Старший викладач Римарева Л.М.

Р.В.Беспалько, А.І.Воробйова,

ВТЕІ КНТЕУ

СТАН ТІНЬОВОЇ ЕКОНОМІКИ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ

На сьогоднішній день, як ніколи раніше, являється актуальним таке поняття, як тіньова економіка. Наша держава за останній рік і понині має безліз економіко-політичних проблем, які спричиняють зростання нелегальної сфери.

Термін тіньова економіка є не новим, можна навіть говорити про те, що відколи існує таке поняття як правова держава, з тих пір і зародилася тіньова економіка. Дослідженнями даної проблеми займалися безліч вчених, але все ж таки, на нашу думку, праць з вивчення саме тіньового ринку України не достатньо, адже дана сфера є однією з найважчих. Це пов’язано особливо із проблемами точності підрахунків масштабності даного виду економіки. Але все ж таки вчені, які спробували дослідити дане питання є. Серед них: А. Базелюк, О. Бандурка, В. Бордюк, В. Геєць, А. Горщак, С. Головін, М. Глухівський, П. Гутман, Е. Дідоренко, А. Ділнот, С. Коваленко, Ю. Козлов, Т. Корягіна, А. Ларьков, В. Мамутов, О. Мандибура, К. Макафі, М. Ніколаєва, В. Попович, В. Рутгайзер, А. Савельєв, О. Турчинов, Е. Фейг, А. Шевяков, А. Шохін.

Мета: проаналізувати тенденції зростання рівня тіньової економіки

Тлумачень даному поняттю досить багато, проте майже всі науковці сходяться на думці, що тіньова економіка – сукупність не облікованих, нерегламентованих, а також протиправних видів діяльності по виробництву товарів і наданню послуг. Сектор тіньової економіки умовно поділяють на два напрями діяльності. До першого відноситься діяльність, яка здійснюється напівлегально, - у більшості випадків без порушення діючого законодавства, але при недотриманні правил, інструкцій, нормативів, включаючи ухилення від сплати податків, особистих зв’язків при прийнятті планових і управлінських рішень, фіктивна робота в державному та інших секторах народного господарства, що є джерелом не трудових доходів. Друга частина тіньової економіки охоплює різні види економічної діяльності з порушенням кримінального законодавства(крадіжки, хабарі, спекуляції тощо) [7].

Основні види тіньової економічної діяльності, характерні для сучасного
етапу розвитку України:
1) приховування реальних доходів громадян і прибутків підприємств від оподаткування;
2) вилучення різниці між звітними і реальними цінами на товари і послуги у разі їх реалізації;
3) нелегальний вивіз капіталів;
4) корупція;
5) випуск і реалізація неврахованої продукції і надання неврахованих послуг;
6) нелегальні зовнішньоекономічні операції (контрабанда);
7) нелегальні валютні операції;
8) кримінальний промисел;
9) фінансове шахрайство;
10)дрібні розкрадання на підприємствах і в установах;
11)незаконна приватизація державної власності.
 Послідовність розміщення видів тіньової діяльності відображає їх питому вагу і поширеність у тіньовому секторі економіки. В нових умовах, що складаються в Україні, багато видів тіньової діяльності або зовсім втратили свою актуальність і зовнішню атрибутику (приписки, спекуляція, цеховики) і замінені новими формами, або їх частка в загальному тіньовому обігу скоротилася (дрібні розкрадання в держсекторі, порушення в торгівлі і громадському харчуванні). З існуючих раніше видів тіньової економічної діяльності значно зросли кількісно і якісно такі явища, як корупція держслужбовців і кримінальний промисел (рекет, наркобізнес, організована проституція, розкрадання і грабежі). До реструктуризації та зростання тіньового сектору економіки призвела заміна одних спонукальних мотивів іншими, що відбувалася на тлі посилення соціально-економічної кризи, правової і політичної дезорієнтації населення.
Основні причини тотальної тінізації економіки України [4]:
1) зацікавленість окремих представників державного апарату в існуванні тіньової економіки і в отриманні тіньових доходів;
2) потужний податковий прес, що призводить до зменшення зацікавленості юридичних і фізичних осіб у легальній економічній діяльності;
3) правовий нігілізм значної частини представників державної влади і соціальних верств населення, відсутність стабільного і збалансованого законодавства;
4) посилення діяльності кримінальних структур, інтеграція організованої злочинності із суб'єктами економічної діяльності;
5) незахищеність громадян і підприємств від посягань злочинних формувань і встановлення контролю кримінальних структур за їх діяльністю;
6) правова незахищеність суб'єктів економічної діяльності від зловживань, утисків, протидії і вимагань з боку представників різних структур і рівнів держапарату;
7) низький рівень оплати праці всіх категорій держслужбовців і працівників бюджетної сфери;
8) соціально-економічна криза, неритмічна робота великої кількості підприємств, затримки в оплаті праці, зростання безробіття, відсутність соціального захисту населення;
9) відсутність інвестиційної альтернативи тіньовим капіталам;
10) міждержавна інтеграція тіньового сектору економіки і суб'єктів тіньової економічної діяльності;
11) здійснення приватизації економічно перспективних об'єктів, ігнорування конкурентності і доступності приватизації для легальних капіталів (у тому числі й іноземних);
 
