Митранюк
Р.І., Мочернюк В.П.
Науковий
керівник: Петращак О.О.
Буковинська державна фінансова
академія
Чорний PR: сутність і зміст
Ефективність діяльності в системі public relations
спрямовується на досягнення певних комунікативних ефектів, тобто тих, що визначають
певну зміну уявлень, цінностей, переживань, рівня поінформованості комуніката.
Власне, через ефекти й можна визначити належність того чи іншого прийому до
чорного піару. Критерієм тут виступатиме дезінформування споживача інформації,
спрямування сприйняття в ірраціональну площину, стимулювання емоційного,
неусвідомлюваного реагування на інформацію. Причому діяльність фахівців зі
зв'язків із громадськістю, які вдаються до методів чорного піару, виявляється
як у системі інформування, так і у вигляді організації подій чи масових заходів[1].
Актуальність даної теми полягає у необхідності окреслити
й систематизувати методи й прийоми чорного піару, встановити суть цього явища,
з'ясувати, які типові завдання виконуються за допомогою технік маніпулятивного
характеру.
Метою даної роботи є дослідження категорії чорного піару і її складових.
Дослідженням
цього питання в своїх працях займалися такі науковці, як Е. Афонін, О.Донченко,
К. Кириченко, О. Радченко, В. Ткаченко.
-
«Жовтий» PR — використання, з метою залучення уваги, образливих для
читачів елементів (табуйованих слів у текстах, сексуальності — в
зображеннях, в публічних діях — псевдогомосексуалізму, расистських та
ксенофобічних висловлювань тощо);
-
«Сірий» PR — реклама (позитивна чи негативна), що приховує своє джерело.
На відміну від «чорного» PR, не передбачає відвертої брехні про своє
походження. Також під «сірим» PR іноді розуміють різновид «чорного» public
relations, що не містить брехні і спрямований на опосередкований вплив на
підсвідомість реципіента. Наприклад, коли в матеріалі про вбивство окремо
згадується, що воно сталося поряд з офісом якоїсь організації або в рідному
населеному пункті якоїсь відомої особистості;
-
«Білий» PR — поняття, що з'явилося напротивагу «чорному» PR, і означає
«чесний», непроплачений PR;
-
«Чорний» PR — використання «чорних технологій» (обману, фальсифікацій) для
обмовляння, знищення конкурентів, розповсюдження від їх імені образливих або
економічно небезпечних заяв та ін. Іноді достатньо обмежитися публікацією
компромату [6].
«Чорний»
PR полягає у використанні засобів масової
інформації для розповсюдження тенденційної, недостовірної, брехливої інформації
стосовно певної особи для її політичної, соціальної, моральної, фінансової або
ж іншої дискредитації чи компрометації. Недарма чорних піарників називають
«кілерами». Можливо таке визначення дещо метафоричне, але за змістом і формою
воно правильне, оскільки комп'ютер у певних випадках теж може бути досить
небезпечною зброєю, як і вогнепальна зброя в руках того ж кілера. Технологія чорного піару приблизно така: на
якійсь інтернет-сторінці (сайті-дезінформаторі) розміщується (термінами чорного
піару – «вкидається» чи «зливається») замовлений зацікавленою особою і підготовлений
мас-медійним кілером матеріал, який потім передруковується, транслюється,
передається засобами масової інформації як уже оприлюднений, і
використовується, як правило, без посилання на першоджерело[3].
Вперше
офіційно вираз «public relations» (зв’язки з громадськістю) використав
американський президент Томас Джеферсон у 1807 році у своєму зверненні до
Конгресу. Згодом цей термін стали використовувати у значенні «відносини заради
всезагального блага». На початку XX століття піаром починають займатися професійно.
Це пов’язано із розвитком «великого бізнесу», представники якого мали на той
час серед більшості людей не надто гарну репутацію. Відтак, головне завдання
піару було формувати довіру громадськості до бізнесменів та їхньої діяльності [4].
Реалізацію
всіх прийомів чорного піару можна простежити на кількох рівнях:
структурно-організаційному, змістовому, емоційно-психологічному.
Структурно-організаційний
рівень передбачає таку організацію подій і заходів, яка, проявляючись у
покроковій стратегії, спрямовує учасника до несподіваної, неосмисленої
поведінки. Такі прийоми доволі часто використовуються для залучення неофітів у
групи мережевого маркетингу.
Змістовий
рівень чорного піару можна кваліфікувати за повнотою та об'єктивністю
інформування або ж за відсутністю його. Вичерпна й неупереджена інформація —
закономірний шлях до логічного висновку, водночас приховування частини
інформації, зміна пріоритетів у відображенні реальності — все це причини хибних
висновків і уявлень аудиторії, які йдуть на користь маніпулятору.
Емотивно-психологічний
критерій кваліфікації чорного піару проявляється через уведення спеціальних
маркерів створюваного іміджу, що несуть не інформацію, а емоційну оцінку, яка
часто не має під собою жодних підстав. Як правило, при цьому враховуються
особливості психології аудиторії, зокрема вікові та соціальні стереотипи, що
призводить до неусвідомленого реагування. Крайні випадки реалізації таких
прийомів можна спостерігати на рівні фізіологічного впливу — прийоми акустичної
та візуальної маніпуляції[1].
В Україні
чорний піар з’явився під час виборчих кампаній у другій половині 1990-х років.
В цей час активно використовувався адміністративний ресурс, втручався криміналітет, використовувались
незаконні методи впливу на волевиявлення виборців.
Але не варто ототожнювати категорії «чорного» піару та «брудних»
виборчих технологій. До останніх можна зарахувати використання
примітивних прийомчиків: агітаційні дзвінки посеред ночі від імені конкурента,
наклеєні на автомобілі портрети конкурентів, підкуп виборців, махінації у день
голосування, використання адмінресурсу і так далі. Отже, не кожна «брудна» технологія є «чорним»
піаром, але застосування його завжди є свідченням ведення боротьби саме
брудними методами.
Література:
2.
Клименко О.О. Сутність та основні види політичних технологій [Електронний
ресурс]. - Режим доступу : www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/
Gileya/2011_43/.../P8_doc.pdf
3.
«Чорний піар» в дії: ілюстрація
технології – офіційний сайт РНБО України [Електронний ресурс]. - Режим
доступу : http://www.rainbow.gov.ua/ news/31.html