Сільське господарство/3. Землеробство, ґрунтознавство та агрохімія

 

К.е.н. Спринчук Н.А.

Інститут кормів та сільського господарства Поділля, Україна

Пасічняк В.І., Нагребецький М.І., Наконечний Л.П.

Вінницька філія ДУ «Держґрунтохорона», Україна

 

Сучасний стан та проблеми охорони ґрунтів в Україні

 

Сучасна соціально-політична ситуація в державі зумовила гальмування більшості напрямків реформування економіки України, зокрема і в сфері земельних відносин та охорони ґрунту. У світлі останніх подій наша держава має значний дефіцит фінансових ресурсів, що зумовлює загальне скорочення фінансування за найбільш важливими програмами  в аграрній сфері. Разом з тим, сьогодні приймається ряд нормативних документів, що відміняють уже досягнуті ініціативи щодо створення дієвих механізмів захисту земель сільськогосподарського призначення; прийняття нових законодавчих основ охорони ґрунтів гальмується у зв’язку з оновленням парламенту та уряду.  Тому нині назріла необхідність узагальнення основних проблем у сфері охорони ґрунтів України задля виділення можливих напрямків їх вирішення з урахуванням сучасної ситуації в державі та досвіду розвинених країн.  

Беручи до уваги ряд нормативних та інших змін у сфері охорони ґрунтів, а також з урахуванням необхідності подолання їх негативних наслідків, особливо актуальним на сучасному етапі стає пошук шляхів удосконалення системи охорони ґрунтів в Україні. Саме тому завдання даної статті зводиться не лише до констатації наявних проблем за досліджуваною тематикою, але й до розробки рекомендацій щодо оптимізації земельних відносин в Україні з урахуванням зарубіжного досвіду.

Згідно останньої Національної доповіді про стан навколишнього природного середовища в Україні (за 2012 рік) територія України характеризується надзвичайно високим показником сільськогосподарської освоєності (71,7%), що значно перевищує екологічно обґрунтовані межі. Навіть із зниженням за останні роки цей показник значно перевищує аналогічний показник більшості країн світу. Порівняно з європейськими країнами, орні землі яких займають 30-32% загальної площі суходолу, розораність українських земель сягає 53,9% за рахунок скорочення площ лісів, сіножатей і пасовищ, внаслідок чого змінюється мікроклімат, рівень залягання ґрунтових вод, активізуються процеси аридізації і опустелювання земель, розвивається водна і вітрова ерозія,  що зумовлює падіння родючості ґрунтів, деградацію та зниження продуктивності агроекосистем та унеможливлює їх сталий розвиток, з яким пов’язане не тільки екологічна, але й продовольча безпека країни [3].

За даними вчених НААН, завдяки змінам клімату в останні десятиліття у південних і східних регіонах України, зокрема, в Херсонській, Запорізькій, Луганській, Миколаївській та інших областях з'являються ознаки опустелювання: підвищилися літні температури, почастішали тривалі посухи, що спричиняє розвиток деградації ґрунтів та зниження їх продуктивності.

За інформацією територіальних органів Держземагентства, нині загальна площа земель, що потребують консервації, по Україні становить 1,1 млн. га, з них 642,4 тис. га – деградовані, 485,3 тис. га – малопродуктивні і 11,8 тис. га – техногенно забруднені землі [2].

При цьому площа порушених земель в динаміці незначно зростає – у 2011 році вона становила 144 тис.га., у 2012 році – 144,5 тис.га, у 2013 році – 145,6 тис.га. Обсяги робіт з охорони ґрунтів в 2013 році дещо скоротилися (табл.1).

Таблиця 1

Стан охорони ґрунтів в Україні в 2011-2013 роках

Показник

2011

2012

2013

Здійснено консервацію земель, тис.га

2,3

2,5

1,3

Рекультивовано земель за рік, га

571,1

683,5

636,3

Поліпшено малопродуктивних земель за рік, тис.га

1,9

2,1

3,1

Споруджено та реконструйовано протиерозійних гідротехнічних споруд, км

10,2

13,9

2,4

 

 

Однією з причин такої ситуації є дефіцит фінансування. Так, Державним бюджетом України кошти на охорону земель протягом останніх років взагалі не передбачалися. Такі заходи фінансуються виключно з регіональних програм та за кошти відшкодування втрат сільсько- та лісогосподарського виробництва.

Так, у 2013 році в Україні на заходи з охорони земель використано 86,6 млн. гривень. Зокрема, на проведення робіт  щодо збереження  та відновлення земель спрямовано 26,5 млн. грн., що надійшли в порядку відшкодування втрат сільсько- та лісогосподарського виробництва. Крім того, відповідно до регіональних програм минулого року на охорону земель виділено 60,1 млн. гривень [2].

Але фінансові проблеми – далеко не єдині на шляху реалізації заходів у сфері охорони ґрунтів. Значно більше перешкод виникає у зв’язку з недосконалістю нормативно-правової бази.

Слід відмітити, що деякі напрацювання у цій сфері вже реалізуються. Наприклад, на сьогодні розроблено Проект закону «Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості», що визначає правові, економічні, екологічні та організаційні основи використання та збереження ґрунтів, охорони і відтворення їх родючості, встановлює основні принципи державної політики у цій сфері, вимоги щодо збереження якісного стану ґрунтового покриву, захисту його від негативних природних та антропогенних впливів [5]. Як зауважують експерти,  реалізація норм цього закону, закріплятиме положення, якими охорона ґрунтів стає державним завданням пріоритетного значення. Крім того, цей закон стимулюватиме впровадження новітніх підходів до моніторингу і збереження та відтворення родючості ґрунтів, сприятиме впровадженню принципово нової стратегії використання, охорони і управління ґрунтовими ресурсами, гармонізації з подібними законами інших країн.