12) втрата історичних традицій, недотримання моральних і етичних норм кодексу підприємницької та робочої честі, неповажання приватної власності.

Традиційно причиною тінізації економіки розглядається надмірний податковий тягар. Проте ця думка, хоч і є пануючою, не повною мірою відображає причини тінізації. Наприклад, в Україні загальне податкове навантаження на підприємство складає 55,5 %. Це досить високий показник. Разом з тим, у Франції він найбільший серед європейських країн і складає 65,8 %, в Австрії дорівнює 55,5 %, Швеції – 54,6 %. Звідси стає зрозумілим, що оподаткування не є першопричиною. Зменшення податкового навантаження також не обов’язково призведе до зменшення «тіні». В Греції, наприклад, податкове навантаження на підприємства складає майже 47 %, разом з тим, рівень тінізації в цій країні більший, ніж в середньому по Європі, і дорівнює близько 25 %. Ключовими передумовами високого рівня тінізації національної економіки залишаються неефективний інституціональний базис регулювання підприємництва та незадовільні умови здійснення підприємницької діяльності [2].

Тіньові обороти присутні в таких сферах діяльності: торгівля (80%), будівництво (66%), нерухомість (60%), громадське харчування (53%), засоби масової інформації (53%), транспорт і перевезення (46%). У торгівлі підакцизними товарами значну долю складають невраховані обсяги тютюнових, лікерогорілчаних та інших виробів. Досить високий рівень корумпованості у сферах, що здійснюють постачання енергоносіїв, землевідведення під будівництво, операції з комерційною нерухоміс- тю (оренду) і приватизацію державного майна. Тут існує значний розрив між ринковими і «відпускними» цінами на «продукцію» і, відповідно, можливість здобуття надприбутків, що є джерелом хабарництва і «відкотів», з якими більш всього фірми працюють в будівництві (91%), торгівлі (75%), сфері нерухомості (75%), сільському господарстві (58%), енергетиці (58%) [3].

В Україні сьогодні існує ситуація за якої масштаби тіньової економіки досягли значних розмірів. За даними Міністерства економічного розвитку і торгівлі обсяг тіньової економіки в Україні становить 44%, а за різними міжнародними оцінками навіть досягає більшого рівня [6].

Україна за оцінками експертів стала європейським лідером за обсягом тіньової економіки [8]. При цьому, за даними Міністерства, за останні п’ять років тіньовий сектор в Україні перебуває в діапазоні від 28% до 39% ВВП. Од- нак Національний інститут стратегічних досліджень дає менш втішні оцінки – тіньова економіка в Україні сягає рівня 52,8% [1].

