Черкаський
національний університет
імені Богдана Хмельницького
ЕВОЛЮЦІЯ КОНЦЕПЦІЇ
СТРАТЕГІЇ ПІДПРИЄМСТВА
Швидкі зміни
розвитку підприємства, що пов’язані з появою нових технологій, глобалізацією
діяльності, посиленням конкуренції на ринках готової продукції та ресурсів
обумовлюють необхідність його пристосування до змін оточуючого середовища,
прогнозування своїх дій і розробки стратегії на майбутнє.
Стратегія
підприємства розробляється в процесі здійснення механізму стратегічного
управління. Еволюція систем управління підприємством проходила паралельно із
змінами умов діяльності підприємств, підвищенням рівня нестабільності
зовнішнього середовища. Таким чином, з часом система стратегічного управління
підприємством все більш ускладнювалася і змінювався зміст стратегії
підприємства.
Перші трактування
стратегії підприємства базувались на концепції детермінованого планування
функціонування та розвитку підприємства в стабільному середовищі і розглядали
стратегію як певний результат (мету) і конкретний, регламентований, чітко
розписаний план-алгоритм (інструкцію) його досягнення .
Ця концепція
стратегії передбачала розробку системи цілей, що характеризують результати
виробничо-господарської діяльності фірми, які необхідно було досягти протягом
тривалого проміжку часу. Після розробки системи цілей складався план конкретних
заходів, послідовна реалізація якого повинна була забезпечити виконання
окреслених цілей.
Стратегічне
управління підприємством за такої концепції стратегії було зорієнтоване на
визначення, обґрунтування та реалізацію довгострокових цілей організації шляхом
розробки відповідних детермінованих, негнучких деталізованих планів- стратегій
за умови стабільності зовнішнього і внутрішнього середовища і одержало назву
управління розвитком підприємства “за відхиленнями”. Наступним кроком в
еволюції стратегії підприємства стало застосування її в якості сукупності
прийомів і методів забезпечення розвитку підприємства “від досягнутого”. На
відміну від попереднього, цей тип трактування стратегії передбачав застосування
елементів аналізу і контролю не тільки внутрішніх, але й зовнішніх чинників
підприємства, які по різному впливають на його діяльність. Вплив одних чинників
сприяє розвитку підприємства, а дія інших стає перешкодою у досягненні
стратегічних цілей.
Стратегічне
управління “від досягнутого” відрізняється від управління “за відхиленнями”
наявністю елементів передбачення майбутнього (довгострокове екстраполятивне
планування). Саме на цьому етапі функцію стратегії підприємства почали
трактувати як комплексну і розподіляти на підфункції: цілевстановлення,
прогнозування, моделювання та програмування.
Основними недоліками
такого трактування стратегії підприємства є те, що майбутнє розглядається як
екстрапольоване минуле; неналежне обґрунтування рішень щодо негативних
чинників, які впливають на діяльність підприємства; неможливість орієнтації
методів довгострокового планування (балансового і нормативного) на радикальні
інновації; забюрократизованість планових процедур, великі витрати на формування
таких стратегій у вигляді детермінованих планів-законів, які майже ніколи не
виконувалися.
Незважаючи на
обмеження та недоліки підходи до формування стратегії підприємства “від
досягнутого” і “за відхиленнями” є дуже поширеними серед сучасних українських
підприємств. Пошук альтернативних шляхів досягнення глобальних цілей підприємства
створив передумови переходу до нової концепції стратегії і трактування її як
процесу адаптації до змін в 8 зовнішньому середовищі. Нова концепція стратегії
виключає детермінізм (лат. Determinatus – визначний, обмежений) у зовнішньому
середовищі, а сама стратегія передбачає адаптивну свободу, альтернативність
економічного вибору учасників господарської діяльності з врахуванням ситуації,
яка постійно змінюється, і створює можливість передбачення майбутніх змін та
підготовки до них. В такій концепції стратегії змінюється і сама концепція
розвитку підприємства, яка охоплює усі сторони його розвитку, має комплексний
характер.
Стратегія
розроблюється у формі структурованих планових документів, в яких певним чином
пов’язуються потреби зростання одних видів бізнесу підприємства і скорочення
інших. Перелік типових стратегічних рішень із яких підприємство має здійснити
свій вибір, включає:
- збереження досягнутих позицій на ринках збуту продукції при зміні умов
ринку;
- збільшення обсягів продажу при збереженні структури і номенклатури
продукції та географії ринків;
- збільшення обсягів продажу за рахунок освоєння нових видів продукції при
збереженні географії ринків; збільшення обсягів продажу за рахунок освоєння
нових видів продукції і виходу на нові ринки збуту;
- зменшення обсягів продажу за рахунок згортання виробництва нерентабельних
та неконкурентоспроможних видів продукції;
- збільшення частки обсягу продажів на ринку без зниження ціни.
На наступному етапі
еволюції концепції стратегії підприємства стратегію починають ототожнювати з
процесом організації, адаптації, підтримки та довгострокового спрямування
бізнесу підприємства.
Список
використаних джерел:
1.
Стратегія
підприємства: навч.-метод. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Д.О. Горєлов,
С.Ф. Большенко. − Харків: Вид-во ХНАДУ, 2010. − 133 с.
2. Пономаренко B.C. Стратегічне управління підприємством. - X.: Основа,
1994. - 214 с.
3. Шершньова З.Є., Оборська С.В., Ратушний Ю.М. Стратегічне
управління для самовивч. дисц. - К.: КНЕУ, 2001. - 232 с.