного співробітництва; розробку інституту екологічних взаємовідносин.

Для вирішення поставлених питань створена народногосподарська система контролю ресурсозбереження.

Для вирішення поставлених питань створена народногосподарська система контролю ресурсозбереження. Її схема наведена на рисунку 1.1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рисунок 1.1 – Державна народногосподарська система ресурсозбереження

 

Складові народногосподарської системи ресурсозбереження складають єдине ціле і доповнюють одна одну. Водночас кожна з цих ланок наділена самостійними функціями, вирішує певне коло завдань і має свою структуру.

Відповідає за організацію державної підсистеми першого рівня контролю за станом навколишнього середовища Кабінет міністрів України через міністерства по охороні навколишнього середовища, охорони здоров'я, агарної політики інші міністерства та службу стандартизації України.

В своїй діяльності вони керуються в основному застарілим Законом про охорону навколишнього середовища (1991 p.), чим і пояснюється неефективність процесів ресурсозбереження, та невиконання більшості вимог які прописані в законі.

Удосконалення управління в галузі охорони і відтворення природних ресурсів повинно відбуватися шляхом уточнення ролі і місця територіального і галузевого факторів у формуванні основних якісних параметрів навколишнього середовища.

Водночас, слід враховувати, що в системі планового управління раціональним природокористуванням провідним є територіальний підхід. Це означає, що повноправним розпорядником природних ресурсів, які залучаються в сферу виробничої діяльності, є Ради народних депутатів. Завдання полягає в тому, щоб надані місцевим Радам права використовувались якнайефективніше, поєднували в собі територіальні і галузеві інтереси, орієнтували виробничо- господарську та експлуатаційну діяльність промислових підприємств і об'єднань, міністерств і відомств на вирішення актуальних екологічних проблем.

 

Література

1.                 Закон України про охорону навколишнього природного середовища №1264-XII вiд 25.06.1991– [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=1264-12

2.                 Закон України “Про енергозбереження 1994 р. Постанова Верховної Ради України №75/94-ВР від 01.07.1994– [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=74%2F94-%E2%F0

3.                 Екологiчне право: Курс лекцiй: Навч. посiбник для юрид. фак. вузів [Текст]/ Андрейцев В.І. - К.: Вентурi, 1996. - 186 с.

4.                 Закон України «Про виключну (морську) економічну зону України» 1995р. Постанова 162/95-вр, остання редакцiя вiд 05.02.2011 на пiдставi 2947-17 – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=162%2F95-%E2%F0