Разом  з тим, окремі законодавчі ініціативи у сфері охорони ґрунтів сьогодні гальмуються. Зокрема, у липні 2014 року ліквідовано Державний земельний банк, який лише нещодавно було створено і який так і не розпочав свою повноцінну діяльність у сфері земельних відносин.  І це при тому, що зарубіжний досвід свідчить про позитивний вплив аналогічних установ на формування земельних відносин в цілому і зокрема на систему охорони ґрунтів, адже доступ аграріїв до кредитних ресурсів є запорукою вчасного проведення ними заходів з охорони ґрунтів та підвищення їх родючості. 

Тому в перспективі доцільним є відновлення роботи Земельного банку після розробки необхідного законодавчого поля його діяльності і узгодження інших проблем, що забезпечить неможливість корупційних діянь на ринку земельних ресурсів.

З метою удосконалення системи охорони ґрунтів в Україні слід звернутися до зарубіжного досвіду, адже останніми роками в Європі усвідомили, що відносне благополуччя в сільському господарстві досягнуто за рахунок надмірного механічного й хімічного навантаження на ґрунтовий покрив. Це спричинило погіршення якості земель, їхню деградацію і забруднення. Тому тепер майже в кожній європейській країні ухвалено закони та програми, спрямовані на захист ґрунтів; активно вивчають і впроваджують новітні ґрунтоохоронні технології (мінімальні, підтримувальні, консервативні, нульові, точні, органічні). Впровадження новітніх технологій підтримується субсидіями – до 125 євро на гектар.  Останнім часом активно опікуються ґрунтами також США і країни СНД (як норма міжнародного права там діє модельний Закон СНД «Про охорону ґрунтів»). У 2009 році було створено першу версію Червоної книги ґрунтів Росії – державний (охоронний) документ, обов’язковий для виконання.

У Німеччині державна політика з охорони ґрунтів передбачає два основні напрямки - консультативно-просвітницьку роботу  серед фермерів (проводиться аграрними палатами в кожному регіоні) та субсидування заходів у досліджуваній сфері. Фінансування аграрних палат у Німеччині проводиться з надходжень плати за землю, яка становить 20 євро за га. Основні заходи з охорони ґрунтів, які пропагують аграрні палати, це дотримання сівозмін,  посів покривних та підсівних культур на зимовий період [4, с.7].

Щодо субсидування, то з бюджету Європейського Союзу та Німеччини виділяються прямі виплати фермерам в обмін на дотримання ними стандартів захисту навколишнього середовища, проведення сівозмін та збереження ґрунтів у хорошому стані. Загалом у Німеччині розроблена система виплати субсидій,  які стають додатковим доходом для фермера, заохочуючи його доглядати за ґрунтами. Таким чином економічне стимулювання забезпечує ефективну реалізацію державної політики Німеччини у сфері раціонального використання та збереження ґрунтів.

Отже, в Німеччині заходи охорони ґрунтів мають переважно добровільний характер. Натомість досвід США засвідчив, що державна політика в досліджуваній сфері не може бути вільною від примусових елементів. Так, Служба охорони природних ресурсів в США має повноваження в адміністративному порядку призначати штрафні та інші санкції за порушення встановлених загальнообов’язкових ґрунтозахисних угод. Якщо потрібні санкції виходитимуть за межі адміністративних повноважень Служби, її представникам необхідно забезпечити подання до владних і судових органів, виходячи за необхідності з ініціативами аж до конфіскації земельної власності чи примусового її продажу [1, с.211].

Таким чином, в Україні доцільно максимально використати досвід розвинених держав для розробки змішаної системи фінансування заходів охорони ґрунтів (на рівні держави, регіону та власника земельної ділянки), як на основі добровільного, так і примусового механізму реалізації.

Як свідчать результати проведеного дослідження, одним з важливих завдань аграрної політики в Україні на сучасному етапі  є здійснення заходів з охорони ґрунтів. Важливими проблемами на шляху вдосконалення вітчизняної системи охорони ґрунтів на сьогодні є дефіцит фінансового забезпечення та недосконалість нормативного регулювання. Тому саме з вирішенням цих проблем пов’язані перспективи поліпшення стану земельних ресурсів та підвищення родючості ґрунтів в Україні. Цінним для нас у цьому плані є досвід розвинених держав. З урахуванням наявних міжнародних зарубіжних прикладів ефективного функціонування системи охорони ґрунтів в Україні доцільно  створити  добровільно-примусовий механізм реалізації заходів з охорони ґрунтів на основі фінансування як за рахунок податків та зборів, так і за рахунок власних фінансових ресурсів власників та орендарів сільськогосподарських угідь. 

 

Література:

1.     Гавриш Н. Міжнародний досвід правового регулювання, використання, відтворення та охорони ґрунтів / Н. Гавриш // Вісник Львівського університету. Сер. : Міжнародні відносини . - 2012. - Вип. 31. - С. 208-217.

2.     На заходи з охорони земель використано 87 млн. грн. / Прес-служба Державного агентства земельних ресурсів [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=247019041&cat_id=244277212

3.     Національна доповідь про стан навколишнього природного середовища в Україні в 2012 році [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.menr.gov.ua/index.php/dopovidi 

4.     Панасенко В.М. Досвід Німеччини у сфері раціонального використання і збереження ґрунтів / В.М. Панасенко // Землевпорядний вісник. – 2012. – № 11. – С. 6 - 8.

5.     Проект Закону України "Про збереження ґрунтів та охорону їх родючості" [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://minagro.gov.ua/node/6338

6.     Україна вдосконалить систему охорони родючості ґрунтів за допомогою досвіду Німеччини / Прес-служба Мінагрополітики [Електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://minagro.gov.ua/node/2658