Економічні науки / 10

Економічні науки / 10. Економіка підприємства

К.е.н. Трофименко Г.С., Дундал К.М.

Національна металургійна академія України

УПРАВЛІННЯ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ

Проблема з управління капіталом підприємства заслуговує особливу увагу, як одна з головних осередків економічної концепції, в ході діяльності якої виконується процес циркулювання капіталу, а саме його розташування, залучення та застосування [1].

Капітал – це одна з економічних категорій, яка передбачає собою напрямок активів в сферу виробництва або надання послуг з метою отримання прибутку. Капітал підприємства являє собою сукупність засобів у грошових, матеріальних і інтелектуальних цінностях, які вкладаються у створення активів підприємства з метою створення нової вартості [2].

Капітал будь якого підприємства можливо класифікувати за різними

критеріями, наприклад за:
       -  джерелом розвитку капіталу;
       -  правовою моделлю залучення капіталу;
       -  моделями перебування в ході кругообігу;
       -  моделлю власності;
       - об'єктом інвестування;
       -  пристосуванням підприємства;
       -  рівнями ризику;
       -  правовою моделлю використання;
       -  видом використання у виробничому ході [3].

Оглядаючи фінансову суть капіталу компанії, треба виділити такі його властивості:

1. Капітал компанії вважається основним аспектом виробництва.

Для забезпечення господарської діяльності:

- грошові кошти;

- земля та деякі інші природні засоби;

- робочі засоби.

В концепції цих аспектів виробництва капіталу виділяється пріоритетна значимість, так як капітал зв'язує усі аспекти в одну виробничу сукупність.

2. Капітал визначає фінансові засоби підприємства, які гарантують прибуток. В цій властивості капітал здатний позначатися окремо від виробничого аспекту – у форматі позикового капіталу, який реалізує розвиток прибутку компанії не у операційній, а саме у інвестиційній області його роботи.

3. Капітал вважається основою розвитку добробуту власника
Капітал гарантує важливий ступінь добробуту як у сьогоднішньому, так і в подальшому періодах.

Частка капіталу, що орієнтована на задоволення сьогоднішніх чи перспективних потреб власника, перестає здійснювати функцію капіталу. Капітал зобов'язаний догодити потребам власника у подальшому періоді, в такому випадку він формулює ступінь майбутнього їх добробуту.

4. Капітал компанії вважаються найважливішим виміром його ринкової ціни. У цій властивості, в першу чергу, являє власний капітал компанії, що встановлює розмір його чистих активів.

Отже, розмір власних грошовий коштів, який застосовує компанія,в той же час визначає і можливості залучення їм позикових фінансових засобів, які допомагають з придбанням додаткового доходу. У зав'язку з іншими, менш важливими ознаками,складається основа бази оцінок ринкової ціни підприємства.

5. Динаміка грошових коштів компанії вважається значущим барометром ступеня продуктивності його господарської роботи.

Здатність власних грошових коштів до збільшення значними темпами визначає великий ступінь розвитку і результативний поділ доходів компанії, його вміння утримувати економічний баланс за рахунок внутрішніх ключів. І навпаки, падіння розміру особистого капіталу вважається, як норма, результатом безрезультатною, безприбуткової роботи компанії.
Велику значимість грає капітал в фінансовому формуванні компанії та в забезпеченні зацікавленості країни, власників і команді компанії є основним предметом економічного управління підприємством.

За особливістю виділяють власний та позичковий капітали, а за напрямком використання в процесі розрізняються такі види, як працюючий та непрацюючий капітали. Працюючий капітал в свою чергу визначає частину, яка грає головну роль у формуванні прибутку та наданні операційної та фінансової роботи будь-якого підприємства. А непрацюючий в свою чергу встановлює іншу його частку, яка авансована в активи, які не грають головної ролі в реалізації різноманітних типів діяльності кожного підприємства [4].

Стратегія керуванням своїм капіталом припускає частку єдиної економічної політики підприємства, яка приводить до надання його виробничо-торгівельної діяльності.

Перетворення фінансових взаємин у нинішньому періоді формування

економіки вимагає значних валютних інвестицій, з цієї причини будь-який

елемент господарювання самостійно приймає рішення з питання підвищення капіталу та його успішного вкладання коштів. Вибір альтернатив і ліній

залучення грошових коштів має відносності в зв'язку від області роботи,

організаційно-правової моделі підприємства.

Крім цього, на затвердження рішень згідно з управлінням власного

капіталу впливають так самo як фактори зовнішньої сфери, так можуть бути івнутрішні властивості підприємства та під власників і навіть розпорядників.Наприклад, перш фірма обере спосіб збільшення капіталу за допомогою

емісії акцій, а друга – притягання позичкового капіталу, а третя можливо –

обере сторону політики внутрішнього фінансування, таким чином

мобілізуючи запаси і реінвестуючи величезну вартість доходів.

Для підприємства базисну роль грає ефективність у вигляді доходу в використанні як власних, так і залучених коштів.

У випадку якщо підприємство у власній роботі застосовує не тільки

власний, а ще і позичковий капітал, тоді в тому випадку прибутковість

власного капіталу здатна підвищуватись в результаті залучення банківських

кредитів.

Задача управління будь яким капіталом, так само як і власним, так і

залученим - підвищення рентабельності і, як результат, максимізація доходів підприємства. Вирішимо цю задачу встановивши задачі управління фінансовою роботою, які орієнтовані на результат різних цілей:

- запобігання економічних витрат,

- підвищення «вартості компанії» через збільшення курсової ціни акцій,

- збільшення обсягів виробництва та здійснення реалізації продукту,

- реалізація необхідного ступеня прибутковості активів особливо грошових коштів.

Таким чином, можемо сказати, що капітал – це економічна категорія, яка відома здавна, але вона отримала нову суть в рамках ринкових відносин. Як одна з головних економічних без створення і формування компанії, чи підприємства, у ході свого функціонування капітал задовольняє інтереси, і насамперед держави, власників та менеджерів. капітал є головним ресурсом розвитку його добробуту для його власників.

Література:

1. КатанЛ.І., Бровко Л.І., Дуброва Н.П., Бондарчук Н.В. Фінансовий менеджмент. – Суми: «Довкілля», 2007.

2. Опарін В. Фінансові ресурси та суспільний капітал. // Вісник НБУ. — 2001. — № 7. — С. 26-28.

3. Поддєрьогін А.М. Фінансовий менеджмент. – К: КНЕУ, 2005р.

4. Теплова Т.В. Финансовый менеджмент: управление капиталом иинвестиции.