Більшість експертів вважають, що 25 – 50% обороту приватних підприємств не відбиті в документах бухгалтерського обліку (тіньовий оборот). Рівень відходу в тінь залежить від того, що це за підприємство, «хто за ним стоїть» і т. д. У більшості малих підприємств «тінь» може досягати 80 – 90%. На думку незалежних експертів, найпоширенішими видами тіньової діяльності є: оптимізація податків, проституція, торгівля наркотиками, праця нелегальних мігрантів, азартні ігри. До існуючих видів тіньової діяльності відносяться також незаконне повернення податку на додану вартість, зарплати «в конвертах» [3].

Для кризового етапу розвитку економіки України характерні такі основні види тіньової економічної діяльності [5]:

1) випуск і реалізація необлікованих товарів, надання неврахованих послуг;

2) незаконне та контрабандному ввезенні товарів і їх обіг;

3) незаконна приватизація державного та комунального майна;

4) нелегальні валютні операції;

5) кримінальні промисли;

6) шахрайство з фінансовими ресурсами;

7) корупція;

8) нелегальний вивіз капіталу;

9) незаконне використання державних майна та коштів, природних ресурсів і корисних копалин;

10) приховування реальних доходів суб'єктів господарювання і громадян від оподаткування та незаконне повернення ПДВ;

11) вилучення різниці між реальними та звітними цінами на товари і послуги при їх реалізації.

Із більшістю факторів можна погодитись. Проте не зовсім зрозуміло, що мається на увазі під інституційною підтримкою розвитку економіки і чому вона є фактором тінізації. Вважаємо, що доцільно сформулювати цей фактор як рівень розвитку державних інститутів. Поряд з цим не враховуються такі фактори, як роль розвитку фінансового ринку та значна частка готівкових розрахунків, які, за дослідженнями європейських вчених, є суттєвими факторами тінізації. Крім того, високий рівень монополізації ринку, за нашими міркуваннями, взагалі важко назвати фактором тінізації. Причина в тому, що великим підприємствам-монополістам досить важко обійти норми закону. Такі підприємства більш жорстко контролюються державними органами, ніж підприємства, які не підпадають під дію антимонопольного законодавства. Частка готівкових розрахунків підприємств-монополістів не більша порівняно з малими підприємствами. Тому ми вважаємо, що переведення бізнесу в тіньовий сектор є більш типовим явищем для невеликих підприємств, які, наприклад, підконтрольні монополісту. Але й у цьому випадку причиною тінізації буде не рівень монополізації ринку, а інші фактори. Серед основних причин тінізації необхідно враховувати також фіскальний характер податкової політики та поширення неофіційного працевлаштування

На сьогодні обсяги тіньової економіки в Україні навіть за офіційними підрахунками надзвичайно великі. Тому пріоритетного значення набувають процеси детінізації національної економіки та створення інституційного середовища, в якому було би невигідно надалі знаходитись в тіньовому секторі.

Список використаних джерел:

1. 70% экономики Украины в тени? [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://vlasti.net/news/137951

2. The Influence of the economic crisis on the underground economy in Germany and the other OECD-countries in 2010: a (further) increase [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.econ.jku.at/members/Schneider/files /publications/LatestResearch2010/ShadEcOECD2010.pdf

3. Бізнес інформ №12’2011 Вплив тіньової економіки України на її економічну безпеку. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: Ошибка! Недопустимый объект гиперссылки.

4. Головніна О.Г. Основи соціальної економіки[текст] : підручник / О.Г. Головніна. – 2-е вид. перероб. Та доп. – К.: Центр учбової літератури, 2013. – 648 с.

5. Національна економіка[текст]: навч. посіб.: / За заг.ред. Носової О.В.- К.: Центр учбової літератури, 2013. – 512 с.

6. Тіньова економіка в Україні: масштаби та напрямки подолання аналітична доповідь НІСД. За редакцією к.е.н, с.н.с., Заслуженого економіста України Я. А. Жаліна, К.: НІСД, 2011. 31 с

7. Тлумачний словник економіста / за ред.проф. С.М. Гончарова. – К.:Центр учбової літератури, 2009. – 264с.

8. Украина стала европейским лидером по объёму теневой экономики. [Електронний ресурс]. – Режим доступа: http://rus.newsru.ua/finance/ 23nov2012/tenn_2.html.